BRAMA, Oct 12, 2004, 9:00 am ET
United States Ambassador to Ukraine
John E. Herbst
European University
Kiev, Ukraine
October 7, 2004
The future of Ukraine is a large topic of great importance to the Ukrainian people, obviously, but also to the region and to the Euro-Atlantic community, which includes the United States. This topic has particular meaning this year, the country's fourteenth year of independence and the year of its fourth presidential election. We have seen dramatic statements about the meaning of this election. Some observers suggest that this is the most important vote since the referendum on independence. Still other observers speak of the election in Manichean terms as a struggle between good and evil.
John E. Herbst
|
Of course, hard fought political campaigns in democracies are often given to hyperbole. Some even say that our own American election this year has witnessed some overstatement. But as one Rada deputy, from the center of the political spectrum, correctly noted at my dinner table recently, the sun will rise on the morning of November 22, the day after the run-off vote which all expect in the Ukrainian elections.
So what are we looking at in Ukraine? A titanic battle for the soul of the country or just one more presidential election in the life of a young, developing democracy? Or is it something else?
Let's start with some positives. Ukraine stands in the front ranks of the Newly Independent States in terms of economic and political reform. You all know the splendid growth rates the country has achieved over the past four years. While remaining energy dependent, Ukraine's growth rate has averaged 7.5% over this period and exceeded 12 % for the first four months of this year. This is due to a talented people, ample natural resources and excellent macroeconomic policy. I would note, however, that the excellent fiscal policy has given way to some potentially inflationary election year economics - something which is known not just in Ukraine, but also in other democracies
Civil society in Ukraine is vibrant. Freedom of speech is embedded in the law and there are media representing all points of view. There is a strong opposition - which is not seen much within the NIS - whose leader just might be elected president this fall. It seems clear that President Kuchma will step down following this election. That means that this election will feature the second peaceful presidential transfer of power in Ukraine -- an important step in the establishment of a democratic tradition.
But of course, this is not the whole of the story. Indeed, some in Ukraine would even take exception with the way that I formulated the good news. One member of the opposition, for instance, complained to me that the point of comparison for Ukraine should not be the NIS, but the countries immediately to the west, former members of the Soviet bloc that are now in NATO and the EU. Countries such as Poland and Hungary. In such company, he claims, the Ukrainian record is not pretty at all.
There is something to this. Ukraine's vibrant civil society is perhaps not quite as vibrant today as it was five or six years ago. The same may be said about the media. While media represent all points of view, the dominant media all pull in the direction of the governing parties and the media that do not are subject to pressure and even closure. Given the welter of often contradictory laws governing all aspects of life in Ukraine, people going about their affairs may well be in violation of one of them. This provides opportunities for those in power to go after their opponents.
I met with one articulate journalist from a pro-government newspaper who argued that such things are not important. Most Ukrainians, he said, don't care about things like freedom of speech or completely free elections. They want good, secure jobs, which the growing economy is providing. This is an interesting argument. I remember such arguments in favor of the Soviet way of life, which of course provided neither freedom nor prosperity, but this argument is misplaced in Ukraine just as it was misplaced in Soviet times. Even for those in Ukraine who only care about the economy, good clean government, which requires a truly open society and complete media freedom, is essential.
While macroeconomic policies have been very good, the microeconomic policies are another story. The laws concerning private property and the formation of businesses are a jumble of contradictions allowing corruption to flourish. The impact this has on the welfare of ordinary Ukrainians is easy to see. Earlier this year, the government oversaw the privatization of Kryvorizhstal, a major steel plant in eastern Ukraine. It wrote the terms of the bidding in such a way as to rule out foreign competition. The winners of the bid were two businessmen associated with the government. Their winning bid was for USD 800 million. Two foreign firms put in a bid of USD 1.65 billion. In addition, they were willing to invest USD 1.2 billion in the firm. They wanted to modernize the firm. The fact that this bid did not win, that it went to two privileged businessmen meant that the Ukrainian Government received USD 700 million less than it would have. It also means that the steel works did not receive USD 1.2 billion in investment. Imagine how many jobs for Ukrainian steelworkers will not be created and how many jobs in related industries will not be created because the foreign bid was not accepted.
Of course, you did not read about these facts in your major media, because your major media didn't want to cover those stories. And the media that do cover those stories is subject to harassment.
Which brings us to the elections. Let me first repeat the obvious: the only stake the United States has in these elections is in the electoral process. Not in any candidate. We would like to see a free and fair election in Ukraine. In other words, our only stake is that the Ukrainian people choose their next leader. That choice should not be influenced by government officials who limit access to information, who hinder opposition political activities or, worse, play games with the actual electoral results.
How is the campaign going? The answer is it is not going very well. While most parties in Ukraine pay lip service to the idea of a free and fair competition, the reality is sadly different. A variety of obstacles have been placed in the way of the opposition parties. These have begun to raise doubts about whether the elections can be considered truly free and fair. As you are well acquainted with the situation here, I will only list a few of them quickly:
there is disproportionate coverage in favor of the government candidate in the main broadcast and print media;
pressure on independent and opposition media, including removing TV Channel Five from the airwaves in many places, continues;
administrative obstacles to political events of the opposition are also evident although there may have been some improvement in this area;
regional officials and business leaders force citizens and workers to sign petitions and attend rallies in favor of the pro-government candidates;
there is use of the Procurator General and the tax authorities to go after opposition-affiliated entrepreneurs.
I should note that senior government officials have publicly and privately in conversations with American officials condemned any such abuses. This is good. Some observers, not all members of the government, have blamed many of these excesses on overzealous bureaucrats. All the same, we believe that the interests of Ukrainian voters would be served if such abuses stopped, and therefore the government should take effective measures toward that end.
The good news is that despite these abuses, we are witnessing a real horse race. President Kuchma was right in telling a number of senior American officials visiting here that it is not possible to predict the winner of your election. Most polls currently show Victor Yushchenko with a lead of anywhere from four to nine points over Prime Minister Yanukovych in both the initial and run-off rounds. And observers on both sides of the political fence talk about a backlash effect in the elections to the crude use of administrative resources by people in authority. But it is too early to make any predictions. Polls have also shown that the undecided vote has been growing sharply.
While these statistics are interesting, let me stress once again that the United States has no preference among the candidates. American officials who visit Ukraine have been scrupulous in asking to see both Victor Yanukovych and Victor Yushchenko. We have a great deal of contact with both men and know that we can work with either one. Our only interest is in the people of Ukraine choosing their own President without hindrance from powerful forces and officials.
The closeness of the race means that election day (or days) will be exciting. We hope those days will also be a stunning achievement in the development of Ukrainian democracy. With that in mind, our policy is supporting two critical measures. The first is the provision of election observers. The OSCE through its election arm ODIHR is providing roughly 600 observers. That's a very small number for the largest country in Europe with 33,000 polling stations. The United States will also be financing another 1000 observers - most of those observers will come from Europe, from your neighbors. We believe that additional international observers would also be a plus. It is very important that Ukrainian NGOs be permitted to participate as observers. The second measure to ensure free and fair elections is exit polls. This should provide an accurate count readily available to the public of the voting. Exit polls were very accurate and effective in your presidential election in 1999 and your Rada elections in 2002. The purpose of these measures is to make sure that Ukrainian election - like Caesar's wife - is above suspicion.
I might note here that these two measures are so important that other parties see value in their use. The CIS has already sent observers who will see what a truly contested election looks like. Similarly some from these same countries are also talking about doing their own exit polling - a very interesting phenomenon.
We want free and fair elections for several reasons:
We believe that democracy is good for Ukraine and Ukrainians, if not for some of the vested interests controlling the major media in the country.
We believe that a clear democratic election in Ukraine - no matter who wins - could be a persuasive example for Ukraine's neighbors among the Newly Independent States.
Finally, Ukraine has declared its interest in Euro-Atlantic integration. We support this choice because we believe that it will contribute to the security and prosperity of Europe and beyond. Such integration means many things, including a club of democracies. So free and fair elections will speed up Ukraine's integration.
It is Ukraine's honor that we cannot say at this stage who will be the next president of the country. It will be an even greater honor if the administrative abuses cease, if the counting of votes on election day is done in an honest and transparent manner and if, therefore, the people of Ukraine really do choose their next President.
* * * * *
Промова Посла США в Україні
Джона Едварда Гербста
на зустрічі із студентами і викладачами
Європейського університету у Києві
7 жовтня 2004 року
Майбутнє України - це велика і важлива тема, звичайно, для самого українського народу, але також і для всього регіону і для євро-атлантичної спільноти, включно із Сполученими Штатами. Ця тема має особливе звучання у нинішньому році - чотирнадцятому році незалежності і році четвертих президентських виборів. Заяви про значення цих виборів звучать одна драматичніше за іншу. Деякі оглядачі кажуть, що це найважливіше голосування з часу референдуму про незалежність. Інші кажуть, використовуючи маніхейську термінологію, що ці вибори є боротьбою добра і зла.
Звичайно, під час напруженої передвиборчої боротьби в демократичних країнах часто простежується схильність до гіперболізації. Дехто вважає, що і на цьогорічних виборах у моїй країні не бракує перебільшень. Але, як нещодавно слушно зауважив за вечерею у моєму домі один депутат Верховної Ради України, з числа центристів, сонце все одно зійде 22 листопада - наступного дня після другого туру голосування, який на загальне переконання буде відбуватися у цих українських виборах.
Отже, що ж ми маємо зараз в Україні? Титанічну боротьбу за саму душу країни, чи просто чергові президентські вибори у житті молодої демократичної країни, що розвивається? Чи щось іще?
Розпочнемо з деяких позитивних моментів. У сенсі економічних і політичних реформ, Україна - у передових лавах серед Нових незалежних держав. Ви всі знаєте про чудові темпи зростання, яких країна досягла за останні чотири роки. Хоч і залежний від постачання енергії, темп зростання економіки України у середньому за цей період складає 7,5 %, а за чотири перших місяці поточного року перевищує 12%. Це завдяки таланту народу, багатим природним ресурсам і відмінній економічній політиці. Щоправда, я повинен зауважити, що відмінну фіскальну політику потіснили потенційно інфляційні економічні міркування виборчого року - явище, знане не лише в Україні, а й у інших демократичних країнах..
Громадянське суспільство в Україні сповнене життя. Свобода слова прописана в законі, а ЗМІ представляють різні точки зору. Існує сильна опозиція - чого в більшості Нових незалежних держав не спостерігається-і її лідер цілком може бути цієї осені обраний Президентом. Виглядає очевидним, що Президент, Леонід Кучма, після виборів складе повноваження. Тоді ці вибори означатимуть другу мирну передачу президентської влади в Україні -- важливий крок до утвердження демократичної традиції.
Але цим, звичайно, реальна картина не вичерпується. Насправді, дехто в Україні не погодиться навіть із тим, як є сформулював позитивні моменти. Один з опозиціонерів, наприклад, казав мені, що Україну слід порівнювати не з Новими незалежними державами, а з її найближчими західними сусідами, колишніми членами Радянського блоку, що тепер є в НАТО і ЄС, такими як Польща й Угорщина. А у такій компанії, наполягає він, доробок України зовсім не виглядає привабливо.
Щось у цьому є. Активне громадянське суспільство України зараз, мабуть усе ж не таке активне, як п'ять-шість років тому. Те саме можна сказати і про ЗМІ. При тому, що вони представляють різні точки зору, найпотужніші ЗМІ усі тягнуть у бік провладних партій, а ЗМІ, які цього не роблять, піддаються тиску і навіть закриттю. Через плутанину у законах, які часто суперечать одне одному, але регламентують усі аспекти життя в Україні, цілком може статися, що люди, займаючись своїми справами, виявляється, щось порушують. А це дає приводи для тих, хто при владі, переслідувати своїх опонентів.
Я зустрівся з одним красномовним журналістом з про-урядової газети, котрий стверджував, що такі речі не є важливими. Більшість українців, мовляв, не цікавляться такими речами, як свобода слова і повністю вільні вибори. Все що їм треба, це добра, надійна робота, яка при зростанні економіки знайдеться. Це цікавий аргумент - я пам'ятаю подібні на користь радянського способу життя, який, звичайно ж, не давав ні свободи, ні добробуту - але цей аргумент недоречний, як був він облудним і у радянський час. Навіть тим українцям, яких турбує тільки економіка, без добрий і чистого уряду не обійтися, а це вимагає справді відкритого суспільства і повної свободи преси.
У той час як макроекономічна політика була дуже доброю, мікроекономічне регулювання - це інша історія. Закони стосовно приватної власності і створення підприємств являють собою клубок протиріч, дозволяючи розцвітати корупції. Наслідки цього для добробуту пересічних українців неважко побачити. Раніше цього року уряд наглядав за приватизацією "Криворіжсталі" - одного з провідних металургійних заводів на сході України. Умови приватизаційного конкурсу були виписані таким чином, щоб не допустити іноземних конкурентів. Переможцями конкурсу стали два бізнесмени, наближені до уряду. Їх пропозиція, яка і перемогла, складала 800 мільйонів доларів. Дві іноземні фірми спільно пропонували 1,65 мільярди доларів. Крім того, вони були готові інвестувати у підприємство 1,2 мільярди доларів з метою його модернізації. Те, що ця пропозиція не виграла, а перемогу було віддано двом привілейованим бізнесменам, означає, що скарбниця України отримала на 700 мільйонів доларів менше, а металургійний комбінат не отримав 1,2 мільярди інвестицій. Уявіть, скільки робочих місць для українських металургів і суміжних галузей означали не буде створено через те, що іноземна заявка була відкинута.
Звичайно, ви не читали про ці факти у ваших основних ЗМІ, тому що ваші основні ЗМІ не бажають висвітлювати такі теми. А ті, ЗМІ, які висвітлюють, піддаються переслідуванням.
Це підводить нас до теми виборів. Дозвольте спочатку повторити очевидне: єдиний інтерес, який Сполучені Штати мають у цих виборах - це інтерес у самому виборчому процесі. Не в якомусь з кандидатів. Ми хочемо бачити вільні і чесні вибори в Україні. Іншими словами, наш єдиний інтерес полягає в тому, щоб народ України вибрав свого наступного лідера. Цей вибір на повинен робитися під впливом з боку урядових чиновників, які обмежують доступ до інформації, перешкоджають політичній діяльності опозиції, або, ще гірше, ведуть ігри з самими результатами голосування.
Як іде кампанія? Відповідь: не дуже добре. При тому, що більшість партій в Україні на словах підтримують ідею вільного і чесного змагання, реальність, на жаль, інакша. На шляху опозиційних партій створюються різноманітні перешкоди. Це почало викликати сумніви, чи можна вважати вибори вільними і чесними. Оскільки ви добре знайомі із ситуацією тут, я лише швидко перерахую основні проблеми:
має місце непропорційне висвітлення на користь кандидата від влади у основних електронних та друкованих ЗМІ;
продовжується тиск на незалежні й опозиційні ЗМІ, включно із усуненням з ефіру телевізійного 5-го каналу у багатьох місцях;
адміністративне перешкоджання політичним заходам опозиції (хоча, в тут, можливо, спостерігається покращання ситуації);
Генеральна прокуратура та податкова адміністрація використовуються для переслідування підприємців, пов'язаних з опозицією.
Я повинен відзначити, що найвищі урядовці у своїх публічних виступах, і у приватних розмовах з посадовими особами США засуджували такі надуживання. Це добре. Деякі спостерігачі, не всі з них члени уряду, звинувачують у цих ексцесах надто запопадливих бюрократів. Але все одно, ми вважаємо, що інтересам українських виборців відповідатиме припинення таких надуживань, і тому уряд має вжити ефективних заходів із цією метою.
Добра новина полягає в тому, що незважаючи на порушення, ми є свідками справжніх перегонів. Президент Кучма мав рацію, коли казав високопосадовим американським представникам, які побували тут, що передбачити переможця у виборах неможливо. Більшість опитувань зараз показують перевагу Віктора Ющенка над Прем'єр-Міністром Януковичем від чотирьох до дев'яти відсотків як у першому так і у другому турі голосування. Всі спостерігачі з обидвох боків політичної роздільчої лінії кажуть про зворотній ефект від грубого використання адміністративного ресурсу людьми у владі. Але ще зарано робити якісь прогнози. Опитування показують ще й різке зростання кількості виборців, які не визначилися.
При всій цікавості цієї статистики, дозвольте мені ще раз наголосити, що Сполучені Штати не мають фаворитів серед кандидатів. Американські посадові особи, які відвідували Україну, обов'язково просили про зустріч і з Віктором Януковичем, і з Віктором Ющенком. Ми чимало контактуємо з ними обидвома і знаємо, що можемо працювати з кожним із них. Наш єдиний інтерес полягає в тому, щоб народ України обрав свого Президента без перешкод з боку впливових інтересів і чиновників.
Відсутність великого розриву означає, що день (чи дні) голосування буде дуже цікавим. Ми сподіваємося, що ці дні також позначать величезне досягнення у розвиткові української демократії. Із цих міркувань наша політика підтримує два надзвичайно важливі заходи. Перше - це надсилання спостерігачів за виборами. ОБСЄ - через свою структуру, яка займається виборами, Офіс з демократичних інституцій і прав людини, - надає близько 600 спостерігачів. Це дуже маленька кількість для найбільшої європейської країни із 33 тисячами виборчих дільниць. США профінансує ще 1000 спостерігачів - більшість з них буде з Європи, від ваших сусідів. Ми вважаємо, що додаткові міжнародні спостерігачі також були б плюсом. Дуже важливо, щоб і українським неурядовим організаціям було дозволено брати участь у спостереженні. Другим заходом будуть екзіт-поли. Вони повинні надати широкодоступні достовірні дані про голосування. Екзіт-поли виявилися дуже точними і ефективними у ваших президентських виборах 1999 року і виборах Верховної Ради у 2002 році Ці заходи покликані поставити українські вибори - як жінку Цезаря - поза підозрою.
Я міг би зазначити, що ці два заходи настільки важливі, що й інші сторони бачать цінність їхнього застосування. СНД вже надіслала спостерігачів, які побачать, як виглядають по справжньому конкурентні вибори. Так само, деякі з цих країн також ведуть мову про організацію власних екзіт-полів - дуже цікавий феномен.
Ми хочемо бачити вільні й чесні вибори з декількох причин:
Ми вважаємо, що для України і українців демократія - це добре, навіть якщо для деяких груп інтересів, що контролюють основні ЗМІ країни, це і не так.
ми вважаємо, що незаперечно демократичні вибори в Україні - незалежно від переможця - могли б бути переконливим прикладом для сусідів України серед Нових незалежних держав.
нарешті, Україна проголосила свою зацікавленість у євро-атлантичній інтеграції. Ми підтримуємо цей вибір, тому що вважаємо, що він сприятиме безпеці і процвітанню в Європі і за її межами. Така інтеграція означає багато різних речей, включаючи приєднання до клубу демократичних держав. Тому вільні і чесні вибори прискорять інтеграцію України.
Україні робить честь те, що ми на даному етапі не можемо сказати, хто буде наступним Президентом. Ще більшою честю буде, якщо припиняться адміністративні надуживання, якщо підрахунок голосів у день голосування буде чесним і прозорим, а отже народ України насправді обере свого наступного Президента.
|
![[BRAMA Client Websites]](http://www.brama.com/banners/miniads4.gif){kind=small}
Foto I
