BRAMA, May 5, 2004, 9:00 am ET
Press Release
Відійшов у вічність великий друг України
Джеймс Мейс та його дружина Наталія Дзюбенко підчас відкриття виставки 'Голодомор' в ООН (Нью Йорк), 10 листопада 2003р.
|
Українська наука, культура та журналістика зазнала великої втрати. 3 травня 2004 року на 52 році життя перестало битися серце унікальної Людини, яку з чистою совістю можна назвати великим другом українців. Йдеться про Джеймса Мейса, доктора історичних наук, професора Національного університету "Києво-Могилянська Академія", редактора англомовної версії журналу "Політична думка", актора численних статей в українській пресі, людину, яка усюди де могла говорила про справжні прочини українського голодомору 1932-33 років.
Звичайно, що нам, які живуть важко погодитися з тим, що люди відходять в інший світ. Ще недавно українська Україна говорила про перехід у вічність відомого українського письменника Миколи Руденка. А нині усіх приголомшила вість, що пішла із життя інша видатна й унікальна людина. Корінний, з діда-прадіда американець, за освітою історик, який став великим українським патріотом. Прихід його до українського патріотизму починався від звичайного випадку.
Джеймс Мейс народився в 1952 році в Мусгок, Оклагама, США. Займався дослідницькою діяльністю в Колумбійському та Іллінойському університетах. В 1981-1986 роках працював в Українському науковому інституті при Гарвардському університеті, де йому запропонували писати докторську дисертацію на тему голодомору в Україні. І він настільки глибоко вивчив тему, що в 1986-1990 роках був виконавчим директором Комісії Президента США і Конгресу Сполучених Штатів Америки з вивчення голодомору у 1932-33-х роках в Україні, де відстоював штучність та антиукраїнську спрямованість цього найбільшого у 20 сторіччі геноциду.
Здавалося, що після того як він очолював так високі комісії перед ним відкритим буде шлях до наукової кар'єри. І можливо так би сталося, коли б Джеймс Мейс погодився на маленький "компроміс". Просто треба було відмовитися від його висновків зроблених з приводу голодомору та взагалі полишити цю тему. Оскільки він не хотів йти на такий компроміс, то перед ним зачиняються одні за одними двері наукових установ США. Він по-суті опиняється на вулиці. Проте не змінює своїх поглядів.
У 1993 році Мейс переїздить в Україну та працює професором Києво-Могилянської академії. Спочатку він думав, що це буде "короткотривалий" карантин, поки вляжуться у США емоції. На жаль, дуже швидко виявилося, що емоції піднятих ним проблем ніяк не гаснуть. Переконавшись, що у нього немає ніяких шансів для наукової праці у США він вирішується на безпрецедентний та можливо й незрозумілий багатьом українцям крок. Він продає своє майно у США та у середині 1990-х років переїздить в Україну, де купив будинок неподалік Києва.
В Україні він активно продовжував працювати над темою голодомору. На парламентських слуханнях 12 лютого 2003 року Джеймс Мейс сказав, що офіційний мандат комісії полягав в тому, щоб зібрати всі доступні на той час матеріали про голодомор в Україні та надати його Конгресі. "Ми створили переслухання у Вашингтоні і в інших місцевостях США переважно очевидців, які могли прямо розповісти про бачене і пережите як жертви голодомору. Звіти з цих переслуховань були опубліковані у формі конгресових переслухувань у 87-88-му роках. Основний рапорт Конгресові був прийнятий комісією 19 квітня 1988 року та опубліковано як окремий урядовий документ. Рапорт став основним документом комісії, фундаментальним дослідження комісії про голодомор" - сказав з парламентської трибуни Джеймс Мейс.
Він також висловив свою заповідну мрію про встановлення пам'ятника жертвам голодомору і щоб самі прості українці запалили в цей день у вікнах свічки - свічка у вікні стане поминальною свічкою за батьками, дідами, прадідами і маленькими, і великими, які освітять майбутнє без жертв, без насильства, без жахів! Але не дочекався того часу, щоб його мрія стала дійсністю.
Джеймс Мейс переїхавши в Україну одружився з українкою. Окрім творчої праці, викладання у Києво-Могилянській академії, він працював також в Інституті національних відносин і політології НАНУ. Автор близько 160 наукових праць про Україну XX століття.
Смерть Джеймса Мейса є великою загадкою початку XXІ століття, її можна віднести до одного ряду із загадковими смертями Вадима Гетьмана, В'ячеслава Чорновола та багатьох інших не менш яскравих особистостей. Він і словом, і ділом закликав представників ще так густо засіяній на українській землі зрусифікованої маси до національної самоповаги.
І можливо, що хтось із цієї маси не витримав нагадувань і повчань вченого мужа. Як згадують друзі Джеймса Мейса два роки тому в Києві його за нез'ясованих досі обставин було сильно побито. Після цього випадку він досить довго пролежав в лікарні. І хоч повернувся до творчої та наукової праці, проте здоров'я його було сильно надщербленим. Він часто хворів.
Джеймс Мейс перейшов у вічність на лікарняній постелі. Згідно з його заповітом він похований у столиці України, яку він дуже любив. Часто у своїх інтерв'ю казав, що людина, яка пише про Україну мимоволі стає напівукраїнцем. Його у вічну дорогу проводили друзі та студенти не як напівукраїнця, а як великого Українця. Поховали Джеймса Мейса на Байковому кладовищі.
Мирослав Левицький
|
![[BRAMA Client Websites]](http://www.brama.com/banners/miniads10.gif){kind=small}
Foto I
