BRAMA, Nov 28, 2003, 9:00 am ET
Press Release
Забуттю Не Підлягає...
(Частина друга)
— Марічка Галабурда–Чигрин
Акція "Згадай. Запали свічку"
Сідней, 24.11.2003 – В Україні розпочався тиждень офіційних заходів на вшанування пам'яті жертв Голодомору 1930-х
років, підчас якого загинули близько 7 мільйонів людей.
22 листопада о 10.00 на Михайлівській площі Києва відбулася панахида по жертвах голодомору. Після панахиди
відбувся мітинг у якому прийняли участь до 3 тис осіб, до яких звернувся голова "Нашої України" Віктор Ющенко.
22 листопада о 14.00 в приміщенні Центрального державного архіву–музею літератури і мистецтв України за
адресою Володимирська, 22-а Віктор Ющенко відкрив виставку–конкурс плакатів, присвячених трагедії 1932-1933 років
“Свічка у вікні”. Виставка працюватиме до 29 листопада. Проведення ряду заходів по вшануванню померлих у
1932-1933 роках в рамках акції “Запали свічку” ініційовані бльоком політичних партій “Наша Україна” ..
Українські комуністи, на партію яких покладають відповідальність за події тридцятих років, лицемірно заявляють, що
масове вимирання людей було наслідком трагічного збігу обставин, який співпав з кампанією колективізації, під час якої
у людей просто відняли силою все те, чим живе людина . А голод виник, якось сам по собі, про що у ефірі радіо "Ера"
депутат і комуніст Цибенко повідомив слухачам.
У зверненні до громадян України президент Кучма назвав голодомор "катастрофою планетарного масштабу". Заходи з
нагоди 70-річчя трагічних подій, які забрали життя мільйонів українців, відбуваються по цілій Україні. У Київі вищі
українські посадовці, дипломати та релігійні провідники поклали вінки до монументу жертвам голодомору.
Як заявив міністр закордонних справ Костянтин Грищенко, "Україні не лише вдалося привернути увагу міжнародного
свівтовариства до трагічних подій 1932-1933 років, але й домогтися засудження злочину тоталітарного сталінського
режиму проти українського народу. "
Перед учасниками заходу виступив Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. “Ми зібралися, щоб згадати
трагедію 1932 - 1933 років, щоб засвідчити нашу єдність, нашу віру в Господі. Ми молимося за те, щоб Господь
благословив нашу державу і наш народ”, - сказав Філарет.
Звертаючись до присутніх, Голова Української Греко-Католицької церкви Любомир Гузар наголосив, що “те, що
сталося сімдесят років тому – велика трагедія.” Він подякував тим, хто прийшов на площу. “Я сердечно дякую всім, хто в
цей день прийшов сюди. Є хвилини в історії людства, коли народ має стати як одиниця. Важливо, щоб тут, у серці
України всі були разом, навіть якщо б не казали слова, а стояли мовчки. Ми вшановуємо своїх предків і йдемо вперед.
Нехай цей день буде днем, коли все інше буде на другому пляні,” – сказав Голова УГКЦ.
Під час громадянських панахид лунали слова скорботи і заклики не допустити повторення подібних трагедій. Зокрема,
у Харкові промовці наголошували, що голодомор 1932-1933 років слід кваліфікувати саме як геноцид проти українського
народу і засудили твердження про те, що то було "стихійне лихо".
Вшанування жертв Голодомору відбулося по всій Україні в Харкові, Одесі, Львові, Іванофранківську і т.д., як також в діяспорі.
В Мюнхені в суботу 22.11. в Катедрі УГКЦеркви була відправлена Панахида, - діти української суботної школи стояли
на переді церкви і тримали запалені свічки. Заходами Об'єднання Українок був висвітлений фільм “Жнива розпачі”...
В Бельгії вшанування жертв Голодомору відбувся ще підчас мого побуту в Бельгії – в квітні місяці заходами
Амбасади Україну в бельгійському Сенаті, а в червні місяці заходами Об'єднання Українок відбулася Конференція
присвячена пам'яті жертвам Голодомору з висвітленням прозірок на ту тему. В суботу 22.11 в Церкві УАПЦ в Ґенку
було відслонено пропам'ятну дошку жертвам Голодомору.
І в Торонті, в Канаді, відбулося велелюдне вшанування. Українці Ню Йорку відбули таке вшанування тиждень раніше 15 і 16 листопада.
В КАНБЕРІ – демонстрація й вшанування
В Австралії, в її столиці Канбері вшанування пам'яті жертвам Голодомору відбулося з рамен Союзу Українських
Організацій Австралії, як по майже всіх містах українського поселення в світі - в суботу 22.11.
В церкві УАПТС Панахида
|
Похід учасників, багатьох у вишивках, між ними: приподобні сестри Василіянки, чи не всі священики УГКЦ і УАПЦ,
пластуни, сумівці й багато малих дітей і старшого віку Громадяни, серед них небагатьох, хто пережив той голод, гості з
України - віддійшов від Центру Канбери і дійшов до пам'ятника Голодомору. Падав, як на злість - великий дощ...
А може і небо плакала великими сльозами за невинними жертвами між ними багатьох дітей??
Похід
|
Було покладані вінки від представників усіх Громад всіх Стейтів Австралії – (неназиваю всі прізвища) - від Посольства
України Амбасадором паном Олександром Міщенком, були і промови сенатора Боб Мек Маллона – опозиції Уряду,
Сенатора Геррі Гамфрі, який прочитав листа Премєра Австралії Говарда, говорив і член Уряду з АCT (імя ?) – Дощ
кропив синьожовті квіти вінків, маків, соняшників, гвоздиків, троянд своїми сльозами...і помимо великого дощу (
багатьох учасників, ті хто не мав парасолі або хто ніс транспаренти дуже перемокли) церемонія
продовжувалася...Говорив амбасадор України пан Міщенко, (по англійськи) Голова СУОА Стефан Романів, о.
Канцелєр Кенез прочитав листа Владики УГКЦ Петра Стецюка ... Виголосив і промову Архиєпископ Йоан –
правлячий Єпископ УАПЦ в Австралії й Европі...Тому, що не було мікрофонів ( це справді непростимий недогляд!!!)
чули промови, лише ті, хто стояв перед пам’ятником. Тому подаю на сторінках газети промову Архуєпископа Йоана:….
Похід
|
”Сьогодні зібрала нас біля цієї символічної могили сумна і трагічна подія, яка трапилася в Україні 70 років тому, щоби
пом'янути сім мілійонів невинних жертв українського народу, яких московсько-большевицький режим в Україні знищив
голодовою смертю в 1933 році.
Похід
|
Голодомор 1933 року – це одна з найбільш болючих і траґічних подій в історії українського народу. Цей голод не був
спричинений поганим урожаєм чи іншою природною катастрофою. А був він штучний, навмисно і пляново
організований Кремлем, як засіб залякування, поборювання і фізичного знищення непокірного українського селянина та
підкорення його російському диктаторському режимові та щоби знищити в душах українського народу ідеї визвольної
боротьби, ідеї до самостійності України, до будови української незалежної держави.
Похід
|
І хоч Москві певною мірою вдалося досягнути своєї мети: загнати украсїнське селянство у колгоспи і в цей спосіб
перетворити українського селянина у покірливого раба комуністичної системи, але змагання українського народу за
незалежність залишилася йому недосяжною, бо змагання за самостійність продовжувалися під час Другої Світової війни
і в повоєнних роках, у шістьдецятих і сімдесятих, аж до 1991 року, коли Україна остаточно проголосила свою
незалежність.
70 років минуло від того часу, коли Москва винищила нам сім мілійонів селян. Ніхто і ніщо не витре з нашої пам’яті того
жахом оповитого 1933 року!
Михайло Моравський, Стефан Романів (Голова СУОА), О.Міщенко
|
А ті могили, поодинокі й спільні, в яких лежать діти, що померли, не зазнавши радости життя, - могили, в яких лежать
українські селяни, замучені жорстоким ворогом. Вони, ті, могили, були, є і завжди будуть грізним обвинуваченням
Москви і попередженнам та закликом до живих і ненароджених – не забути їх і прикласти всіх зусиль до того, щоби в
Україні, уже самостійній, був такий лад, при якому долю нашого народу вирішуватиме наш народ, а не Москва.
О.Міщенко білля пам'ятника жертвам Голоду в Канберрі
|
Хай найвищим пам’ятником мілійонам жертв України буде світлий храм нашої демократичної держави. Розбудова
нової держави України, єднання всіх патріотичних сил, загальне примирення є ґарантією того, що страхіття
Голодомору більше НІКОЛИ не прийдуть на нашу вільну землю...
Архиєпископ Йоан, о.Микола Сердюк - голова консисторії УАПТС в Австралії
|
Господи! Ти дав нам Україну. Допоможи створити порядок в ній! Пошли своє Боже благословіння на весь народ
український! Пошли їм просвітлення й трерду волю подолати всі перепони, а також зрозуміння, як треба жити у
виконанні Твоїх Заповітів.
Вічна пам’ять невинним жертам Великого Голодомору!“
А дощ з небес так ляв, що треба було перенести продовження церемонії до Церкви ім. Св. Миколая...де вже і були
мікрофони...Треба було це зробити раніше! Була відправлена Панахида за упокій душ жертв Голодомору. Співав
з’єднаний хор УАПЦ Сіднею та Канбери під диригуванням Петра Деряжного.
Відтак відбувався обід учасників вшанування в будинку товариства сенйорів біля Української Православної Церкви, де
був проголошений вислід завершення 33 - годинного посту – про що буде ще окрема згадка, хто браб участь в ній й як
воно проходило. Відбувся і обід в залі Української Православної Церкви. Треба нагадати, що в ці дні відбувався
Надзвичайний Собор УАПЦ, про що згадаємо окремо...
У Приміщенні Товариства Сенйорів, де відбулася справді прекрасна виставка хлібів, весільного короваю, булочок,
печева, ітд. – організована сестрами Василіянками ( велика Вам дорогі сестри подяка і честь!) і вистава поштових
значків Юрій Федик з Адельайди - ( про яку вже була згадка в попердній газеті) - програма для дітей, в якій брало участь
їх аж 30 віком до 11 років життя.
Пані Орися Стефин, голова УЦШР – виготовила запитник на теми дня – й я бачила які відповіді діти давали на
побачене на виставах хліба, поштових значків, був і для їх висвітлений фільм “Жнива Розпачі”. І цікаво які же відповідід
діти давали...
А ще діти мали змогу ліпити пташки з тіста, такі, як були на виставленому короваї і печеві...І дехто гарно справився з
того діла. Тісто було запечене і діти могли взяти собі свої твори додому! Добре, що чогось нового навчилися і ніколи не
забудуть оцей страшний Голодомор.
В Австралійському Національному проходив Симпозіюм “Голодомор 1932 - 1933”. Я не була на ньому, оскільку був
розпочавдя Надзвичайний Собор УАПЦ й я була на ньому...Надіюся що хтось про нього згадає окремо.
Пані Леся Ткач, з Радіо СБС в Мельбурні провела зі мною коротке інтерв'ю в якому запиталася, які в мене враження з
відзначення. Мушу сказати, що добре, що воно відбулося. Беручи під увагу, що більші Громади далеко від Канбери, а
Громада в Канбері не численна, і можна сказати, що може були недоліки...я вже згадала про відсутність мікрофонів, -
можна було і відбути реквієм концерт ...але це все легко казати...Я все маю на увазі святкування 1000 ліття Хрещення
України в Канбері...коли було багато труднощів з концертом...
Важне, що вшанування відбулося...За відсутність австралійської преси і телебачення – СУОА не може нести
відповідалности, ні місцевий організаційний Комітет...Якщо ЗМІ не цікавляться темою, чи не виїжджають на місце для
більшості австралійців не цікавого відбуття подій, та ще у велику дощову зливу – то за те ніхто не несе відповідальности.
Важне те, що українці в Австралії, солідарно з усією діяспорою й Україною віддали шану пам'яті загиблих в
Голодоморі...й як сказав архиєпископ Йоан у своїй промові “Ніхто і ніщо не витре з нашої пам'яті того жахом оповитого
1933 року!
Церемонією біля пам'ятника провадиц Андрій Ліщинський з Канбери, Головою Комітету СУОА для відзначення пам'яті
жертв Голодомору був др. Марко Павлишин, вияснювальні брошурки приготовив Володимир Войтович,
Організаційний Комітет в Канбері очолюаля Катерина Соломко. Складалося всім сердечну подяку за вклад їх праці.
Залучені знимки Любомира Сліпецького ілюструють мною поданий перебіг вшанування Жертв Голодомору.
A стало відомо, що Пулітцерівський комітет з присудження найпрестижнішої в США журналістської нагороди
вирішив не анулювати премію, яку 1932 року отримав колишній кореспондент газети "Нью-Йорк Таймс" Волтер
Дюранті за репортажі з Радянського Союзу.
Дослідники історії України звинувачують його у навмисному замовчуванні голодомору 1932-1933 років, який забрав
життя мільйонів українців.
Кампанію за зняття з нього премії розпочали українські організації Північної Америки.
Пулітцерівський комітет погодився, що репортажі Дюранті мають - за сьогоднішніми стандартами - серйозні недоліки,
але вирішив, що зняття премії з Волтера Дюранті було б надмірною реакцією. Своє рішення Пулітцерівський комітет
обґрунтував, зокрема, тим, що всі основні учасники померли та нездатні відповісти на претензії проти В.Дюранті.
Водночас, у заяві комітету зазначається, що голодомор 1932-1933 років був "страхітливим і не отримав заслуговуючу на
те міжнародну увагу".
Отак з нами поводяться і друзі і приятелі. Може акцію треба буде продовжувати?
| 
![[BRAMA Client Websites]](http://www.brama.com/banners/miniads1.gif){kind=small}
Foto I
