BRAMA, December 1, 2002, 1:00 pm ET
ENG 
«Із-за лісу, із-за гори випливає Лісогор»: українські плавці в Нью-Йорку
— Лада Шара
Розгорнувши спортивну сторінку будь-якої української газети, ймовірно натрапите на свого роду жалобу за втраченою славою
українського спорту, скошеною недалекоглядною недбалістю та мізерним фінансуванням. Іноді також прочитаєте гіркі докори
спортсменів, які твердять, цілком слушно, що вони для міжнародного престижу України ролять більше, ніж її політики. Небезпідставно,
вони прохають більшої уваги від влади, яка зазвичай їх згадує тільки за кілька місяців до початку чергової Олімпіади. Загалом, не надто
втішне становище.
Денис Силантьєв
|
Проте українське плавання переживає небувалі успіхи. У 1998 році Денис Силантьєв став першим українським плавцем, який завоював
титул чемпіона світу за період незалежності. За ним услід пішли Яна Клочкова та Олег Лісогор. Ветерани Олександр Волинець,
Світлана Бондаренко та Ігор Червинський – часті призери змагань, і представники молодшого покоління, зокрема Андрій Сердінов та
Ірина Амшеннікова, також стали вигравати медалі на міжнародних чемпіонатах. Поки не вистачає заміни для ветеранів легкої атлетики й
у збірній зі спортивної гімнастики – перехідний період, з плаванням пов’язані найреальніші українські перспективи на успіх на
Олімпійських іграх у 2004 році.
22-23 листопада в Іст-Медов під Нью-Йорком перебували Денис Силантьєв та Олег Лісогор, два спортсмени, які зробили чималі
внески до книги української спортивної слави. До Нью-Йорку вони приїхали позмагатися на черговому етапі Кубка світу з плавання.
Денис Силантьєв, який народився в Запоріжжі в 1976 році, захищає кольори національної команди з 1994 року. До його
найвизначніших досягнень входять перемога на дистанції 200 м батерфляєм на Чемпіонаті світу в 1998 році та здобуття срібної медалі на
тій же дистанції на Олімпійських іграх у 2000 році. Він установив більше 30-ти рекордів України, у тому числі рекорд Європи в естафеті
4х50 м вільним стилем (з В’ячеславом Ширшовим, Лісогором і Волинцем).
Олег Лісогор
|
Олег Лісогор, який народився 1979 року в Броварах, під Києвом, входить до збірної України з 1999 року. На чемпіонаті світу в 2001
році позмагався на дистанції 50 м брасом з рекордсменами світу та олімпійськими і світовими чемпіонами і, здивувавши багатьох,
переміг з європейським рекордом. З того часу на основних міжнародних чемпіонатах він – непереможений на дистанціях 50 м і 100 м
брасом. У 2002 році він також встановив два світові рекорди на дистанції 50 м брасом, спершу на короткій воді, а згодом на довгій.
Для обидвох плавців нью-йоркський етап Кубка світу – початок довгого спортивного сезону, який веде до європейського чемпіонату
на короткій воді у грудні і відтак до Чемпіонату світу в липні. Мало хто витримав би таке навантаження. 18 листопада вони змагалися в
Ґенуї. 19-го числа вони вже були в Нью-Йорку, намагаючись акліматизуватися вчасно до початку змагання 22 листопада. “Трошки
було важко”, признався Лісогор. Додав Силантьєв, “спершу просинались з такими червоними очима”. Як тільки змагання
завершилося, вони вирушили на наступний етап Кубка в Шанхаї, де до них приєднається ще Яна Клочкова, який відбудеться 1-2
грудня. Подорожувати таким чином по світі може здаватися захоплюючим способом життя, але Лісогор та Силантьєв ніяким туризмом
у Нью-Йорку не займалися. “Тренери їздили у місто, а ми не мали сил”, сказав Силантьєв.
Олег Лісогор (з ліва)
23 листопада 2002 р.
|
Що стосується самого турніру, оглядачі прогнозували, що брасові запливи будуть особливо швидкими, адже очікувалося, що Лісогор
змагатиметься з американцем Едом Мозесом, росіянином Романом Слудновим та британцем Джеймсом Ґібсоном, кожен з яких мав за
що йому помститися: Мозес за два побиті світові рекорди, Слуднов за поразку на Чемпіонаті Європи, та Ґібсон за втрачений рекорд
Європи. Але кінцевий вислід виявився зовсім не таким, як передбачалося. Мозес був змушений відмовитися від змагання по тому, як
переніс операцію, а Слуднов з Ґібсоном прибули до Нью-Йорку явно не в найкрашій формі. Тож у запливах на дистанціях 50 м і 100 м
брасом Лісогор міг собі дозволити проплисти відносно “повільно” і премогти все одно. Він також змагався на дистанції 100 м
комплексом. Перебуваючи на п’ятій позиції після 50 м, Лісогор прорвався вперед у другій половині запливу і до фінішу добрався
першим, випередивши американця Майкла Фелпса та поляка Бартоша Кізєровського. Типовий “лісогорський” результат: три фінали,
три золоті медалі.
Натомість Силантьєв спіткнувся з важчим випробовуванням. У Нью-Йорку на нього чекали багато сильних суперників—Фелпс, німець
Томас Руппрат, британець Джеймс Гікман, росіянин Ігор Марченко та китаєць Ву Пень—більшість з яких на цій ранній стадії вже
наближалися до своїх найкращих результатів попереднього сезону або навіть перевищували їх. Отже, цього разу Силантьєв був сьомим
на дистанції 100 м батерфляєм і п’ятим на дистанції 200 м.
По завершенні змагання Силантьєв та Лісогор розповіли кореспондентам “Брами” про свої спортивні кар’єри та про сучасний стан
українського плавання. Між іншим, стало зрозуміло, що цей п’ємонт українського спорту може не протриматися вічно.
Як пояснити безпрецедентні успіхи українського плавання в умовах хронічного недофінансування спорту?
| О.Л. | |
Ми самі не розуміємо, чому так трапляється.
|
| Д.С. | |
Так, у нашій країні зараз важкий стан, але на нашому виді спорту це ніяк не відкликається.
|
Чи держава фінансує ваші поїздки?
| Д.С. | |
Деякі, так.
|
| О.Л. | |
Деякі – держава, а деякі змагання запрошують нас.
|
Напевно бувають змагання і в Україні…
| Д.С. | |
Але не дуже багато. Частіше маємо змагання десь закордором.
|
Як ви вибудовуєте план на спортивний сезон? Як вибираєте змагання? Як готуєтеся до найважливіших турнірів?
| О.Л. | |
У нас сезон закінчується, наприклад, у вересні або в серпні, і є деякий період для відпочинку. А потім починається вже новий
сезон і збірна команда готує план на ввесь рік: які є змагання, і де буде підготовка. Ну, одне діло, що готують, а друге діло, що нема
фінансування для цього. Тобто, іноді не збігається все це – фінансування і підготовка. А так дуже часто перед важливими змаганнями
виїжджаємо десь тут закордон готуватися.
|
Чи правда, що пити вам не дозволено?
| О.Л. | |
Це таке дуже відносне питання. Дуже від цього відмовлятися також не можна. [Силантьєв сміється.] Потрошку можна.
|
Денисе, Запоріжжя можна вважати столицею українського водного спорту. Варто лише згадати Світлану Бондаренко,
Володимира Ніколайчука, покійного Ростислава Сванідзе, практично всю збірну зі стрибків у воду. Чим пояснити успіхи
запорізьких спортсменів на воді?
| Д.С. | |
Я гадаю, тому що в Запоріжжі є гарна школа тренерів, які підготовлювали спортсменів дуже багато років. Тому це є
закономірність, що в Запоріжжі така гарна школа. Але зараз усі ці спортсмени – це лише вони змагаються. Наступної заміни ще нема.
|
| О.Л. | |
Це все із-за фінансування. Денис ще пам’ятає, бо він старший за мене, але як я був маленький, коли в школі ще вчився, то
було досить гарне фінансування. Ми виїжджали і на відпочинок, багато змагань для дітей було. А зараз ці всі змагання закриті і нема
фінансування для цього.
|
Олеже, українська традиція плавання брасом – дуже багата. До неї входять Галина Прозуменщикова, Георгій Прокопенко,
Марина Юрченя. Як сталося, що ви обрали саме брас? Чи це брас обрав вас?
| О.Л. | |
Я не знаю. Я плаваю не тільки брасом. Кролем та комплексом трошки пробую. Це все від тренера залежить. Тренер сказав, що
досить добрий він бачить у мене є брас, тому працюємо брасом.
|
Здається, гарно вдалося.
| О.Л. | |
О.Л. Ну. [усміхається]
|
Чи у вас бувають нагоди зустрічатися з українськими спортсменами з інших видів спорту?
| Д.С. | |
Взагалі, такої нагоди нема спілкуватися з іншими спортсменами, тому що і нема часу, і нема можливості.
|
| О.Л. | |
Нема таких заходів для всіх спортсменів, для української еліту з різних видів спорту. Немає такої зустрічі. А так на минулій
Олімпіаді в Сіднеї ми спілкувалися з іншими.
|
| Д.С. | |
Так, тільки перед Олімпійськими іграми, коли всі збираються разом.
|
| О.Л. | |
Всі знають один одного, але нема часу…
|
Олеже, чому ви вирішили змагатися в Нью-Йорку? Адже конкуренція на змаганні в Ріо-де-Жанейро минулого тижня була значно
слабша. Ви могли б собі забезпечити перемогу…
| О.Л. | |
Я був перед цим в Італії, коли було змагання “Кубок Арени” і ми по строкам проведення змагань трошки не попадали.
|
| Д.С. | |
І взагалі, в Бразилії вже були.
|
Але тут на Вас чекали суперники, які бажали помститися Вам за побиті рекорди чи програні змагання.
| О.Л. | |
Так, тут чекали суперники, але суперники є завжди. Зараз ви бачили, що [Девід] Денністон досить добре пливе, тому кожен
являється суперником.
|
Денисе, у вас також багато суперників, причому вони дуже різні, навіть за віком, від 15-ти літнього Ву Пень до Франка
Еспосіто, якому 31. Кого з суперників ви вважаєте найнебезпечнішим?
| Д.С. | |
Я поважаю усіх моїх суперників. Усі, хто пливуть у фіналі, усі вісім чоловік, це усі небезпечні суперники.
|
Кажуть, що у збірній України з плавання панує дуже дружня атмосфера. Невже відсутня напруженість, тертя між
спортсменами?
| О.Л. | |
Я вважаю, що збірна України – дуже дружня команда. Є випадки, котрі є не досить дружніми, але їх мало і вони не видні на
всьому фоні команди.
|
Це стосується збірної, а, може, буває інакше з іноземними спортсменами?
| О.Л. | |
Ні, це ж не бокс, що потрібно боятися суперника, або там залякувати. У нас все вирішують секунди, тому навіть з іноземними
спортсменами ми в дуже дружній обстановці.
|
До речі, чи ви володієте англійською мовою?
| Д.С. | |
Олег трішки більше, я трішки менше.
|
[англійською] Так що інтерв’ю можете проводити й англійською…
| О.Л. | |
[англійською] Ні! [сміється] Деяких питань я не розумію!
|
Денисе, ви – кандидат педагогічних наук. Чи ви викладаєте?
| Д.С. | |
Ні. Зараз ні, тому що я не маю часу. Я багато часу тренуюсь, тому не маю фізичного часу викладати. Але в майбутньому може
бути.
|
Олеже, ваша улюблена дистанція – 50 м брасом – поки що не входить до олімпійської програми. Як цей факт вплине на вашу
підготовку до Олімпійських ігор? Чи плануєте натомість змагатися на дистанції 200 м брасом?
| О.Л. | |
Так, 200 м брасом я іноді пливу. А про Олімпійські ігри я поки що не думав, чи буду плисти там 200 м брасом. Але це не біда,
що 50 м брасом не входить до олімпійської програми. 100 м брасом теж досить добре підтягнув результати, і до світової еліти поки що
належу і на 100 м. Тому буду боротися на тих програмах, які входять до олімпійської.
|
Які перспективи українського естафетного плавання? Відомо, що брас та батерфляй в Україні стоять на найвищому рівні, але
ситуація з плаванням на спині та вільним стилем трохи проблематичніша. Чи буде Україна конкурентноспроможна на
наступній Олімпіаді?
| Д.С. | |
Гадаю, що це буде дуже важко, тому…
|
| О.Л. | |
Тобто, перспективи є, але…
|
| Д.С. | |
…але здійсняться вони, чи ні це…
|
| О.Л. | |
…досить короткий строк до Олімпіади, щоб спина та кроль вийшли на високий рівень. Але все можливо.
|
| Д.С. | |
[сміється] Може ще дельфін не дотягне!
|
| О.Л. | |
І брас! [cміється ] А кроль вийде, так?
|
Олеже, відколи ви стали чемпіоном світу у Фукуоці, ви практично непереможені на великих міжнародних змаганнях. Чи стався
якийсь прорив у Японії? Якщо так, чи це був прорив фізичний чи психологічний?
| О.Л. | |
Знаєте, це все з роками, тобто, потроху добивався. Спочатку бронза, потім срібло, зараз трошки золота став завойовувати. Це
все поступово так йшло. Тобто, не було якогось прориву психологічного чи фізичного. Потроху, і вийшов на великий рівень.
|
Чи впливає на вас політична криза в Україні?
| О.Л. | |
Основне це те, що немає фінансування. Це єдине, що давить нас.
|
| Д.С. | |
Так.
|
| О.Л. | |
Тобто, десь є там свої суперечності, свої стосунки, а політика і спорт поки що не є нероздільними. Державна політика не грає
ролі, хіба що фінансування бракує.
|
| Д.С. | |
Коли там десь вибори ідуть у президенти або у народні депутати, то грошей нема: усі пішли на вибори.
|
| О.Л. | |
Навіть зараз ми не мали грошей, щоб поїхати на змагання у Нью-Йорк. Але організація ФІНА допомогла, оплатила нам готель, а
квитки – за гроші федерації. І то на розписки, на кредит.
|
Денисе, ви встановили дуже багато рекордів України і змагаючись, об’їхали ввесь світ. Які змагання, перемоги, рекорди
запам’яталися вам найбільше?
| Д.С. | |
Найбільше мені запам’ятався Чемпіонат світу в 98-му році у Перті, де я виграв золоту медаль. Олімпійські ігри у Сіднеї.
Теж це велике змагання і це велика перемога для мене. Друге місце – це дуже добре, але сподівався на перше.
|
Яна Клочкова – “золота рибка” України. Денис Силантьєв – “український дельфін”. Чи вам уже придумали подібну кличку,
Олеже?
| О.Л. | |
Та ні, поки що не було нічого такого. В українській пресі ще такого не було. Тобто, між собою деякі є…
|
| Д.С. | |
А був вислів такий: “Із-за лісу, із-за гори випливає Лісогор”. Було?
|
| О.Л. | |
Було!
|
Під час інтерв’ю до розмови приєднався ветеран американського плавання Рон Карно, в якого є чималий зв’язок з Україною. Його
бабуся по батьковій стороні іммігрувала до США з Тернопільщини, а сам Карно іноді тренується в Україні, провівши там сім тижнів
улітку. Карно сказав, що українською мовою не володіє, але Лісогор та Силантьєв одразу заперечили, твердячи, що говорить він “дуже
добре!” Поки що в нього не було можливості відвідати рідні місця своєї бабусі, проте родичі відвідують його під час поїздок в Україну.
Рон Карно
|
У Карно, який на змаганні фінішував четвертим на дистанціях 100 м і 200 м комплексом, є доволі нещасливий досвід на Олімпійських
іграх. У 1992 році він був одним з фаворитів на дистанції 200 м комплексом. Він з родиною вирушив до Барселони, але його батько
трагічно помер під час церемонії відкриття. Шість днів по тому від таки змагався у фіналі, але опинився на шостому місці. Йому досі не
вдалося виграти олімпійської медалі, і в минулому він роздумувався над тим, чи не стати громадянином України, аби здобути ще одну
поїздку на Ігри.
Проте Карно спростував статтю, яка нещодавно появилася в газеті “Київ Пост”. У ній він буцімто твердив, що якщо не потрапить до
американської збірної в 2004 році, він попрохає українського громадянства і поїде до Афін у складі української. “Це нісенітниця”, він
сказав. Дійсно, він думав змагатися за українську збірну ще в 1996 році, але такі швидкі переходи з команди в команду – нереальні.
“Так просто не буває”, він пояснив. Дійсно, Олімпійські чиновники непоблажливо сприймають такі раптові зміни у підданстві. Правила
МОК мають на меті захистити бідніші країни від хижої тактики багатих федерацій, які радо погодилися б купити зіркових спортсменів з
менш розвинених регіонів світу.
Все одно, Карно цінує свій зв’язок зі збірною України з плавання, і був високої думки про своїх українських “побратимів” Олега
Лісогора та Дениса Силантьєва. “Це чудові хлопці”, він сказав. “Дуже приязні”.
І дуже талановиті.
Інтерв'ю:
Лада Шара, Ганя Кріль, Максим Пизюр
Фотографії:
Ганя Кріль, Максим Пизюр
Copyright © 1997-2011 BRAMA, Inc. All rights reserved.
The images and information contained in BRAMA News and BRAMA Press reports may not be published, broadcast,
rewritten or redistributed without the prior written authority of BRAMA and/or author/photographer.
The views and opinions of authors expressed on Brama.com do not necessarily state or reflect the views of Brama - Gateway Ukraine or its officers, directors or associates.
|
|
|
|
![[BRAMA Client Websites]](http://www.brama.com/banners/miniads5.gif){kind=small}
Foto I
