Об'єднання
Українців
Росії |
|
Объединение
украинцев
России |
Россия, 121019, Москва, ул. Арбат, 9
Для телеграм: Москва, Г-19
Тел.: +7 (095) 737-88-27
Факс: +7 (095) 291-70-70
E-mail: libukr@online.ru
| №__9/37___ |
|
____26.07.__200_2_р. |
Керівникам українських громадських
організацій Російської Федерації -
членам Об’єднання українців Росії
та Федеральної національно-культурної автономії
“Українці Росії”
Правління ОУР та Рада ФНКА “Українці Росії” отримали електронною поштою та факсом “Звернення керівництва АУГР (Асоціації українських громад Росії) до української діаспори Росії” та звернення до голови ОУР та ФНКА. Наприкінці цих документів надруковані прізвища керівників ряду українсьских організацій Росії, підписи яких відсутні.
Сенс документів полягає в намаганні їх авторів відсторонити від керівництва ОУР та ФНКА “Українці Росії” обраного під час проведення ІІІ Конґресу українців Росії голову цих організацій О.Руденка-Десняка.
Як нещодавно обраний заступник голови ОУР я ознайомився з цими документами та вважаю необхідним висловити свою особисту думку з цього приводу.
Щодо створення нової української організації в Росії (АУГР), поки що утримаюсь від коментарів. Зазначу лише, що це є конституційним правом будь-якої групи російських громадян.
Тепер відносно звернення до О.Руденка-Десняка та звернення керівництва АУГР. В цих документах, на мій погляд, занадто багато дезінформації для трьох сторінок тексту. Зокрема, у листі зазначено, що протягом 1997-2002 років жодного разу не збиралася Рада ОУР та ФНКА “Українці Росії”. Як відомо багатьом керівникам українських організацій, після складення мною у 1993 році повноважень секретаря ОУР, я, як і всі, був рядовим членом Ради ОУР від Об’єднання українців Москви. Очевидно, ми перебували з авторами листа у різних Радах - я прекрасно пам’ятаю про засідання, що відбулися в жовтні 1998, квітні 1999, листопаді 2000, серпні та грудні 2001 року (зокрема, у 1999 році - під час конференції керівників українських організацій Росії в Культурному центрі України в Москві; у 2001 - в Києві на ІІІ Всесвітньому форумі українців та в Москві по завершенню з’їзду вихідців з України). Згідно зі Статутом, засідання Ради проводились у цей період не рідше, ніж один раз на рік.
Я ознайомився також з протоколом засідання ради ФНКА “Українці Росії” від 20 квітня 2002 р. Результати голосування по виборах голови - 6 - за О.Руденка-Десняка, 5 – проти, сам він у голосуванні участі не приймав. Згідно зі Статутом ФНКА його переобрано Головою ФНКА.
Ми всі були присутні на засіданні Ради ОУР, коли вірішувалось питання обрання голови та інших членів Правління. Були, як і я, свідком того, що О.Руденко-Десняк просив зняти його кандидатуру з голосування. Це прохання не було задоволене більшістю присутніх. При голосуванні голова ОУР знов зібрав більшість голосів. Заступник голови ОУР В.Семененко на засіданні Конґресу зробив заяву, що потрібно внести зміни в Статут, і ця пропозиція була прийнята.
Дивує й намагання авторів листа звинуватити О.Руденка-Десняка в неправильному вирішенні організаційних питань на Конґресі. Так, не було обрано мандатну комісію. Нагадаю, напередодні на засіданні Ради у зв’язку з малою кількістю делегатів, було прийнято рішення передати її функції групі реєстрації, що й було виконано. Але це ж не заважало будь-якому делегату, зокрема й від “опозиції”, встати на Конґресі та вимагати створення мандатної комісії. Одначе такої пропозиції не надійшло. Те ж саме стосується лічильної комісії - статут не передбачає її створення, це справа Конґресу - створювати таку комісію чи ні.
“Фінансовий стан керівних органів ОУР та ФНКА є неясним” (з листа). Вибачте, але він абсолютно ясний, й характеризується повною відсутністю коштів, лише одиниці членських організацій вносили свої внески, яких вистачало лише на поштові витрати. “Керівництво не звітувало про фінанси”... Неправда це, звітувало воно й на ІІ Конґресі, й на ІІІ-му... Біда лише в тому, що немає майже за що звітувати. Складається враження, що керівники деяких організацій вважають, що Правління та Рада ОУР, Рада ФНКА повинні брати кошти з повітря, а не отримувати їх, як записано у статутах, від членських організацій.
Автори листа даремно намагаються піддати сумніву авторитет і діяльність голови ОУР та ФНКА, свідомо чи несвідомо зміщуючи при цьому акценти. Заслуга О.Руденка-Десняка не в тому, як вони пишуть, що він допомогав “у створенні Української хорової капели міста Москви, відновленні Української бібліотеки в Москві, надавав допомогу деяким українським громадам у реґіонах Росії” (хоча, звичайно, така допомога була й була досить вагомою). Його заслуга саме в тому, що на ФЕДЕРАЛЬНОМУ, загальноросійському рівні почав виходити заснований ним часопис “Український огляд” (який виріс з газет “Український кур’єр” та “Український вибір”, які ще на початку 90-х років почав редагувати О.Руденко-Десняк), та в якому всі керівники українських організацій мають можливість на всю Росію розповісти про роботу своїх осередків; в тому, що саме на ФЕДЕРАЛЬНОМУ рівні створено постійно діючий семінар-лабораторію української культури на Кубані в Лазарєвському; в тому, що вже втретє проходитиме ВСЕРОСІЙСЬКИЙ фестиваль українських хорових колективів імені О.Кошиця; в тому, що в столиці Росії проведено п’ять презентацій регіональних українських організацій; в тому, що різними правдами й неправдами йому вдавалось сприяти приїздам до Москви керівників українських організацій, які не мають на це коштів (а має мало хто, особливо з віддалених від столиці реґіонів). І все це, будемо чесними, без предметної підтримки, хоча може й з об’єктивних причин, реґіональних громад. Нарешті, О.Руденко-Десняк всі ці роки принципово та гідно відстоював інтереси українства Росії на зустрічах та під час контактів з вищими керівниками нашої держави, незалежно від того, подобалось їм це чи ні. За родом діяльності я часто спілкуюсь з працівниками Адміністрації Президента РФ, Державної Думи, Ради Федерації, російського уряду, міністерств та відомств. Всі вони відзначають (а їм є з ким порівнювати), что у українців Росії - реально мислячий, принциповий, авторитетний лідер.
В доповіді голови ОУР і ФНКА на Конгресі була дана вичерпна оцінка стану і діяльності українських організацій в Росії, чітко визначені хиби і вади національної державної політики. Були в ній окреслені і можливі шляхи розвитку російського українства. Зокрема, йшла мова про виконання рішень ІІ Конгресу українців Росії та Конференції 1999 року відносно програмного підходу до вирішення наших проблем. Тобто голова ОУР врахував у доповіді реальний досвід громади, її принципові настанови, дав конструктивні пропозиції.
Є річ принципова. Я добре знаю, що О.Руденко-Десняк дуже критично і тверезо ставиться до своєї роботи, бачить її недоліки і готовий підтримати будь-яку розумну ініціативу. Але чи можна всі недоліки в нашій спільній роботі віднести на рахунок однієї людини? Чи можна робити голову ОУР відповідальним за політику держави, неспроможність влади адекватно вирішувати національне питання? Це відверта демагогія, тим більше, що голова ОУР неодноразово на різних громадських і інших представничих зібраннях виступав з різкою критикою державної російської політики в національній галузі. І не було зробленої ним жодної заяви від імені громади, яка б зашкодила її інтересам. Звинувачення такого роду – нісенітниця, яка межує з провокацією.
Ну а як можна коментувати таку собі сентенцію з листа: “Ви не змогли надати системного характеру діяльності ОУР та ФНКА”??? Рідко вдається прочитати щось більш демагогічне...
Важко щось сказати по суті й по таких перлах зі згаданої заяви: “наше бачення мети та завдань ОУР розходяться з уявленнями вибраного керівництва” (а за резолюції та постанови всіх конґресів голосували одноголосно, та й в керівництві постійно перебували всі ті люди, які зараз хочуть бути “опозицією”); “нам було запропоновано звітувати про успіхи і не заявляти проблем” (навмисне перечитав всі протоколи: про успіхи дуже мало, в основному тільки про проблеми); “це були 9 років авторитарної самодіяльності обраного голови, без узгодженої з нами політичної платформи, повної лояльності до влади” (можу тільки про себе сказати - я авторитарності не бачив, О.Руденко-Десняк не заважав мені створювати та підтримувати українську бібліотеку й не диктував, як саме це робити; політична платформа ОУР - це ж рішення Конґресів, які ми всі і приймали, лояльність до влади - це коли безперервно ставились питання про складне становище українців Росії? чи може так звана “опозиція” хоче зі зброю в руках піти на владу!?); “політичні заяви, які, м’яко кажучі, викликали наше здивування, робилися від імені всієї організації (добре дізнатись би ще, які саме заяви викликали це здивування) й так далі...
У мене склалося враження, що керівники деяких осередків, зокрема й тих, що не входять до ОУР та ФНКА, приїхали на Конгрес не працювати, не шукати спільно шляхів поліпшення роботи, а з єдиною метою – “звалити” керівника федеральних організацій, створити на Конгресі нестерпну моральну атмосферу. Люди, які вже не мають відношення до справ російських українців, роздмухували конфлікт. Їхня кандидатура не знайшла підтримки у більшості делегатів навіть в такій неприродній ситуації. Але і з цього не було зроблено належних висновків.
На жаль, й зараз продовжується все теж саме. Скажу прямо: не бачу в багатьох колег бажання працювати, робити реальні кроки, щоб були в Росії українські школи, бібліотеки, культурні центри, щоб й наступні покоління не забували материнську мову, любили Україну... Це, звичайно, важко... Куди простіше, боротися за булаву, за “гетьманство”, влаштовувати безкінечні розборки, писати листи. (За той час, що витратив на написання цього листа, міг би бібліографічно обробити мабуть добру сотню нових українських книг в бібліотеці. Шкода часу на таке...)
Головне зараз, на мій погляд, – виконання рішень ІІІ Конгресу, розробка програмних підходів до вирішення корінних проблем російського українства. Запропоноване ж в цитованих листах служить тільки розколу нашої громади і може зашкодити їй у практичній діяльності. А так хай буде й АУГР, а може комусь прийде в голову ще десяток таких організацій створити. Аби вони робили щось...
Нарешті останнє. І це не є формальним моментом. Погодьтесь, якщо голові ОУР надсилається персонально йому адресований лист з вимогою “відставки”, на ньому повинні бути підписи, принаймні так робиться у цивілізованому світі. М.Жигло, В.Любченко, Б.Пиріг, чиї прізвища стоять під документом, вже сказали, що нічого не знають про існування такого листа, вони його не підписували. Певен, це не останні спростування. Таким чином, мова йде про розсилку відвертого фальсифікату. (На це вказує й така деталь: Об’єднання українців Росії було створено не у 1993, як стверджується у листі, а у 1992 році. Якщо деякі учасники установчої конференції (а мені теж довелось брати в ній участь) дійсно би писали цього листа, то вони навряд би помилились).
За наявності ж підписаних документів особами, які дійно мають таку думку, їх можна було б розглянути у встановленому статутами ОУР та ФНКА порядку: спокійно й без істерики.
Ю.Кононенко
Заступник голови Об’єднання українців Росії,
керівник інформаційної служби ФНКА “Українці Росії”
P.S. Цей лист відображає не точку зору якоїсь міфічної “московської групи”
(цитовано з документів, що надійшли), а мою особисту.
Ксерокопії оригіналу листа будуть надіслані українським організаціям поштою.
Оригінал з особистим підписом зберігатиметься у справах Правління ОУР.
|
|
ЗАЯВА
Правління Об’єднання українців Росії та Ради Федеральної
національно-культурної автономії “Українці Росії”
За період після проведення ІІІ Конґресу українців Росії (квітень 2002 р.) у
засобах масової інформації України з’явилось декілька публікацій, у яких говориться
про “глибоку кризу українства Росії”, “розкол” українських організацій Російської
Федерації тощо. Такі ж твердження містяться у матеріалах фактично без підписів,
що надійшли до Правління Об’єднання українців Росії та Ради Федеральної національно-культурної
автономії “Українці Росії”.
Аналіз цих матеріалів, зокрема в газеті “Шлях перемоги”, та так званого “Інформаційного
повідомлення ОУН Руху м.Москви” було зроблено у заяві Правління Об’єднання українців
Росії та Ради Федеральної національно-культурної автономії “Українці Росії”
від 20 травня ц.р. та листі заступника голови Об’єднання українців Росії Ю.Кононенка
від 26 липня ц.р. (додаються).
Правління Об’єднання українців Росії та Рада Федеральної національно-культурної
автономії “Українці Росії” змушені заявити: керівні органи ОУР та ФНКА, обрані
на ІІІ Конґресі, продовжують працювати, їхня діяльність спрямована на виконання
рішень Конґресу.
На день підписання цієї заяви жодне з членських об’єднань ОУР (складається
з 47 реґіональних об’єднань) або ФНКА (складається з 14 реґіональних об’єднань)
не заявило про вихід з цих організацій. За інформацією Міністерства юстиції
Російської Федерації, серед діючих громадських об’єднань “Асоціації українських
громад Росії” немає.
Висловлюємо жаль з приводу методів, до яких вдаються деякі представники українських
організацій Росії, та висловлюємо надію, що нашу заяву з розумінням буде сприйнято
як в Україні, так і в організаціях української діаспори в цілому світі.
В.Семененко
Перший заступник голови Об’єднання
українців Росії, голова реґіональної
громадської організації “Українці Москви”
О.Бондаренко
Член Ради ФНКА “Українці Росії”,
голова Української національно-культурної
автономії м.Владивостока
12 серпня 2002 р.
ЗАЯВА
Правління Об’єднання українців Росії та Ради Федеральної
національно-культурної автономії “Українці Росії”
1 травня в українській газеті “Шлях перемоги” (м.Київ) було надруковано матеріал Інформцентру КМО МНК “Роз’єднання зерна і полови”, який, на думку Правління Об’єднання українців Росії та Ради Федеральної національно-культурної автономії “Українці Росії”, обраних на ІІІ Конґресі українців Росії 20 квітня 2002 р., дезінформує читачів газети та українську громадськість.
Цю ж мету, очевидно, переслідує й так зване “Інформаційне повідомлення ОУН Руху м.Москви про розвал Об’єднання Українців Росії”, проникнуте брутально-ксенофобськими безапеляційними твердженнями та особистими випадами.
Не відповідають дійсності наступні твердження авторів газетної публікації:
- “Результатом ІІІ Конґресу українців Росії став розкол на дві організації...”;
- “...пан Руденко-Десняк “забув” потурбуватися про формування відповідних
органів, як то мандатна, лічильна та інші комісії”;
- “представникам опозиції слова практично не надавали”;
- “...на Конґресі був присутній... Архієпіскоп... Адріан..., якого на Конґрес чомусь ніхто офіційно не запрошував...”;
- “20 квітня почалось із конфлікту між опозицією і чинним керівництвом ОУР”;
- “У результаті конфлікту... дієва частина Об’єднання його залишила...”
ІІІ Конґрес українців Росії був найвищим органом двох існуючих загальноросійських українських організацій – Об’єднання українців Росії, створеного у 1992 році (об’єднує 47 організацій), та ФНКА “Українці Росії”, створеної у 1997 році (об’єднує 14 організацій – місцеві національно-культурні автономії). При цьому питання змісту роботи розглядались на спільних засіданнях, а організаційні – на роздільних. Для громадян України та представників українського зарубіжжя слід пояснити, що Федеральна національно-культурна автономія “Українці Росії” – це громадська організація особливого типу, створена відповідно да Закону РФ “Про національно-культурні автономії”. Цей демократичний закон, розроблений з урахуванням вимог міжнародного права та рекомендацій Ради Європи, надає таким організаціям певні права та більші можливості у вирішенні національно-культурних проблем. Зокрема, саме у руслі виконання закону на пропозицію ОУР та ФНКА російська влада прийняла рішення про заснування постійно діючого семінару-лабораторії української культури на базі Українського культурного центру в Лазаревському (Краснодарський край), фінансування вже традиційного Всеросійського фестивалю українських хорових колективів ім. О.Кошиця, належну підтримку ліцейського українського класу при Лінгвістичному університеті, створення державної з фінансуванням з російського бюджету Бібліотеки української літератури в Москві тощо.
Робота Конґресу, на думку його делегатів, була продуктивною; в звітній доповіді О.Руденка-Десняка було докладно проаналізовано як здобутки, так й недоліки в роботі ОУР та ФНКА, а також з великою критичністю говорилось про вирішення національного питання в Російській Федерації; переважна більшість виступів делегатів мала критичний та самокритичний характер.
На Конґресі виступили ВСІ БАЖАЮЧІ, не лише делегати, а й гості, що не є членами ОУР або ФНКА (у тому числі й згаданий у статті В.Гуменюк, керівник організації, яка ніколи не була членом ОУР або ФНКА). Висловлювалися різні, часом діаметрально протилежні думки.
Прийнято розгорнуту резолюцію з переліком практичних дій, звернення до президентів Росії та України. В цих документах гостро відображена позиція українських організацій Росії стосовно вирішення національно-культурних та інших (зокрема, у галузі пенсійного забезпечення) проблем українців. У зв’язку з цим нам незрозуміло, що мають на увазі автори матеріалу під словами “проросійськи налаштоване Об’єднання українців Росії”.
Обрано керівні органи ОУР та ФНКА. Їх головою знову став О.Руденко-Десняк (висувались й інші кандидатури, відбулася дискусія під час виборів, що є абсолютно нормальним для демократичних організацій).
На протязі роботи Конґресу (як і після його завершення й до цього часу) жодна з членських організацій ОУР або ФНКА письмово чи усно не заявляла про вихід з цих організацій, ніхто з делегатів засідань не залишав. О.Руденко-Десняк не мав ніякого відношення до вирішення питання про формування органів Конґресу; рішенням Ради ОУР та ФНКА (тобто делегатів - керівників ВСІХ без винятку організацій) мандатна та лічильна не створювались у зв’язку з відсутністю необхідності – незначною кількістю делегатів (37 від ОУР, 11 від ФНКА, повноваження мандатної комісії були передані групі реєстрації, а лічильної – президії Конґресу). Слід пояснити, що у зв’язку з високою вартістю проїзда до Москви було встановлено норму представництва – лише 1 делегат від кожної організації).
Запрошення Архієпископу Адріану взяти участь в Конґресі було передано йому від імені Ради ОУР та Ради ФНКА за тиждень до початку роботи.
Таким чином, подана у газеті інформація виглядає скоріше як дезінформація, до того ж викладена у дещо дивній тональності. Систематично таку ж саме дезінформацію про діяльність ОУР розповсюджує й згаданий у статті Інтернет-сайт.
Що стосується згаданого нами так званого “Інформаційного повідомлення…”, автором якого є В.Гуменюк й від якого рішуче відмежувались деякі члени керівництва Організації українського національного руху Москви, вважаємо його коментування зайвим. В ньому немає ані слова правди, що дуже легко довести. Текст, що виходить за рамки загальноприйнятої моралі, та витриманий у відомих традиціях пошуку ворога та іншої подібної маячні, може викликати у будь-якої нормальної людини лише почуття відвертої гидоти
Не потребує захисту від цих ксенофобсько-брутальних нападок й Олександр Руденко-Десняк – відомий російський та український публіцист, популяризатор української літератури в Росії, перекладач, який першим в наш час познайомив росіян з літературною творчістю видатних українських політичних діячів та письменників В.Винниченка і М.Хвильового, під час своєї роботи в журналі “Дружба народів” надрукував у ньому значну кількість творів прозаїків та поетів України. Він фактично створив Об’єднання українців Росії та Федеральну національно-культурну автономію “Українці Росії”, заснував та редагує журнал “Український огляд”, який виходить українською та російською мовами та розповідає про життя українців Росії. Саме завдяки наполегливості О.Руденка-Десняка до Федерального Закону “Про національно-культурну автономію” були включені положення, які значно ПОЛЕГШИЛИ діяльність національно-культурних, зокрема й українських громадських організацій (сумнівно, щоб автор “Інформаційного повідомлення…” взагалі читав цей закон). Як вже було зазначено, під час обговорення кандадатур керівників ОУР та ФНКА висловлювались критичні, в тому числі й різкі зауваження на адресу, зокрема і О.Руденка-Десняка (до яких він поставився з безумовною увагою). Але всі вони носили діловий, конструктивний характер й до честі керівників наших членських організацій жоден з них не опустився до того рівня, який притаманний автору опусу під назвою “Інформаційне повідомлення про розвал Об’єднання українців Росії”.
Якщо хтось й чекає такого “розвалу”, то він його ніколи не дочекається!
В цілому Правління ОУР та Рада ФНКА “Українці Росії” розцінюють згадану публікацію у газеті “Шлях перемоги” та зазначене “повідомлення” як такі, що не сприяють консолідації українства в Росії, намагаються перевести спокійне вирішення робочих проблем у стан конфлікту.
Ю.Кононенко
Заступник голови Об’єднання українців Росії,
голова Товариства шанувальників української книги
О.Бондаренко
Член Ради ФНКА “Українці Росії”,
голова Української національно-культурної автономії м.Владивостока
20 травня 2002 р.
|