Від антикризових заходів до стратегії стійкого зростання

Виступ Прем'єр-міністра України В.A. Ющенка

на засіданні Верховної Ради України 17 квітня 2001 року

Шановний Іване Степановичу!

Шановні народні депутати та гості!

Дякую за активність, яку Ви проявили у співпраці з Урядом протягом цього періоду.

Критика та компроміси були, я переконаний, і надалі будуть важливим важелем ефективної роботи Уряду. Це також міра, яка визначає взаємний інтерес та поступ у розвитку.

Президентом України у посланні до Верховної Ради "Україна - поступ у XXІ століття" перед Урядом було поставлене стратегічне завдання - подолати негативну тенденцію спаду, закласти міцний фундамент довгострокового стабільного зростання.

Виходячи з цього, нами були здійснені необхідні та фундаментальні кроки, які дають сьогодні підстави обговорювати не просто реформи, а конкретні механізми їх реалізації, політичні рішення та їхні наслідки.

Сьогодні ми підійшли до нового рубежу, коли потрібно зупинитися і ще раз обдумати шляхи нашого суспільно-економічного розвитку. Цей рубіж є критичною межею випробування держави на зрілість. Ми або станемо сильнішими і отримаємо кращу перспективу, або не пройдемо випробування (і зірвемося в прірву).

Політична ситуація в країні накладає свій відбиток на все, що відбувається в економіці. Уряд чудово розуміє, що всі його кроки в економічній площині розглядаються не тільки з точки зору конкретних економічних результатів, а й здатності Уряду враховувати інтереси політичних сил, ділових кіл та інших груп суспільства.

Саме тому ми постійно працювали разом з Президентом, разом з Парламентом, разом з громадськістю. Реальна співпраця гілок влади і, зокрема, робота політичної більшості в Парламенті дозволили закласти підвалини для досягнення позитивних результатів в економіці.

Тривала політична стабільність минулого року одразу дала поштовх до системних перетворень - ми почали структурну перебудову податково-бюджетних відносин, аграрного та енергетичного сектора, більш динамічний розвиток приватизації.

І якщо нам вдалося знайти адекватну відповідь на більшість із поставлених завдань, я свідомий того, що це є результатом загальносуспільного діалогу. Ми здобули в цьому новий власний досвід і власні рецепти розвитку.

Шановні народні депутати!

Ви пам'ятаєте, з якими пасивами починав роботу Уряд. Країна стояла перед загрозою дефолту. Ми мали розбалансовану бюджетну систему з глибоким дефіцитом бюджету. Борги з пенсійного забезпечення та заробітної платні працівникам бюджетної сфери обчислювалися мільярдами гривень. Енергетична система у будь-який момент могла зупинитися. Хронічний спад сільськогосподарського виробництва став фактором загрози національній безпеці. Нестабільні ціни і нестабільні гроші. Вирішити усі ці проблеми - саме таким було соціальне замовлення на адресу Уряду з боку Президента України та Парламенту України.

Уряд намагався не тільки забезпечити економічну стабільність, а й закласти передумови економічного зростання. Протягом цього періоду Уряд діяв таким чином, щоб зберегти спадковість перспективних економічних тенденцій, закладених у попередні роки. Досягнення країни у 2000 році стали результатом спільних зусиль багатьох попередніх урядів, попередніх скликань Парламенту. Можемо сказати, що стоїмо на досягненнях і помилках всієї політичної еліти часів незалежності.

Завдяки цим передумовам Уряд зробив усе можливе для того, щоб в Україні закінчився період антикризових програм.

Сьогодні почався відносно стабільний період соціально-економічного зростання. Це означає, що ми можемо пропонувати громадянам України більш довгострокову перспективу, більш довгострокові цілі. Можемо планувати та реалізувати стратегію зростання за різними напрямками: освіта, медицина, культура, - про пріоритетність яких не могло бути й мови під час кризи.

Однак, досвід показує, що для успішної реалізації цих ініціатив необхідне особливе політичне середовище, яке б сприяло діалогу та узгодженню інтересів влади, бізнесу, громадськості та всіх політичних груп. Без цього будь-які зусилля Уряду будуть неефективними та не дістануть підтримки в суспільстві.

Ми повинні створити в Україні такий політичний клімат, який би забезпечив відкритий діалог суспільних груп, гарантії розвитку національного капіталу, активну роботу громадських інституцій. Це дасть можливість позбутися спекуляцій політичними гаслами та викривлень змісту економічних перетворень, забезпечить обговорення суті економічних тенденцій, а не псевдопроблем. І тоді, врешті-решт, ми вибудуємо систему взаємних домовленостей і зобов'язань. Тільки за таких умов ми зможемо сформувати адекватні вимоги до системи управління та забезпечити їх дотримання.

І. Урядова стратегія першого року виконання Програми "Реформи заради добробуту":

поєднання антикризових заходів з формуванням засад довготермінового розвитку

Шановні народні депутати!

Сьогодні вперше Кабінет Міністрів в історії незалежності України звітує про виконання затвердженої Програми діяльності. Розробляючи Програму діяльності, визначаючи механізми її реалізації на перший рік п'ятирічного циклу, Уряд розумів, що стоїть перед непростим завданням - поєднати заходи з досягнення стратегічних цілей та термінові невідкладні завдання, невирішення яких могло нівелювати будь-яку діяльність та призвести до зниження життєвого рівня населення, соціальної кризи.

Починаючи працювати над втіленням Програми, ми знали, що так чи інакше станемо перед вибором: за що братися негайно, а що може зачекати. Уряд сприймає як справедливу критику за те, що нам не завжди вдавалося поєднати і пов'язати розв'язання термінових болючих проблем та завдань стратегічного будівництва. Однак економічна політика є мистецтвом задоволення безмежних потреб обмеженими ресурсами. Тому ми часто повинні були спрямовувати основні зусилля на ті напрями, кризовий стан яких не тільки стримував реформи, а й паралізував економіку.

Погашення заборгованості

Чи міг Уряд зреалізувати глибокі структурні реформи у соціальній сфері, коли остання через хронічні заборгованості перебувала на межі краху? Ми не мали морального права займатися чимось іншим, поки не було погашено пенсійні борги обсягом один мільярд триста мільйонів гривень. І ми це зробили. Сьогодні поточні виплати фінансуються повністю, заборгованість більше не виникає. Середній розмір пенсій з січня 2000 року по квітень поточного збільшено на 42 відсотки. У реальному обчисленні зростання складає майже 10 відсотків.

Не серйозно було б розпочинати давно назрілу реформу оплати праці в умовах багатомісячної та багатомільярдної заборгованості перед громадянами. Протягом минулого і за три місяці поточного року загальну заборгованість вдалося скоротити в 2,6 раза. З державного бюджету ми повністю розрахувались з цим боргом. Практично сьогодні погашені борги з місцевих бюджетів. Загальні видатки на соціальні заходи та гуманітарну сферу порівняно з 1999 роком зросли майже на 30 відсотків, бюджет по цих статтях був перевиконаний майже на 8 відсотків.

Уникнення дефолту

Уникнення дефолту в квітні 2000 року Урядом розглядалось як безальтернативне завдання, адже тоді йшлося не лише про гідність та ділову репутацію Української держави, а й загалом про перспективи виходу країни з економічної кризи. Я з усією відповідальністю хочу ще раз наголосити, що вирішальну роль в той момент мала консолідація політичної влади в державі, а це стало найкращим доказом платоспроможності України та показало здатність прийняти Програму "Реформи заради добробуту". Ми домовилися з приватними інвесторами про реструктуризацію зовнішнього боргу, який складав більше ніж 2,5 мільярда доларів США. 99,6 % боргів було реструктуризовано, що є унікальним випадком. І у такий спосіб Уряд отримав можливість зосередитись на формуванні довгострокової політики в економічній сфері.

Протягом одного фінансового року зовнішній борг було зменшено на 2 мільярди 100 мільйонів доларів, або на 17 відсотків. (Нагадаю, що протягом 1993-1999 років борг щорічно зростав). Одночасно Уряд фактично відмовився від прямих кредитів Національного банку. Я вірю в те, що і у поточному році біда обійде Україну, і ми разом із партнерами із Паризького клубу зможемо переконати у спроможності влади проводити виважену та раціональну економічну політику.

Реформування паливно-енергетичного комплексу

Приступати до довготермінової реформи паливно-енергетичного комплексу з активами, які отримав Уряд, було і нереально, і небезпечно.

Реалізація антикризових заходів здійснювалася шляхом ліквідації бартерних та інших негрошових форм розрахунків і забезпечення прозорості оптового ринку електроенергії.

Перше. Уряд призупинив дію 25 попередніх рішень, якими дозволялися бартерні схеми та взаємозаліки і заборонялися відключення неплатників. Верховна Рада внесла зміни в Закон України "Про енергетику".

Друге. Було запроваджено проведення аукціонів з продажу вітчизняної нафти та газу. Було вперше лібералізовано ціни на енергоносії українського походження.

Третє. Урегульовано боргові стосунки з Російською Федерацією, суттєво зменшено бартер та на 100 відсотків профінансовано бюджетні видатки з платежів у ПЕКу.

В результаті - посилився контроль за рухом грошових потоків (грошові платежі тільки в електроенергетиці зросли з 110 млн. грн. щомісяця у 1999 році до 1,2 млрд. в березні поточного року), почалося впровадження ринкових принципів ціноутворення.

Ми не тільки не допустили розвалу об'єднаної енергосистеми взимку 1999/2000 року, належно підготувались до минулої зими, а й в 4 рази зменшили кількість вимкнень споживачів і в шість разів їх тривалість для регулювання балансів енергії.

Стабілізація ситуації в енергетичній галузі дає можливість перейти до структурних реформ в паливному секторі. Уряд розуміє, що розв'язання основних проблем ще попереду: модернізація обладнання підприємств, вирішення проблем Чорнобильської АЕС, ефективна приватизація підприємств комплексу, адекватна антимонопольна політика в галузях, які за своєю суттю є природними монополіями.

Хочу наголосити, що майбутнє української енергетики Уряд бачить у використанні українського вугілля як пріоритетного енергетичного ресурсу.

Через нову культуру бюджетних стосунків до нових стандартів організації економічного життя

Збалансована бюджетна політика

На переконання Уряду, гальмом усіх попередніх років була м'яка і до того ж глибоко розбалансована бюджетна політика. Маючи хронічний дефіцит державного бюджету, влада виходила на фінансовий ринок і через інфляцію, через зниження соціальних стандартів відбирала обігові ресурси економіки, щоб забезпечити покриття незбалансованих державних фінансів. Такою була логіка, на думку Уряду, самовідновлення економічної кризи. І нам належало цю логіку зламати.

Економічне зростання минулого року зумовлене багатьма факторами, але, без перебільшення, ключову роль тут відіграв принципово новий підхід до формування та реалізації бюджетної політики.

Результатом зваженої бюджетної політики стало вивільнення з державного споживання майже восьми мільярдів гривень, які у формі кредитних вкладень пішли в економіку. Я хотів би однозначно заявити, що саме на основі цього ресурсу відновлено економічне зростання і саме на його базі ми отримали перевиконання приросту бюджетних надходжень минулого року на 14 відсотків. Отже, через відновлення економічного зростання та виконання бюджету ми, врешті-решт, повернулися до головної програмної мети - як забезпечити зростання добробуту народу через повне виконання соціальних зобов'язань держави перед людьми. Як наслідок, питома вага видатків соціального спрямування збільшилась на 40 відсотків. Ви, шановні народні депутати, затвердили, по суті, найбільш соціальний бюджет в Україні.

Концентрація зусиль Уряду на здоровій бюджетній політиці сприяла формуванню якісно нових тенденцій, що у свою чергу є підгрунтям для сталого динамічного розвитку.

Вперше в новітній історії України відбулось реальне зростання ВВП практично в усіх секторах економіки.

Вперше було скорочено державний борг.

Вперше зростала зайнятість та спостерігалась позитивна динаміка сукупного внутрішнього попиту.

Вперше Уряд не тиснув на Національний банк, навчаючи скільки друкувати грошей.

Вперше підприємствам було залишено повний обсяг амортизаційних відрахувань.

Вперше започатковано прозору систему міжбюджетних трансфертів.

Протягом минулого року вдалося суттєво зміцнити експортну позицію України. Позитивний баланс зoвнішньoї тopгівлі тoвapaми cклaв 779 млн. дoл. США пpoти від'ємного сальдо 244 млн. дoл. y 1999 poці. У 2000 році тeмпи зpocтaння eкcпopтy на чверть перевищували тeмпи зpocтaння peaльнoгo BBП.

Експортна орієнтація української економіки виявилася дієвою підтримкою високих темпів економічного зростання. Однак підвищеними темпами зростали також національні доходи від розвитку внутрішнього ринку. Це обумовило скорочення частки чистого експорту в структурі ВВП від 5,5 до 4,4 відсотка. Сукупне внутрішнє споживання при цьому вперше в історії незалежної України зросло майже на 7 відсотків, а обсяг капітальних вкладень - на 12 відсотків. Це надзвичайно важливо.

Окремо хочу підкреслити, що урядова політика є і надалі буде спрямована на підтримку лише одного виробника - національного. Незважаючи на зовнішні, чи внутрішні ринки збуту його продукції.

Від макроекономічної стабільності до сталого та довготермінового зростання.

Відновлення фінансової стабільності

Позитивна динаміка економічного розвитку зумовлена відновленням фінансової стабільності, довіри до національної валюти. Нам вдалося поєднати тверду бюджетну політику і м'яку монетарну політику. Номінальний обмінний курс гривні до долара США за весь 2000 рік зменшився всього на 4,2 відсотка. Стабільність гривні стимулювала зростання депозитів домашніх господарств. Загальний приріст їх за рік становив 53% або 2,3 мільярда гривень. На початок цього року депозити населення в пасивах банківської системи дорівнювали 6,7 мільярда гривень.

Протягом року спостерігалося стабільне зростання попиту на гривню. Фактично без серйозної зовнішньої підтримки і завдяки виконанню в повному обсязі зобов'язань з обслуговування зовнішніх боргів вдалося не тільки не зменшити, а й наростити обсяги валютних внутрішніх резервів Національного банку більше ніж на 36%.

Важливу роль у забезпеченні зростання національної економіки відіграв банківський сектор. В Уряду не було потреби покривати дефіцит бюджету шляхом залучення додаткових кредитних ресурсів. Це зумовило значне зростання обсягів кредитування національної економіки, яке минулого року збільшилося в національній валюті майже на 62 відсотки.

Зважені та комплексні дії Уряду сприяли зменшенню вартості запозичень, розширенню доступу економіки до кредитів. Середня ставка за кредитами в грудні 2000 року була на 28,5 пунктів нижчою відповідного показника 1999 року. Сьогодні вона є найнижчою за останні три роки.

Суть аграрної політики уряду - у створенні нових механізмів функціонування та зміцнення системних мотивацій для сільського виробника.

Реформування АПК

Системні антикризові заходи формують передумови для поглиблення структурних реформ. Так на прикладі сільського господарства можна показати причинно-наслідкові зв'язки, які спроможні тільки за один рік перетворити хронічно збиткову галузь у потенційно привабливий інвестиційний об'єкт.

Якщо б переді мною було поставлене завдання коротко змалювати логіку урядових дій, суть аграрної політики у 2000-му році, то головне, на що б я хотів звернути вашу увагу, шановні колеги, полягає у наступному.

По-перше, широкомасштабна реформа на селі була неможливою без Указів Президента. Спираючись на принципи Указів Президента України щодо проведення аграрної реформи, ми почали з того, що повністю лібералізували ціни, поклавши край диспаритету цін на основні товари сільського господарства. В результаті, за рік селяни додатково отримали більше 7 мільярдів гривень обігових коштів.

По-друге, це бюджетна підтримка. Якщо оцінити все, що було зроблено в 2000 році з точки зору реструктуризації, списання, пролонгації заборгованості - це ще 10 мільярдів гривень. Уряд заплатив високу ціну, щоб відійти від ганебних схем бартерного кредитування, щоб створити цивілізовані умови роботи сільськогосподарської галузі. Але її треба було заплатити.

Сьогодні можна стверджувати, що за рік роботи в цій галузі фактично вдалося запровадити режим "вільної економічної зони". В сільському господарстві ми маємо найбільш сприятливу податкову систему: сукупне оподаткування галузі складає 7%. (для порівняння: в Росії - 21%, в інших галузях української економіки - 35%).

Відтак третій крок - відновлення банківського кредитування АПК. Минулого року сільське господарство отримало загалом майже 2 мільярди гривень кредиту або в 4,6 раза більше, ніж у попередньому. Без цього у нас не було б ні посівної, ні такого завершення сільськогосподарського року, ні підготовки до весни 2001 року. За три місяці цього року банки видали селу понад мільярд гривень кредитів, що в 5 разів більше ніж у минулому році.

Позиція Уряду щодо села була й залишається відкритою і чесною. Ми й далі проводитимемо політику здешевлення кредитних ресурсів, прямої фінансової підтримки розвитку ряду галузевих програм: насінництва, племінної справи тощо. Водночас вживатимемо заходів для запобігання ціновій дискримінації сільського господарства, стимулюючи розвиток конкуренції в суміжних галузях.

На моє тверде переконання, минулорічні зміни в економіці мають системний характер. Ми отримали стійкі позитивні тенденції, які повинні лягти в основу вирішення довгострокових завдань зростання. Образно кажучи, торік ми розчищали майданчик та закладали фундамент, цього року -будуватимемо. Чи могли ми йти іншим шляхом? Відповідь Уряду: ні, альтернативи бути не могло.

Сьогодні я хочу також згадати події, що відбувались у цій залі рік тому. Досить багато голосів звучало тоді проти прийняття Програми дій Уряду. Лишаючи осторонь питання мотивації тих заяв, можу сьогодні сміливо констатувати: разом ми прийняли з вами вірне рішення. Статистичний аналіз переконливо свідчить, що від початку дії Програми темпи економічного зростання в Україні суттєво прискорились. Ось лише деякі приклади.

За період з квітня 2000 року по березень 2001 року: реальна заробітна плата +6,1%, обсяг промислової продукції +16%; виробництво товарів народного споживання +23%; продукція сільського господарства +10,3%; капітальні вкладення +12,4%; експорт +24%; індекс споживчих цін - лише +17,3%.

Наведені цифри говорять самі за себе. Публічна декларація намірів державної політики, якою, по-суті, є Програма дій Уряду, чітко окреслила орієнтири для політиків і урядовців різних рівнів, підприємців, активно сприяла формуванню позитивних очікувань інвесторів і звичайних громадян. Віра суспільства у стабільність і послідовність державної політики є найважливішою основою соціально-економічного зростання.

Тому сьогодні важливо не втратити шансу, перспективи, яку ми спільно отримали. Це та сама ластівка, яку ми випустили з рук у 1997 році та згодом у 1999 році, коли можливості ситуації для подолання кризи були ні чим не гірші ніж сьогодні. Однак тоді політичні протистояння в черговий раз дали нам урок. Нехай він для нас буде останній.

Я розумію, що результати діяльності, про які сьогодні звітує Уряд, по різному сприймаються сьогодні в суспільстві. І це закономірно і природно. Але ми відразу хочемо зробити три застереження, щоб позиція Уряду була чітко і однозначно зрозуміла.

По-перше, ми ще раз хочемо наголосити, що Уряд реалістично та самокритично оцінює результати своєї роботи, ми переконані, що перебуваємо тільки на шляху до побудови в Україні економічно ефективного суспільства і тому ні про яке самозаспокоєння чи самолюбування від успіху в Уряду немає.

По-друге, ми б хотіли, щоб діяльність Уряду розглядалася в контексті того, що він зробив у минулому році, а не відповідав за прояви у 2001 році тих негативних тенденцій, які сформувалися в нашому суспільстві ще задовго до 2000 року.

По-третє, ми абсолютно не сприймаємо гіпотезу деяких наших опонентів, що економічні успіхи країни - це результат жонглювання Урядом потрібними статистичними показниками. Зауважимо, що методологія збору і обробки статистичних даних, які визначають найважливіші показники економічного зростання, в Україні сформована ще в 1996 році, і нинішній Уряд ніяких змін в методологію не вносив.

ІІ. Наступні етапи економічного зростання: стратегічне управління розвитком

Зусилля Уряду у 2001 році будуть спрямовані на збереження та розвиток перспективних економічних тенденцій, досягнутих минулого року. Уряд повинен надати їм стійкого безповоротного характеру. Без цього ми не зможемо говорити про вагоме підвищення рівня соціальних стандартів у нашому суспільстві.

Розумію, що мені за браком часу не вдасться дати вичерпні відповіді на всі запитання щодо шляхів усталення позитивної економічної динаміки. Для цього нам ще треба разом попрацювати і провести непростий діалог із залученням до нього найширших політичних, ділових та громадських кіл, але - ряд ключових ідей...

  1. ВЛАДА ДЛЯ СУСПІЛЬСТВА:
  2. впровадження моральних засад соціальної політики Уряду

    Подолання бідності - незмінний лейтмотив роботи Уряду

    Шановні колеги!

    У Посланні Президента України до Верховної Ради "Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 році" подолання бідності визначено одним з найголовніших завдань соціально-економічного розвитку країни.

    Бідність є батьком революцій і злочинності - так сказав Аристотель... Для реалізації цієї Програми вже на початку цього року закладене потужне економічне під‡грунтя, зокрема, у першому кварталі 2001 року приріст ВВП склав 7,7 відсотка до відповідного періоду минулого року. Реальні доходи населення і реальна заробітна плата за січень-лютий зросла, відповідно, на 8,6 і 13,1 відсотка. З урахуванням низького (100,6) індексу інфляції у березні є підстави стверджувати, що досягнуто стійкого випередження темпів зростання реальних грошових доходів населення і заробітної плати порівняно з темпами зростання ВВП. Уряд передбачає, що названі заходи в комплексі дадуть змогу підвищити у 2001 році рівень реальних грошових доходів населення на 8-10, а реальної заробітної плати - на 10-12 відсотків. За нашими прогнозами, приріст ВВП слід очікувати в межах 6-8 відсотків.

    Для підтримки людей, які потребують додаткового соціального захисту, передбачається впровадити систему адресних допомог, реформувати процедури їх надання. Буде збільшено розмір державної допомоги сім'ям з дітьми. В бюджеті 2001 року її фінансування зросло більш як на 176 млн. гривень або на 33 відсотка. З метою організації дієвої допомоги малозабезпеченим сім'ям в бюджеті передбачено 280 мільйонів гривень проти 7-ми мільйонів гривень минулого року.

    І, нарешті, про одне з найактуальніших і найскладніших питань - реформування соціального страхування, передусім пенсійного та медичного.

    Крім уже зробленого, в кінці березня Урядом затверджено першочергові заходи щодо подальшого проведення пенсійної реформи. Найближчим часом буде створений консультативно-дорадчий орган з пенсійної реформи на чолі з Головою Верховної Ради та Прем'єр-Міністром України. До розгляду у Верховній Раді України готуються законопроекти з питань пенсійної реформи. До 1 жовтня плануємо вирішити питання коригування пенсій, призначених до 1992 року, з метою їх підвищення до рівня 106 гривень із розрахування на місяць.

    У кінці минулого року Указом Президента України затверджено Концепцію розвитку охорони здоров'я населення, і зараз широко обговорюється законопроект про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування.

    Уряд виходить з того, що комплексний стратегічний підхід має бути основою всіх соціальних реформ. Я впевнений, тут особливо ретельно слід дотримуватись принципу "не зашкодь".

  3. ВЛАДА ДЛЯ БІЗНЕСУ:
  4. створення безпечних і стабільних умов для розвитку національного капіталу

    Робити політику стабільною та передбачуваною змушує нас саме життя. Ділові люди, підприємці, власне, всі ті, хто є авторами реального українського зростання, повинні планувати свою діяльність на тривалий період, відчуваючи впевненість у керованості та прогнозованості урядової політики. У надзвичайно складних, кризових умовах, які складалися в нашому суспільстві, національний капітал уже неодноразово підтверджував свою життєспроможність та високу продуктивність своєї діяльності. Настав час дати цим людям можливість повністю розкрити свій потенціал, забезпечити прозорість ділового середовища, підтримати прагнення бізнесу інвестувати в майбутнє. Таким Уряд бачить сьогодні одне з своїх політичних завдань.

    Український діловий світ переживає складні трансформаційні зміни. Розпал пристрастей довкола діяльності Уряду є виявом цих процесів і свідченням високого попиту на нову роль влади в умовах сталого розвитку.

    Мушу чесно визнати, що нам не вдалося налагодити до кінця відвертий діалог з представниками національного капіталу. Періодично обидві сторони втягувалися у протистояння, з'ясовуючи, хто - влада чи бізнес - більше винен у повільному поступі реформ в окремих секторах. Ми все ще не дійшли згоди в стратегічних питаннях розвитку підприємництва з окремими представниками інтересів бізнесу, зокрема з Українською Спілкою Промисловців та Підприємців.

    Однак я не сприймаю звинувачення стосовно того, що Уряд нічого не зробив, щоб прискорити поступ реформ в окремих секторах. Обставини не давали нам бути завжди послідовними, але це був рух у правильному напрямі. Впевнений, що, незалежно від того, які люди працюватимуть в Уряді, проблема забезпечення рівних та справедливих правил гри для всіх суб'єктів господарювання, що є базовим принципом будь-якої життєздатної економіки, повинна бути вирішена в найближчій перспективі.

    Уряд добре розуміє, що йому поки що не вдалося створити ефективну модель присутності влади в економіці. Держава залишається крупним економічним гравцем, що провокує приватних власників до "приватизації" владного ресурсу. Будь-які форми податкової дискримінації, прихованого субсидіювання збиткових виробництв, нормотворення "на замовлення" більше не можуть вважатися виявом хвороб зростання. В державі сформувалися досить чіткі традиції вилучення владної ренти. Зруйнувати цю систему одним махом неможливо, тут необхідний адекватний комплекс заходів, на реалізацію яких потрібен час. Впевнений, якщо ми не будемо називати речі своїми іменами та не налагодимо діалог між усіма зацікавленими сторонами - всі наші намагання усунути, так званий, "державний рекет" залишаться імітацією боротьби з корупцією.

    Залишається фактом, що саме через адміністративну слабкість влади ми не спромоглися провести інвентаризацію державних активів, щоб звільнитися від неефективних виробництв, які тільки знищують ресурси та деформують критерії економічної ефективності. Не змогли налагодити й ефективну роботу фондового ринку задля концентрації капіталу на найбільш ефективних національних напрямах.

    Ви могли переконатися, що більшість економічних зрушень минулого року стали наслідком ініційованих Урядом певних економічних самообмежень, таких як: заборона бартерних розрахунків, припинення неплатежів, погашення заборгованості всіх видів... Водночас, на наш погляд, удосконалення потребує діяльність не тільки виконавчої, а й інших гілок влади, зокрема судової. Адже ні для кого не секрет, що досить часто судочинство намагаються використовувати як засіб економічного та політичного тиску у конкурентній боротьбі не тільки на рівні приватного бізнесу, а й у відносинах органів виконавчої влади та підприємців. Уряд переконаний, що слід відмовитися від вибіркового підходу до порушників законодавства. Ми дійсно повинні стати рабами законів, щоб стати вільними. Якщо нам вдасться це зробити, ми відкриємо шлях до масштабної легалізації українських капіталів, до вирівнювання приватизаційних можливостей українських та іноземних інвесторів.

    Проблеми детінізації економіки і легалізації тіньових капіталів - взаємопов'язані процеси, і їх потрібно розв'язувати одночасно і якнайшвидше.

    Настав час визнати, що зниження податків - це виключно політичне рішення. Сьогодні, саме в умовах профіцитного бюджету та економічного зростання, рішення про зменшення податків буде найменш болючим для економіки і практично не вплине на виконання бюджету.

    Шановні народні депутати!

    Останній рік продемонстрував ще один важливий практичний урок: для безповоротних перетворень не обійтися без суспільної злагоди, без спільного розуміння мети та перешкод, що їх потрібно разом долати. У своїй програмі ми виходили з того, що чіткі стратегічні цілі Уряду є основою прогнозованості дій влади в її відносинах з громадою. Разом з тим ми свідомі, що часом конкретні кроки чи мотиви деяких рішень Уряду залишалися незрозумілими для громадськості. Багато урядових новацій залишились непоміченими. Відтак намагання Уряду запровадити більш справедливі правила гри для суб'єктів вітчизняної економіки часто не знаходили громадської підтримки.

    Зараз ми стоїмо на порозі серйозних структурних реформ, що зачіпають інтереси мільйонів співвітчизників. Саме це вимагає від Уряду нового рівня відкритості та прозорості, постійного суспільного діалогу щодо визначення змісту та форми реалізації запланованих перетворень.

    Про пріоритети структурної політики

    Перед Урядом стоїть практичне завдання - розробити та здійснити комплекс заходів, спрямованих на кардинальне підвищення конкурентоспроможності українських підприємств. За дуже невеликим винятком конкурентноздатність нашої економіки на зовнішніх ринках сьогодні визначається низькою вартістю вітчизняної робочої сили або екологічно шкідливим характером виробництва. Отже, пріоритетом Уряду на найближчий час будуть саме структурні реформи. Це потребує величезних суспільних зусиль та значних фінансових витрат.

    Передусім йдеться про створення системи підтримки та сприяння розвитку в Україні високотехнологічних виробництв, про глибоку реструктуризацію енергетики, аграрно-промислового комплексу, базових галузей промисловості, тобто тих секторів, що переобтяжені застарілими проблемами та мають стратегічне значення для держави.

    Для цього необхідно раціонально задіяти всі наявні ресурси, в тому числі фінансування за рахунок коштів бюджету цільових виробничих програм, збільшення державних видатків на фінансування фундаментальної науки, без підтримки якої розвиток наукоємких виробництв практично неможливий.

    Але, насамперед, ми повинні навести лад у державному секторі економіки. Перші наші кроки пов'язані з оптимізацією структури державної власності. Принципово важливий напрямок економічної реформи, який зaклaдaє фyндaмeнт віднoвлeння інвecтиційнoгo пpoцecy і cтaлoгo бaгaтopічнoгo зpocтaння - цe чecнa, пpoзopa і ефективна пpивaтизaція.

    Після закінчення масової приватизації у 1999 році ми поставили перед собою, на мій погляд, дуже складну задачу: поєднати необхідність забезпечення грошових надходжень від приватизації та залучити ефективного власника на підприємства, що приватизуються.

    Надзвичайно важливою є сьогодні фіскальна складова приватизації. Водночас ми усвідомлюємо, що на перший план поступово повинно виходити питання забезпечення ефективності приватизації, яка має на меті сприяти структурній перебудові економіки, а також появі ефективних власників у різних секторах економіки.

    У 2000 р. приватизаційні надходження склали 2,1 млрд. грн., що перевищує аналогічні показники за минулі роки, разом узяті. Проте мені не хотілося б замовчувати і ризики, з яким ми стикаємося.

    По-перше, ми відчуваємо всі наслідки негативного іміджу, який склався на світових ринках стосовно України. Відображається це у низькій зацікавленості інвесторів щодо участі в українській приватизації через високі ризики ведення бізнесу в Україні (бюрократизм, корупція, недосконале оподаткування тощо).

    По-друге, не може не викликати занепокоєність стан розвитку фондового ринку, його низька ліквідність.

    По-третє, Уряд приділятиме особливу увагу вдосконаленню управління державною власністю (державними підприємствами і державними частками у підприємствах, що приватизуються). Розуміючи, що державний сектор й надалі відіграватиме значну роль в економіці, Уряд розробив Концепцію політики щодо управління державною власністю, що передбачає розмежування повноважень з формування державної політики та управління господарською діяльністю.

    Схвалена Концепція корпоративно-дивідендної політики держави запроваджує чітку, прозору та диференційовану систему визначення прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів.

    У поточному році Уряд здійснить систему необхідних заходів для завершення вступу України до Світової організації торгівлі. Членство в СОТ - це не тільки нові права та нові зобов'язання. Це якісно новий рівень економічної змагальності для національного капіталу. Якщо вже зараз ми не створимо для економіки належні, а не декларативні умови функціонування, то в результаті жорсткої конкурентної боротьби з успішними економіками втратимо не тільки внутрішній ринок і вітчизняного споживача, а й перспективу, надію на те, що ми станемо в майбутньому провідною економічно розвиненою країною.

    Шановні колеги!

    Переконаний, виконання Програми дій Уряду у 2001 році підтвердить, що економічне зростання в Україні - не випадковий збіг сприятливих обставин та зовнішньоекономічної кон'юнктури, а реальна закономірність, обумовлена проведенням ефективних економічних та соціальних реформ.

  5. Формування основних принципів відкритого політичного процесу

Шановні народні депутати!

Процеси, які відбуваються в країні, на моє переконання, є свідченням того, що суспільство як в політичному, так і в економічному розумінні зробило рішучий крок вперед.

Коли в соціальній системі відбувається зрушення, то стосовно цієї точки зростання всі інші зони починають реагувати та змінюватися.

Допоки в Україні справжніх перетворень не починалося, конфлікти були незначні і не потребували масштабних компромісів. Сьогодні ми розуміємо, що повинні знайти адекватні форми співпраці та порозуміння між усіма суспільно-політичними групами.

Головне завдання Уряду - послідовне здійснення економічних реформ, курс яких визначений Президентом України. Політичне протистояння значно погіршує ефективність Уряду, оскільки останній зазвичай розглядається як адміністративний ресурс. Ситуація тиску на Уряд не просто неприйнятна, вона не на користь і суспільству. Вважаю, що єдиний спосіб досягти згоди та порозуміння в суспільстві - закріпити та розвинути позитивні тенденції в економіці. І тільки на цій основі можна досягти порозуміння між владою та опозицією, між різними політичними силами.

Ситуація протистояння, зіткнення суспільних інтересів є абсолютно нормальною з точки зору демократії. Просто ми ще не вміємо справлятися з такими ситуаціями. У нас відсутній інститут узгодження політичних інтересів. І поки його не створимо, завжди існуватиме ризик втратити в черговий раз здобутки економічних реформ.

Якщо нам сьогодні вдасться створити такий інститут, не буде мати значення, яка з політичних партій при владі, хто з них має вплив на Президента, яка з них має посади в Уряді - всі вони матимуть змогу впливати на процеси управління в державі.

Уряд намагався ініціювати цей процес в рамках консультацій з парламентською більшістю. Спроба формалізувати наміри шляхом укладення політичної угоди - успіху не принесла, поки що... Це фактично продемонструвало неготовність окремих політичних сил підтримати Уряд в реалізації політики зростання, визначеної Президентом України.

В ситуації, що склалася на сьогодні з політичною угодою, Уряд не шукає винних і готовий працювати тільки на позитив. Ми наполегливо намагаємося продовжити діалог з політичною більшістю. Взаємодія Кабінету Міністрів і Парламенту має і об'єктивне кадрове підгрунтя. Заради зміцнення більшості, поглиблення співпраці між Верховною Радою та Урядом Кабінет Міністрів бере на себе зобов'язання здійснювати всі ті кроки, які торкаються безпосередньо Уряду, і які ми зі свого боку запропонували в політичній угоді:

Перше. При розробці та розгляді найважливіших законопроектів, особливо тих, які визначені Президентом України як невідкладні пропонуємо створювати спільні групи. Уряд спеціальним рішенням визначить членів Кабінету Міністрів відповідальних за представлення законопроектів в комітети та фракції.

Друге. Ми запрошуємо до безпосередньої роботи в урядових комітетах народних депутатів, голів профільних комітетів, уповноважених фракцій та депутатських груп.

Третє. Пропоную проводити щомісяця спільні засідання колегій центральних органів виконавчої влади та відповідних комітетів Верховної Ради України.

Четверте. Уряд вноситиме на узгодження з відповідними Комітетами Верховної Ради, депутатськими групами та фракціями проекти міжнародних угод, які потребують ратифікації Парламентом, та запрошує до участі у переговорах стосовно укладання зазначених угод представників Верховної Ради України.

І нарешті, пропоную парламентській більшості виробити єдиний механізм-алгоритм, який вже неодноразово використовувався для внесення пропозицій щодо єдиних кандидатур від координаційної ради більшості на посади керівників органів виконавчої влади. Це відкриває реальний шлях до консультацій в рамках парламентської більшості - Прем'єр-міністра та Президента. Це єдина можливість вирішити питання без внесення змін в закони України щодо порядку формування Уряду. Такий механізм ставить за мету перевести всі закулісні кадрові вимоги у публічну площину.

Для закріплення даних ініціатив та оперативного вирішення найважливіших питань - пропоную утворити постійно діючий двосторонній орган в складі керівництва Верховної Ради, Координаційної Ради більшості та Прем'єр-міністра і віце-прем'єр-міністрів України.

Уряд оцінює нинішню ситуацію з точки зору перспектив економічного розвитку, а не в політичному аспекті, кому належатиме влада чи хто яку посаду в Уряді займатиме. Уряд ставить питання так - які пріоритети економічних реформ існують сьогодні незалежно від ситуації політичного протистояння? Як розвиваючи суспільний діалог громадян країни з владою, зберегти запропонований Урядом темп реформ у суспільстві? Ми повинні зосередитися на позитивних цілях, на тому, що нас може об'єднати.

Тому, з огляду на те, що ряд фракцій внесли пропозицію про відповідальність Уряду - я пропоную розглянути це питання разом зі звітом Уряду і таким чином припинити політичні спекуляції навколо цієї теми.

* * *

Важливо, щоб спільність розуміння політики та її наслідків була присутня сьогодні - і у цьому залі, і поза ним. Я підтримую бажання конструктивних сил Верховної Ради розділити відповідальність з Урядом за наступні кроки по виконанню Програми "Реформи заради добробуту".

Консультації в Парламенті, які я провів останнього часу, показали, що Уряд і далі може опертися на професійний та інтелектуальний потенціал депутатського корпусу. Ми далі не обійдемося без суперечок та компромісів. Проте, я впевнений, що наші спільні зусилля виведуть Україну до рівня Європейських держав. Але шлях цей лежить через зміни у внутрішній політиці, зокрема в економіці, яка вийшла на шлях зростання.

Я глибоко переконаний, що рішення, які ми сьогодні з Вами приймаємо, не дозволять нам зійти з цього шляху.

Дякую за увагу!

"Урядовий кур'єр" 2001.04.18