Одним з найбільш делікатних питань, винесених на референдум, є питання про депутатську недоторканність. Конституцією України, законом про статус народного депутата та іншими законодавчими актами передбачена якісно нова система гарантій діяльності народного депутата - нормативно-правового, організаційно-правового та іншого характеру. Однією з основних складових системи депутатських гарантій є депутатська недоторканність, передбачена ст.80 Конституції України.

За Конституцією України, як і за конституціями і законами більшості інших країн, депутатська недоторканність має два основних види, які носять умовні назви: депутатський (парламентський) індеменітет і депутатський (парламентський) імунітет.

Депутатський індеменітет - це принцип невідповідальності депутата, парламентарія за висловлювання в парламенті, результати голосування, законопроекти, поправки та інші документи, внесені чи підготовлені під час депутатської діяльності. "Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або за висловлювання в парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп". Депутатським індеменітетом користуються парламентарії більшості країн. Щоправда, цей парламентський привілей не поширюється на парламентаріїв за стінами парламенту, тобто з приводу сказаного поза парламентом (США, ФРН, Велика Британія та ін.). Цей вид недоторканності поширюється практично на всю парламентську діяльність депутата чи сенатора як на час депутатських повноважень, так і після їх закінчення, тобто довічно, протягом усього життя. Відмінності в депутатському індеменітеті різних країн і парламентів незначні. Зокрема в Основному Законі ФРН передбачається відповідальність депутата за наклеп.

Депутатський імунітет існує майже в усіх країнах світу, але існують істотні відмінності в ньому, передбачені конституціями і законами. Ці відмінності можна поділити на три основних види: щодо кола дій (діянь), на які поширюється депутатський імунітет; щодо терміну і місця дії депутатського імунітету; щодо порядку, процедури застосування депутатського імунітету.

Щодо кола діянь у більшості конституцій депутатський імунітет має певні обмеження. Зокрема депутатський імунітет, як правило, не поширюється на тяжкі злочини та випадки затримання парламентарія на місці скоєння злочину. Так, у США передбачено, що сенатори і члени палати представників у всіх випадках, крім вчинення зради, тяжкого злочину або порушення громадського порядку, гарантовані від арешту (під час перебування на сесії відповідної палати, на шляху до неї і назад).

В Австрії потрібна згода палати парламенту на кримінальне переслідування, якщо діяння не пов'язані з політичною діяльністю депутата і якщо з боку депутата або однієї третини членів комітету, якому доручені такі справи, не заявили вимогу про звернення до Національної Ради, аби вона висловилась про наявність такого зв'язку. Якщо така вимога заявлена, то переслідування припиняється або призупиняється. У Франції депутат не може бути підданий арешту або кримінальному переслідуванню не лише за кримінальні злочини, а й за делікти, якщо на це не отримано дозвіл палати, членом якої він є, і якщо його не спіймано на місці скоєння злочину.

За Конституцією Російської Федерації, депутати не можуть бути затримані, заарештовані, піддані обшуку, крім випадків затримання на місці скоєння злочину, а також при особистому догляді, за винятком випадків, коли це передбачено федеральним законом про гарантування безпеки інших людей.

Термін дії депутатського імунітету, як правило, охоплює час сесії і слідування до палати та повернення з неї (США, Ірландія, Норвегія, Філіппіни). В деяких країнах депутатський імунітет поширюється на строк сесії плюс 40 днів до її початку і закінчення (Велика Британія, Австралія, Канада). Іноді депутатський імунітет поширюється на весь строк дії депутатського мандату (Росія, Іспанія, Мексика, Бразилія, Єгипет, Шрі-Ланка). Члени обох палат японського парламенту, за винятком передбачених законами випадків (затримання на місці скоєння злочину та ін.), не можуть бути заарештовані в період сесії парламенту. Проте члени парламенту, заарештовані до відкриття сесії, на вимогу палати можуть бути звільнені під час сесії. Народні депутати України користуються парламентським імунітетом довічно.

Тепер про спосіб, процедуру позбавлення депутатського імунітету. В переважній більшості парламентів парламентарії позбавляються депутатської недоторканності за згодою палати або парламенту в цілому (при однопалатній структурі) простою або кваліфікованою більшістю голосів. Але є й значно простіші моделі вирішення цих питань, зокрема спікером чи колегіальним керівним органом палати (парламенту). Так, у Великій Британії члени палати громад можуть бути позбавлені парламентського імунітету за рішенням спікера. Є й додаткові правила, що гарантують недоторканність. Зокрема в Німеччині палатам парламенту надано право вимагати зупинення затримання, арешту або кримінального переслідування. За Конституцією Іспанії, депутати і сенатори підсудні лише Кримінальній палаті Верховного суду. Згідно з Конституцією Російської Федерації, питання про позбавлення недоторканності вирішується за поданням генерального прокурора відповідній палаті Федеральних Зборів. Відповідно до Основного Закону ФРН, за дію, що тягне кримінальне покарання, депутат може бути притягнутий до відповідальності або заарештований лише з дозволу бундестагу, за винятком випадків затримання при вчиненні діяння або протягом наступного дня.

Водночас як винятки є країни, де депутат не може бути позбавлений недоторканності ні за яких обставин (Індія, Індонезія).

Загальною світовою тенденцією у розвитку інституту депутатського імунітету є його поступове обмеження. Ця тенденція об'єктивно має знайти відображення в Конституції і законодавстві України.