Питання утворення в Україні двопалатного парламенту - не нове. В ході підготовки проекту чинної Конституції України робоча група, утворена Конституційною комісією, виходила саме з необхідності побудови двопалатного парламенту. Це передбачалося як в проекті, схваленому Конституційною комісією 23 листопада 1995 року, так і в проекті схваленому Конституційною комісією 11 березня 1996 року і внесеному на розгляд Верховної Ради України.

Цей проект пройшов юридичну експертизу у Венеціанській комісії і стосовно двопалатної побудови парламенту знайшов повне схвалення. У висновку, який надійшов із Страсбурга 21 травня 1996 року, зокрема, зазначалося: "Створення двопалатного законодавчого органу - Національних Зборів, що складаються з палати депутатів та Сенату, поділяє законодавчий орган на дві частини і забезпечує внутрішню збалансованість влад. Це, безумовно, сприятиме удосконаленню законодавчих дій і створенню більш сприятливого політичного клімату в країні. Проте необхідно точніше визначити завдання двох палат, інакше в результаті матиме місце просте дублювання їхніх функцій, особливо якщо баланс політичних сил буде однаковий в обох палатах.

Таким чином, ні у Конституційної комісії, яка схвалила текст проекту Конституції, що передбачав утворення двопалатного парламенту, ні у Венеціанської комісії, яка робила висновок по цьому проекту, будь-яких зауважень щодо двопалатної структури парламенту України не було.

Зауваження з'явилися у Верховної Ради України, яка, одержавши проект, утворила депутатську комісію по його доопрацюванню, не розіб-равшись у перевагах саме двопалатного парламенту, повернулась до його однопалатної структури.

При цьому висловлювалось два зауваження: двопалатна структура сприятиме федералізації України і уповільнюватиме законотворчий процес. Щодо федералізації, то слід зауважити, що в багатьох унітарних державах існує саме двопалатний парламент, який, навпаки, дозволяє запобігати відцентровим тенденціям, оскільки враховує інтереси регіонів. Що ж до уповільнення законотворчого процесу, то певний програш в часі з лихвою надолужується якістю законів.

Навіть у такій країні як Норвегія з населенням в 42 мільйони чоловік існує двопалатний парламент. Обрані в ході виборів депутати під час роботи парламенту поділяються на дві палати: 1/4 депутатів утворює верхню палату - Лагтинг, інші - нижню - Одельстинг.

Двопалатний парламент, таким чином, буде сприяти удосконаленню законотворчого процесу, зніме політичну напругу між гілками влади, дасть можливість будувати державну політику щодо регіонів з врахуванням їхніх інтересів.

Зрозуміло, підтримка електоратом народної ініціативи щодо двопалатної структури українського парламенту вимагатиме внесення істотних змін до Конституції України, які стосуватимуться побудови кожної з палат, порядку їх формування, визначення компетенції тощо. Але немає сумніву в тому, що коли такий парламент запрацює, ефективність його державотворчої діяльності буде набагато вищою, ніж досі.