Від наших відповідей залежить реалізація необхідності ефективнішого збалансування системи влади в державі, посилення взаємної відповідальності за хід реформ, рівень життя суспільства. Редакція газети "Урядовий кур’єр" розпочинає цикл публікацій з роз’ясненнями експертів, юристів, політологів суті запитань винесених на референдум.

Запитання, яке винесене на референдум, пов'язане із змінами в організації діяльності державної влади. Ними передбачено, що Президент України отримає право достроково припинити повноваження Верховної Ради, якщо парламент нездатний протягом одного місяця утворити постійно діючу більшість або в разі незатвердження поданого у встановленому порядку Державного бюджету України.

Чому саме формування парламентської більшості, її довготривала діяльність та своєчасне ухвалення бюджету є ключовими для розвитку нашої країни?

Наша новітня історія свідчить, що без створення більшості у Верховній Раді неможливе проведення будь-яких реформ, а в остаточному підсумку підвищення добробуту громадян України, реальних доходів населення. Соціально-економічні перетворення передбачають їх законодавче забезпечення. У нас же протягом майже восьми років уряд фактично не мав підтримки в парламенті. На кінець третього кварталу 1999 р. на розгляд Верховної Ради XІV скликання було внесено 573 проекти законів, з яких прийнято лише 171. Із 27 законопроектів, визначених Президентом України як невідкладні та позачергові, були прийняті лише 9. Про які узгоджені дії можна говорити?

Ситуація змінилася на краще із створенням нинішньої більшості. Із 43 поданих до парламенту невідкладних законопроектів, які визначено Президентом України та урядом, 28 уже розглянуто, 16 ухвалено в першому та другому читанні, 4 відправлено на доопрацювання, 1 знято з розгляду. Тому, на думку експертів Українського центру економічних і політичних досліджень, конституційне стимулювання існування більшості вкрай потрібне.

Особливої уваги заслуговують відносини уряду і більшості народних депутатів. У запропонованих змінах до Конституції України наголошується на постійно діючому характері її роботи. У країнах з парламентською формою правління, наприклад, ФРН, більшість і є фактично урядом, а депутати, котрі її представляють, міністрами. У нас же ситуація трохи складніша - на сьогоднішній день представники більшості в уряді представлені дуже обмежено. Тому й виникають колізії із затвердженням урядової програми. Конструктивна робота уряду і парламенту - це взаємний рух назустріч один одному.

Таким чином, потрібно внести зміни до законодавства, якими передбачити можливість позбавлення депутатського мандата "перебіжчиків" та входження до парламенту наступних номерів партійного списку.

Наступний ключовий момент - своєчасне ухвалення бюджету. Закон про державний бюджет - це фактично "фінансова і економічна Конституція". Затримка з її прийняттям призводить до багатомільйонних втрат, до керування економікою у режимі ручного управління, знижує можливості контролю. А отже, породжує умови для зловживань і безкарності.

Соціологічна служба Українського центру економічних і політичних досліджень (УЦЕПД) провела масове опитування громадян з метою виявити їхнє ставлення до запитань референдуму. Загалом було опитано 2010 громадян в усіх регіонах України.

60,7 відсотка опитаних вважають можливим достроковий розпуск Верховної Ради, якщо вона не змогла протягом одного місяця утворити конструктивну більшість або протягом трьох місяців затвердити поданий урядом державний бюджет.

Наступний аспект пов'язаний з імплементацією рішень референдуму. Діюча влада повинна бути готова до втілення усіх рішень референдуму в життя - так вважають 53,5 відсотка опитаних. Така рішуча позиція більшості населення свідчить про необхідність радикальних змін у діяльності владних структур.

Є певні складнощі із законодавчими процедурами реалізації рішень референдуму. Суто теоретично парламент може взагалі не вносити ніяких змін до Конституції. Однак за тим же Основним Законом країни єдиним джерелом влади є український народ і його політична воля, яка буде висловлена на референдумі, і вона повинна бути конституційно закріплена. Сама Конституція передбачає чіткий порядок внесення змін до неї: 1) законопроект подається Президентом України або не менш як третиною депутатів від конституційного складу парламенту; 2) законопроект попередньо схвалюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради; 3) Конституційний суд України робить висновок щодо відповідності законопроекту вимогам статей 157 і 158 Конституції; 4) на черговій сесії законопроект схвалюється не менш як двома третинами від конституційного складу парламенту.

Позитивна відповідь на це запитання сприятиме створенню конструктивної парламентської більшості, що, у свою чергу, приведе до тіснішої співпраці між Верховною Радою і урядом, ефективнішого законодавчого забезпечення реформ.