Прес-реліз

26 квітня 2000

8 стор.

Збитки від катастрофи не піддаються обліку, бо неможливо оцінити шкоду, завдану здоров'ю людей, втрати від радіоактивного забруднення довкілля, орних земель, джерел водопостачання, рідних домівок. Радіацією забруднено понад 54 тис. кв.км території. Під вплив Чорнобиля потрапило понад 3,4 млн .осіб, з яких 1,3 млн. – діти.

Держава робить багато для вирішення чорнобильських проблем, особливо з питань соціального захисту громадян. Створено відповідну законодавчо-правову базу, налагоджено спеціалізоване медичне обслуговування чорнобильців, побудовано мережу спеціалізованих санаторно-курортних закладів та лікувально-реабілітаційних центрів. Громадянам, що постраждали внаслідок катастрофи, надається близько 50 видів допомог, пільг та компенсацій. Проте гострота проблем не спадає.

Здоров‘я постраждалого населення дедалі погіршується, обмеження бюджетних коштів не дозволяє виконувати належним чином Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи зусилля та міжнародної спільноти та ряду громадських організацій, Уряд України погодився на закриття ЧАЕС, що економічно невигідно для держави і, крім втрати 2 млрд. грн. прибутку через дострокове припинення роботи станції, величезних витрат на демонтаж устаткування і захоронення РАВ, супроводжуватиметься вивільненням 6 000 висококваліфікованих фахівців.

Крім закриття ЧАЕС болючими для України проблемами, є

• недопущення розповсюдження радіоактивних елементів за межі зони відчуження;
• утилізація РАВ та відпрацьованого палива;
• перетворення об‘єкту «Укриття» в екологічно безпечну систему;
• підвищення безпеки функціонування АЕС
• реабілітація забруднених земель та інші.

Вирішення цих проблем потребує значних інвестицій і можливе лише за умов фінансової підтримки України з боку держав «Великої сімки» і ЄС.

Необхідно підкреслити, що вже 14 років Україна одна несе тягар, у тому числі економічний, подолання наслідків планетарної катастрофи – Чорнобильської аварії, Тому досвід співпраці з міжнародними інститутами змушу Уряд України добиватися чітких зобов‘язань від наших партнерів.

Протягом 1999 року радіаційний стан території України лишався стабільним.

За даними спостережень гідрометеослужби, потужність експозиційної дози (ПЕД) гамма-випромінювання на більшій частині території країни протягом року змінювалася в межах 6-24 мкР/год, що не перевищує або близько до природних рівнів. На пунктах контролю, розташованих на забрудненій внаслідок Чорнобильської катастрофи території, гамма-фон складав 8-39 мкР/год, максимальні рівні гамма-фону зафіксовані у Чорнобилі - 37 мкР/год і Коростені – 39 мкР/год.

У районах розташування діючих АЕС ПЕД гамма-випромінювання була такою (мкР/год):

Запорізька АЕС – 8-18

Південно-Українська АЕС – 7-23

Рівненська АЕС – 8-18

Хмельницька АЕС – 6-12.

У Києві протягом року гамма-фон коливався в межах 8-18 мкР/год, середнє за рік значення складає –12 мкР/год.

У 1999 році в Україні загалом зберігалася тенденція до зниження вмісту радіоактивних елементів у приземній атмосфері Щільність радіоактивних випадань практично по всій території країни зменшилася.

Як і в попередні роки, максимальні рівні радіоактивного забруднення атмосферного повітря спостерігалися на територіях, що найбільш постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме у Зоні відчуження.

Підвищена водність, що спостерігалася в басейні Дніпра вище Києва в 1999 році, сприяла виносу радіонуклідів із території, забрудненої внаслідок аварії на ЧАЕС.

За даними Державного науково-виробничого підприємства “РАДЕК” МНС України винос стронцію-90 річкою Прип‘ять протягом січня-листопада 1999 року у Київське водосховище у 1,6 разу перевищив винос цього радіонукліду за весь попередній рік.

Збільшення виносу стронцію-90 вплинуло на радіоактивне забруднення Дніпровських водосховищ. Практично у всіх водосховищах Дніпровського каскаду концентрація стронцію-90 у 1999 році була у 1,2 – 1,5 разу вищою, ніж у 1998 році. Максимальні зареєстровані концентрації у Київському і Канівському водосховищах в період проходження весняної повені складали 0,68 Бк/л і 0,42 Бк/л відповідно, що у 3 та 2 рази вище значень за попередній рік.

Порівняно з 1998 роком у Дніпровських водосховищах спостерігалося і незначне підвищення (у 1,3 разу) вмісту цезію-137. Вниз по каскаду водосховищ концентрація цезію-137 помітно зменшується. Максимальною вона була у Київському водосховищі – 0,09 Бк/л.

Загалом протягом року перевищень допустимих концентрацій радіонуклідів у контрольованих водних об‘єктах України не зареєстровано.

Для вирішення цих проблем:

• Розпочато будівництво першої черги комплексного пункту “Вектор” по переробці всього захоронення РАВ у зоні відчуження, але будівництво ведеться повільними темпами. Планується розширення постійного пункту захоронення РАВ “Буряківка”.
• Ведеться перезахоронення відходів з підтоплених пунктів, зокрема з пункту “Нафтобаза” перезахоронено 19 тис. тонн радіоактивних відходів, але лишається ще 60 тис. тонн.
• Завершуються роботи щодо обстеження та інвентаризації пунктів тимчасового захоронення РАВ з метою створення інформаційно-аналітичної системи потенційно-небезпечних об‘єктів.
• Для зменшення виносу радіонуклідів у Київське водосховище проводяться роботи по ремонту лівобережної польдерної дамби.
• З метою зменшення змиву радіонуклідів стронцію Київське водосховище на 100-200 Кі щорічно (із загальної кількості близько 450 Кі) розпочато будівництво захисної дамби на правобережній заплаві р.Прип‘ять довжино.4,1 км. Загальна кошторисна вартість будівництва складає 9 млн. грн. Розпочато намивання правобережної дамби на ділянці “Залізничний міст – Яновський затон”. Необхідно провести дезактивацію найбільш забрудненої ділянки правобережної заплави (що відсікається дамбою) та Яновського затону.
• З метою подальшого зменшення змиву радіонуклідів із забруднених ділянок на лівобережній заплаві р.Прип‘ять розпочато розчистку меліоративних каналів для забезпечення відводу води за межі значно забруднених ділянок лівобережної заплави р.Прип‘ять. Це дозволить зменшити змив радіонуклідів у водосховище приблизно на 20%.
• Планується також збільшити обсяги робіт по берегоукріпленню, виконати роботи по водопониженню у ближній зоні ЧАЕС, завершити у першому півріччю 2000 року роботи по виведенню очистки стічних вод на спорудах м. Чорнобиль у проектний режим.

Серйозною проблемою залишається подолання наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особливо поводження з РАВ, які утворились у результаті аварії. Більша частина відходів захоронена в тимчасових “сховищах”, які зовсім не відповідають вимогам чинних норм i правил.

Діяльність по поводженню з радіоактивними відходами у зоні відчуження ЧАЕС здійснюють виробниче підприємство “Чорнобильська АЕС” НАЕК “Енергоатом”, державні спеціалізовані підприємства “Комплекс” і “Техноцентр” Українського Державного об‘єднання “Радон”.

Починаючи з 1986 року проведено дезактивацію території площею понад 30 тис. га, зібрано та захоронено радіоактивних відходів об‘ємом понад 600 000куб.км, дезактивовано матеріалів та обладнання приблизно 8 000 тонн.

Сьогодні пріоритетним є завдання приведення у відповідність з вимогами чинних норм і правил існуючих у зоні відчуження пунктів захоронення радіоактивних відходів і пунктів тимчасової локалізації радіоактивних відходів. Вони створювалися в екстремальних після аварії умовах і не відповідають вимогам радіаційної безпеки, а тому несуть потенційну загрозу для навколишнього середовища. За даними спостережень горизонти грунтових вод знаходяться в безпосередній близькості від пунктів тимчасової локалізації радіоактивних відходів. Тому, внаслідок певних гідрогеологічних процесів, ці пункти можуть стати суттєвими радіаційними забруднювачами території зони відчуження і басейну ріки Прип‘ять.

Згідно з Комплексною програмою поводження з радіоактивними відходами ведеться будівництво комплексу “Вектор”, першу чергу якого передбачається ввести в дію у 2002 році. Слід відмітити, що існуючі темпи фінансування будівництва уповільнюють приведення у безпечний стан території на невизначений термін, що може негативно позначитися на виконанні робіт по зняттю з експлуатації Чорнобильської АЕС.

Міжвідомча комісія з питань виконання Комплексної програми поводження з радіоактивними відходами рекомендувала приступити до переговорів з Комісією Європейського Співтовариства щодо можливості залучення коштів для завершення цього будівництва.

У 1998 році ВП “Чорнобильська АЕС” “Програму поводження з радіоактивними відходами”, складовою частиною якої стала програма мінімізації радіоактивних відходів. У 1999 році рішенням Урядової комісії з питань комплексного розв‘язання проблем Чорнобильської АЕС затверджено Концепцію поводження з радіоактивними відходами на об‘єкті “Укриття”. На даний час розробляється відповідна програма.

В рамках підготовки до зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС планується будівництво сховища відпрацьованого ядерного палива (СВЯП-2) та кількох об‘єктів по поводженню з радіоактивними відходами:

• Заводу по переробці рідких радіоактивних відходів
• Установки по вилученню твердих відходів
• Заводу по переробці твердих відходів
• Сховища короткоіснуючих радіоактивних відходів.

За результатами проведених у 1999 році тендерів по вибору підрядників для спорудження “під ключ” заводу по переробці рідких радіоактивних відходів і сховища відпрацьованого ядерного палива Чорнобильською АЕС було підписано контракти з іноземними консорціумами.

Середнє значення річної індивідуальної дози опромінення персоналу об‘єкту “Укриття” складає 5,47 мЗв, прикомандированого персоналу – 6,01 мЗв.

Середнє значення річної індивідуальної дози опромінення персоналу ЧАЕС – 6,3 мЗв.

Безпека Чорнобильської АЕС. Головними показниками, що визначають технічний стан блоків Чорнобильскої АЕС і термін її експлуатації є:

• Ресурс реакторних установок, а саме: технічний стан технологічних каналів, технічний стан графітових колон, зменшення щілини між технологічним каналом та графітовою кладкою (обумовлений розбуханням графіту та збільшенням розмірів ТК).
• Стан устаткування, що відпрацювало свій ресурс або термін служби.
• Стан трубопроводів першого контуру.

Блок №1 - зупинено 30 листопада 1996 року з метою комплексного інженерного обстеження та послідуючого зняття з експлуатації. В теперішній час розроблено “Програму підготовки до зняття з експлуатації блоку 1 Чорнобильської АЕС” і започатковано роботи з вивантаження ядерного палива з реакторної установки.

Блок №2 - у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 1999 року було остаточно зупинено. В теперішній час з реактору вивантажене усе ядерне паливо. Розпочато роботи з підготовки “Програми зняття з експлуатації блоку 2 Чорнобильської АЕС”.

Об'єкт “Укриття” є зруйнований запроектною аварією 4-й блок Чорнобильської АЕС, який втратив всі функціональні властивості енергоблоку і на якому виконані першочергові заходи для зменшення наслідків аварії та продовжуються роботи для забезпечення його ядерної та радіаційної безпеки. Виконані у післяаварійний час оцінки щодо кількості ядерних матеріалів у об'єкті “Укриття” свідчать, що маса таких матеріалів становить близько 200 т. Ці матеріали представлені у об'єкті досить широким спектром форм їх фізичного стану - застиглі лавові потоки, уламки ТВЕЛ'ів, окремі таблетки та пил.

У процесі аварії ядерні матеріали були рознесені по багатьох приміщеннях об'єкта “Укриття” і на сьогодні вони є головним джерелом радіологічної та ядерної небезпеки. Наявність близько 200 тонн збагаченого урану і трансуранових ізотопів уможливлює утворення локальних критичних мас. Отже, ймовірність виникнення самопідтримуваної ланцюгової реакції досить істотна. У існуючому стані об'єкт “Укриття” являє собою також радіологічну небезпеку, оскільки він не є герметичною спорудою, яка б виключала взаємодію його вмісту з довкіллям та ґрунтовими водами.

Досвід ліквідації значних ядерних аварій у США (АЕС “Тримайл-Айленд”) і в Англії (аварія на реакторі №1 в Уіндскейлі) показав, що найефективніший засіб ліквідації наслідків таких аварій - це вилучення ядерного палива з аварійних ядерних установок. Аналогічне рішення стосовно кінцевого стану об'єкта “Укриття” прийняв і Уряд України у своїй постанові від 28.12.96 р. № 1561.

Після виходу постанови Кабінету Міністрів, спільними зусиллями Урядів і фахівців України та держав “великої сімки” було розроблено міжнародний проект перетворення об'єкта в екологічно безпечну систему – “Shelter Implementation Plan” (так званий проект SІР), затверджений 18 квітня 1997 року, який найповніше задовольнив вимогам цієї Постанови та отримав найвищу оцінку від міжнародних експертних рад.

Втілення проекту SІР при оціночній вартості у 2-2,5 млрд.дол. розраховане на 35-50 років. Такий великий термін і фактична відсутність довгострокових фінансових зобов'язань вимагають підтримання постійного інтересу до проблем ЧАЕС на міжнародному рівні.

Система регулювання ядерної та радіаційної безпеки Мінекоресурсів України виконує свої завдання щодо захисту населення України від можливого негативного впливу використання ядерної енергії.

Завдяки підвищенню вимог з ядерної безпеки, застосуванню програм забезпечення якості, здійсненню заходів підвищення безпеки у 1999р. забезпечено високий рівень виробництва на атомних станціях України. При цьому кількість подій, важливих для безпеки, склала 66 випадків, або 4,81 на один блок АЕС, що є середнім показником експлуатаційної безпеки за міжнародними стандартами.

На атомних станціях, установках поводження з радіоактивними відходами, а також при використанні джерел іонізуючого випромінювання не відбулося радіаційних аварій з важкими наслідками, усі події за міжнародною 7-ми бальною шкалою кваліфіковані не вище першого рівня.

З 1994 року за підтримкою Європейської Комісії в рамках програми TACIS і Україні створюється система раннього оповіщення про радіаційні аварії “Гамма-1”. Мінекоресурсів України несе відповідальність за координацію робіт із впровадження системи, підготовку місць розташування обладнання згідно з проектом, введення в дію та подальшу експлуатацію системи.

Пілотний проект системи “Гамма-1” дозволяє отримувати в режимі реального часу інформацію щодо радіаційного стану навколишнього середовища в 30-км зоні Запорізької АЕС та Рівненської АЕС.

Система “Гамма-1” являє собою мережу станцій моніторингу, які автоматично по каналах радіо зв’язку передають дані в локальні центри реагування. Локальні центри реагування системи розташовані в обласних державних управліннях Мінекобезпеки України в Запоріжжі та Рівному. В свою чергу, локальні центри автоматично передають інформацію по виділених телефонних каналах зв’язку до національного центру реагування системи, якій розташований в Інформаційно-кризовому центрі Мінекоресурсів в Києві. В разі перевищення встановлених рівнів потужності дози гамма-випромінювання в районах, що контролюються, в центрах реагування ініціюються сигнали аварійного попередження.

Постійний доступ до системи “Гамма-1” в режимі реального часу має МНС України в Києві та його обласні підрозділи в Запоріжжі та Рівному. В режимі комутації інформацію від системи отримують санітарні епідеміологічні станції у Запоріжжі та Нікополі, а також Інститут ядерних досліджень у Києві.

Плануються роботи з подальшого розвитку системи “Гамма-1” у широкомасштабну систему радіаційного моніторингу всіх АЕС України. Підготоване та направлено до Європейської Комісії відповідне Технічне завдання.

Програма "Фауна" Головною метою програми "Фауна" є підтримка екологічної реабілітації зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення шляхом сприяння відтворенню природних флористичних і фауністичних комплексів і підвищення загальної біологічної продуктивності її екосистем.

Необхідність розробки програми викликана потребою управління і корекції природного відновлення екосистем Чорнобильської зони з метою запобігання розвитку несприятливих тенденцій в цих процесах, бо природні регуляційні механізми були розбалансовані за тривалий час діяльності людини, а фауністичні комплекси за цих умов характеризуються втратою або малочисельністю багатьох компонентів екосистеми, а також відсутністю певних ланок у трофічних ланцюгах. Серед негативних факторів, що уповільнюють природне відновлення екосистем Чорнобильської зони слід згадати ріст браконьєрства, накопичення сухої біомаси трав'янистої рослинності на перелогах, що займають до 40% території, що заважає природному насінному поновленню лісової рослинності, яка колись переважала у поліському ландшафті. Редукція сухої біомаси в умовах відсутності компоненту екосистеми, тобто великих рослиноїдних ссавців, які утилізують надлишок рослинної біомаси, відбувається дуже повільно. Накопичення сухої рослинності сприяє також виникненню і поширенню пожеж, які особливо небажані і небезпечні на радіаційне забрудненій території.

Завданнями програми передбачено посилення боротьби з браконьєрством шляхом створення спеціалізованої єгерської служби, ренатуралізація і оптимізація порушених екосистем, заповнення вільних екологічних ніш шляхом реінтродукції видів, що історично населяли територію Полісся, або їх екологічних аналогів, зокрема великих рослиноїдних ссавців, збагачення біорозмаїття флори і фауни зони відчуження, охорона та відтворення аборигенних видів тварин, збереження рідкісних видів, занесених до Червоної книги України, додатків міжнародних конвенцій з питань збереження біорізноманіття, стороною яких є Україна. За оцінками вчених, за післяаварійні роки популяції тварин не зазнали помітної негативної дії радіаційного фактору на більшій частині території Чорнобильської зони, проте для подальшого вивчення впливу радіації на екосистему зони необхідний постійний моніторинг флори і фауни, що також є складовим компонентом програми.

Спільне обговорення програми "Фауна" на засіданні в Мінекобезпеки України із залученням фахівців зацікавлених міністерств, відомств і наукових установ показало її доцільність, проте виявило необхідність більш виваженого наукового підходу до формування завдань і пріоритетів програми та доопрацювання окремих її компонентів з урахуванням чинного законодавства України та думок провідних вчених.

На даний час доопрацьована і перероблена нова версія програми "Фауна" уважно розглядається і після її погодження із заінтересованими міністерствами і відомствами буде координуватись і виконуватись під контролем МНС та Мінекології України.