Повідомлення Міністерства юстиції України

щодо подій, які відбулися в м. Києві 9 березня 2001 року

9 березня цього року Президент України як глава держави разом з вищими посадовими особами держави покладав квіти до пам’ятника видатного українського поета Тараса Шевченка.

За повідомленнями засобів масової інформації під час покладання квітів відбулися несанкціоновані масові виступи.

Законодавством України, зокрема статтею 39 Конституції України, визначено, що “Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.”

Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Європейська Конвенція про захист прав і основних свобод людини гарантують кожному право на свободу мирних зборів і свободу асоціації з іншими людьми для захисту своїх прав і інтересів.

Зокрема, стаття 11 Європейської Конвенції передбачає, що “Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою запобігання заворушенням і злочинам, для захисту здоров’я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції або державної адміністрації.”

Відповідно до статті 4 Закону України “Про столицю України - місто - герой Київ”:

“Органи місцевого самоврядування і виконавчої влади у місті Києві забезпечують в межах своїх повноважень, визначених законами України, здійснення містом таких функцій:

створення належних умов для діяльності у місті Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, центральних органів державної влади, офіційних представництв іноземних держав і міжнародних організацій, установ і закладів науки, освіти, охорони здоров'я, культури і спорту, місцем розташування яких відповідно до законодавства визначено місто Київ”. 

Статтею 22 цього Закону передбачено, що “у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право:

визначати порядок організації та проведення недержавних масових громадських заходів політичного, релігійного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру”.

На підставі цього Київська міська рада від 24 червня 1999 року прийняла рішення за № 317/418 “Про визначення порядку організації та проведення у Києві недержавних масових громадських заходів політичного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру”, яке визначає процедуру оформлення дозволів на проведення в місті Києві недержавних масових заходів, їх проведення та припинення.

Частина третя статті 17 Конституції України встановлює: “Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом”.

Охорона громадського порядку це діяльність державних та громадських організацій з охорони життя, здоров’я, честі та гідності громадян їх майна, а також з охорони нормального функціонування підприємств, установ, організацій та посадових осіб.

Відповідно до пункту 7 Рішення Київської міської ради від 24 червня 1999 року № 317/418 “Про визначення порядку організації та проведення в Києві не державних масових громадських заходів політичного, релігійного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру” на організаторів і учасників заходів покладаються такі обов'язки:

“Організатори заходів зобов'язані:

7.1. дотримуватись місця, часу, мети і форми проведення заходу, зазначених у повідомленні, а також оголосити про них як завчасно, так і на початку проведення заходу;

7.2. забезпечити безпеку учасників заходу у зв'язку з використанням під час його проведення засобів підвищеної небезпеки (автомобілі, піротехнічні засоби, великогабаритні та висотні конструкції тощо);

7.3. забезпечити додержання учасниками заходів, запрошених організаторами, громадського порядку;

7.4. призупиняти заходи у разі вчинення їх учасниками протиправних дій;

7.6. повідомляти учасників про закінчення заходу;

7.7. мати розпізнавальний знак організатора заходу;

7.9. учасникам заходів забороняється приводити, привозити чи приносити з собою тварин, які можуть завдати фізичних ушкоджень, крім випадку, коли наявність на заходах домашніх тварин погоджена з організаторами та обумовлена в повідомленні;

“9. З метою дотримання громадського порядку, законності, запобігання групових порушень, недопущення масових заворушень, забезпечення безпеки та нормальної діяльності установ вищих органів влади, визначаються території в межах встановленого землекористування з тимчасовим обмеженням проведення масових заходів біля Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України.

Проведення будь-яких недержавних масових заходів поблизу вказаних установ здійснюється лише за окремими рішеннями Київської міської ради або її виконавчого органу.

10. Під час проведення заходів працівники правоохоронних органів виконують свої повноваження щодо забезпечення громадського порядку відповідно до законів, які регламентують їх діяльність.

11. Посадові особи, організатори, учасники та громадяни, що порушують порядок проведення заходів, несуть відповідальність згідно з чинними законами України.

12. Матеріальні збитки, що були завдані під час проведення заходів державі, кооперативним, іншим громадським об'єднанням або громадянам, підлягають відшкодуванню у встановленому законом порядку.” 

Разом з тим, 9 березня цього року біля пам’ятника Тарасу Шевченку та Адміністрації Президента України були організовані і проведені без дотримання вимог чинного законодавства несанкціоновані масові виступи.

Відповідно до законодавства охорону громадського порядку здійснюють правоохоронні органи.

Закон України “Про Державну охорону органів державної влади України та посадових осіб” визначає органи державної влади України, посадових осіб і об’єкти, щодо яких здійснюється державна охорона, а саме:

“Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України.” (стаття 4).

“Президентові України забезпечується безпека в місцях його постійного і тимчасового перебування шляхом здійснення державної охорони.

Протягом строку повноважень Президента України також забезпечується безпека членів його сім'ї, які проживають разом з ним або супроводжують його.” (стаття 5).

“У місцях постійного і тимчасового перебування забезпечується безпека: Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, Голови Конституційного Суду України, Голови Верховного Суду України, Першого заступника Голови Верховної Ради України, Першого віце-прем'єр-міністра України, Міністра закордонних справ України, Генерального прокурора України.” (стаття 6).

“Державна охорона здійснюється також щодо глав іноземних держав, парламентів та урядів і членів їх сімей, керівників міжнародних організацій, які прибувають в Україну чи перебувають на її території.

Державна охорона у разі наявності загрози життю чи здоров'ю може здійснюватися щодо народних депутатів України, членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, суддів Конституційного Суду України та Верховного Суду України, Голови Національного банку України, Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим.” (стаття 7).

“Державна охорона здійснюється щодо будинків, де працюють Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, споруд і спеціальних транспортних засобів, що перебувають в їх користуванні, інших місць постійного і тимчасового перебування осіб, які охороняються відповідно до цього Закону, важливих державних об'єктів та прилеглих до них територій і акваторій, визначених Президентом України.” (стаття 9).

Державна охорона здійснюється Управлінням державної охорони України. У її здійсненні бере участь Міністерство внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України “Про міліцію” органи міліції зобов’язані: “забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок” та пункту 11 цієї статті “виконувати прийняті в установленому законом порядку і в межах своєї компетенції рішення прокурора, слідчого, суду”.

Згідно зі статтею 2 Закону України “Про міліцію” “Основними завданнями міліції є:

забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;

запобігання правопорушенням та їх припинення;

охорона і забезпечення громадського порядку;

виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;

забезпечення безпеки дорожнього руху;

захист власності від злочинних посягань;

виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;

участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.”

Для виконання покладених на міліцію обов’язків їй надається право:

“вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виносити на місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені цим Законом заходи примусу” (пункт 1 статті 11).

Крім того, пункт 20 статті 11 цього Закону надає міліції право:

“відповідно до своєї компетенції тимчасово обмежувати або забороняти доступ громадян на окремі ділянки місцевості чи об'єкти з метою забезпечення громадського порядку, громадської безпеки, охорони життя і здоров'я людей”.

Положенням про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженим Указом Президента України від 17 жовтня 2000 року № 1138, визначено, що основним завданням Міністерства внутрішніх справ України є:

“організація і координація діяльності органів внутрішніх справ щодо захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки”(пункт 3) та відповідно до покладених на нього завдань Міністерство внутрішніх справ України “організовує роботу органів внутрішніх справ, пов'язану з охороною громадського порядку, запобіганням адміністративним правопорушенням, їх припиненням та забезпеченням провадження у справах про ці правопорушення, розгляд яких законом покладено на ці органи”(пункт 4 ).

Відповідно до законодавства на нього покладено також обов’язки по забезпеченню безпеки громадян і громадського порядку, а також припиненню адміністративних правопорушень.

Згідно Правил дорожнього руху “учасники дорожнього руху повинні знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил” (пункт 1.3.).

Законом України “Про міліцію” передбачено, що:

“Міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом.

Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції.

У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов'язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк.

Про застосування фізичної сили, спеціальних засобів примусу працівник міліції рапортом доводить до відома безпосереднього начальника.” (стаття 12).

“Працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на неї обов'язків.” (стаття 13).

1) для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю;

2) для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку;

3) для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби, незалежно від їх належності, або їх звільнення у разі захоплення;

4) для затримання і доставки в міліцію або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання і тримання осіб, затриманих і підданих арешту, взятих під варту, якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі;

5) для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльності населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров'я людей;

6) для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов'язки по охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю;

7) для звільнення заложників.

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника”(стаття 14).