Матеріали для прес-релізу, присвяченого 15-й річниці Чорнобильської катастрофи.

26 квітня 2001 року минає 15 років Чорнобильської катастрофи, яка увійшла в історію розвитку нашої цивілізації сумною і трагічною датою XX-го століття, пов’язаною з розвитком науково-технічного прогресу. Такої техногенно-екологічної катастрофи людство ще не знало. Епіцентром ядерної аварії стала наша багатостраждальна українська земля.

У результаті аварійного викиду ЧАЕС в Україні радіоактивного забруднення зазнало 53 тисячі 454 квадратних кілометра території, 2 тисячі 293 населених пунктів, у яких проживало 2 мільйони 326 тисяч чоловік (у тому числі, більше 610 тисяч дітей). Помітне підвищення радіаційного фону проти природного спостерігалося на третині території України. Величезні території в 74 районах 12 областей України забруднені цезієм-137 понад 37 кілобеккерелів на квадратний метр (1 Кюрі на квадратний кілометр) – це 7 відсотків території, 15 відсотків лісів, 5 відсотків сільгоспугідь країни.

У першочергових роботах першого і другого етапів брали участь підприємства, організації та громадяни всього колишнього Радянського Союзу, у ліквідації наслідків аварії була задіяна значна частина наукового, виробничого і економічного потенціалу тодішньої країни.

Найбільш актуальними на сьогоднішній день залишаються такі проблеми:

Протягом останніх 10 років Україна самостійно фінансує витрати на подолання наслідків аварії. Питома вага витрат на ці цілі становить від 5 до 7 відсотків загальних видатків Державного бюджету України. Тільки за 1991-2000 роки витрати на ліквідацію наслідків аварії становлять близько 6 мільярдів доларів США.

- подальша доля об’єкта "Укриття", експлуатація і підтримання безпеки якого лягає важким тягарем на Державний бюджет.

Для вирішення завдань з забезпечення поточної безпеки і вироблення стратегії перетворення “Укриття” в безпечну систему при взаємодії КЄС, України, США і груп міжнародних експертів у 1997 році було розроблено "План здійснення заходів на об'єкті "Укриття" (SIP), був створений Чорнобильський Фонд “Укриття”. Згідно з SIP загальна вартість робіт щодо вивчення стану та стабілізації об`єкту "Укриття", підготовки до перетворення “Укриття” в екологічно безпечну систему становить 768 мільйонів доларів США, внесок України складає 50 мільйонів.

- існування зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення як джерела радіаційної і потенційної екологічної небезпеки для населення, що мешкає на прилеглих до неї територіях, та населення України у цілому. Тут зосереджена основна частина радіонуклідів аварійного викиду. Найбільш критичним єє винос радіоактивних речовин з водами ріки Прип'ять в основну водну артерію України ріку Дніпро. Винесені радіонукліди є джерелом додаткових дозових навантажень на населення, що мешкає у зоні впливу Дніпровського каскаду (біля 9 мільйонів чоловік - за рахунок споживання питної води та приблизно 26 мільйонів чоловік - за рахунок споживання продуктів харчування, включаючи продукцію зрошуваного землеробства та рибу). Водночас, природний ландшафтний комплекс зони, посилений техногенними системами захисту (дамби, лісові пожежозахисні смуги та ін.) є ефективним захисним бар'єром розповсюдженню радіонуклідів. На цій основі проведене функціональне районування території зони, визначені пріоритетні види практичної, у тому числі, реабілітаційної діяльності.

- тяжкою спадщиною залишається більш як 800 місць захоронення радіоактивних відходів (РАВ), так званих “могильників”, споруджених у гострій фазі аварії без належного проектного пророблення. В них тимчасово поховані тисячі тонн елементів зруйнованого реактора і радіоактивних уламків будівельних конструкцій, техніка, забруднений грунт. Вирішенню проблеми могильників певною мірою сприятиме введення в дію центру з переробки і захоронення радіоактивних відходів "Вектор", будівництво якого ведеться у зоні.

Найпершим пріоритетом діяльності при ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи була і залишається людина, усі дії з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС були, є і будуть спрямовані на її захист.

Чисельність постраждалих громадян в Україні становить 3331176 осіб. Серед них: віднесених до категорії 1- 88931, категорії 2 - 304699, категорії 3 - 550836, категорії 4 - 1140813, категорії Г –2946; діти – 1242951 особа.

Захист населення від наслідків Чорнобильської катастрофи базується на трьох видах: протирадіаційному, соціальному і медичному.

Протирадіаційний ґрунтується на встановленні рівнів радіоактивного забруднення і дозових меж, проведенні різноманітних контрзаходів, спрямованих на зменшення опромінення, медичний – на проведенні щорічних медичних оглядів, лікуванні, оздоровленні, аналізі та оцінці здоров’я постраждалих, соціальний - на встановленні і наданні пільг та компенсацій.

На сьогодні населення, яке проживає на забруднених територіях, основне дозове навантаження (від 70 до 95 % поглиненої дози) отримує за рахунок внутрішнього опромінення, що формується від споживання продукції місцевого виробництва, особливо молока і м'яса, виробленого у приватному секторі.

Соціальний захист постраждалого населення, є стрижневим напрямком діяльності та сфери особливої уваги держави з усього комплексу питань, пов’язаних із ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Евакуація та переселення громадян із забруднених зон створили цілу низку серйозних соціальних проблем, пов’язаних із труднощами і складним пристосуванням людей до нових умов життя.

За минулі роки майже зі 120 населених пунктів переселено близько 163 тисяч осіб; побудовано понад 200 населених пунктів компактного проживання евакуйованих і переселенців. Протягом 1986 – 2000 років побудовано 28 тисяч 692 будинків садибного типу і квартир площею більше 2 мільйонів квадратних метрів, у тому числі, протягом 1991-2000 років – 17 тисяч 737 будинків і квартир площею близько 1 мільйона 400 тисяч квадратних метрів. Надано житло або поліпшено житлові умови 5 тисяч 842 сім’ям інвалідів-чорнобильців.

Окреме місце у соціальному захисті постраждалих громадян приділяється їхньому медико-санітарному забезпеченню та оздоровленню

У 2000 році оздоровлено 367 тисяч 664 особи, у тому числі 345 тисяч 361 дитина. У 2001 році з питань соціального захисту постраждалого населення передбачається створення Банку даних усіх категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У зв'язку з закриттям станції і виводом її з експлуатації виникли певні проблеми соціального захисту потерпілих від аварії на ЧАЕС.

Загальна кількість працівників ЧАЕС, що будуть вивільнятися протягом 2001-2008 років, становитиме 5093 особи. Основний пік вивільнення працівників припадає на 2001 рік і становить 2914 осіб.

Відповідно до розрахунків фахівців Мінпаливенерго України загальна вартість заходів із соціального захисту працівників Чорнобильської АЕС і мешканців міста Славутич становить 3 мільярди 400 мільйонів гривень, у тому числі 50 мільйонів 320 тисяч гривень на 2001 рік.

Прикладом західної допомоги у вирішенні проблем соціального захисту мешканців міста Славутич є заснування в ньому філії Європейського банку реконструкції та розвитку, щоб надавати позики місцевим компаніям. Хочеться сподіватися, що ця гарна ініціатива одержить свій розвиток надалі.

Згідно з проектом «Національної програми мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи на період 2001 – 2005 рр. та до 2010 р.», пріоритетними напрямками мінімізації Чорнобильської катастрофи є:

Чорнобильська катастрофа вперше в історії людства контрастно показала як ілюзорність кордонів і політичних систем у проблемі захисту людини, так і вразливість та незахищеність її життя. Сучасне розуміння ролі техногенних аварій у долі людства і кожної людини зокрема є важливим, а може й найважливішим уроком Чорнобиля.