Шановні керівники дипломатичних місій,

Пані і панове!

Я радий продовжити традицію нашого регулярного спілкування у такому форматі.

А цій зустрічі надає особливого змісту і настрою те, що вона відбувається на старті XXI століття і третього тисячоліття.

Дозвольте щиро привітати вас з новим, 2001 роком, який знаменує собою цей історичний рубіж.

Для мене і моїх співвітчизників значущість року, який розпочався, посилюється і тим, що він уже десятий у біографії нашої держави.

Це спонукає уважно і відповідально підбити та проаналізувати підсумки пройденого шляху, уточнити завдання на найближче майбутнє та на перспективу.

Ті з вас, шановні пані і панове, хто бере участь у наших зустрічах уже не вперше, мабуть, помітили певну закономірність: з року в рік на них дедалі більше превалює внутрішня проблематика України.

На мій погляд, це природно і закономірно. Якщо відразу після здобуття незалежності нам треба було утверджуватися на міжнародній арені, вирішувати питання зі своїми сусідами, набувати необхідних атрибутів державності, то останнім часом на передній план виступають справи переважно внутрішнього порядку.

Я назвав би їх облаштуванням нашого нового дому, який називається державою Україна.

Чим це викликано і продиктовано?

По-перше, тим, що український народ і органи влади вже мають певний досвід державотворення, здійснення безпрецедентних за своїми масштабами, глибиною та якісною новизною перетворень.

Це дає змогу проводити їх зараз швидше, більш рішуче, осмислено і з вищим ефектом. А також, що не менш важливо, уникати помилок та прорахунків, які досить дорого обійшлися нам на початковому етапі.

По-друге, почав діяти і дедалі виразніше виявляється такий винятково важливий фактор, як консолідація суспільства навколо завдань та цілей реформування свого життя.

З цим безпосередньо пов’язаний третій чинник, який я також відношу до першорядних.

Він у зміцненні політичної стабільності, відчутному пом’якшенні або й усуненні надмірного розходження позицій, контрпродуктивних незгод і тривалого протистояння в українському політикумі та системі влади.

Такій трансформації політичної обстановки сприяли насамперед результати президентських виборів та референдуму за народною ініціативою.

Вперше за всі роки незалежності було сформовано більшість в українському парламенті.

Це істотно вплинуло на політичну та соціально-економічну ситуацію в державі.

З осередку політичних збурень і генератора імпульсів нестабільності, якою вона часто була, Верховна Рада відчутно просунулася у своїх рішеннях та діях у бік конструктивності, прогнозованості та відповідальності.

Активізація, якісне поліпшення законотворчого процесу, більша координація зусиль та співпраця між Верховною Радою, Урядом і Президентом дали вагомі і реальні практичні плоди.

Прийняті за цей час закони разом з указами глави держави розширили, доповнили і збагатили національну правову базу, зняли чимало бар’єрів та перепон перед ринковими реформами, що сприяло як прискоренню цих перетворень, так і реалізації поточних соціально-економічних завдань.

Важливо і те, що відчутно очистилася морально-психологічна атмосфера в суспільстві.

Хоча зараз, і ви є свідками цього, єдність парламентської більшості піддається серйозним випробуванням, а у стінах Верховної Ради і поза ними маємо новий спалах напруженості.

Те, що нині відбувається, тільки підтверджує, що минуле і пов’язані з ним ілюзії деяких політиків відходять дуже повільно і важко.

Це не знаходить підтримки в українського народу. Звідси апелювання згаданих політиків до міжнародних організацій.

Нарешті, і це по-четверте, зосередитися на своїх внутрішніх справах нам дозволяють і зовнішньополітичні умови.

Уже протягом тривалого часу відносини України з іншими державами характеризуються відвертістю і відкритістю, взаємною зацікавленістю в розвитку співробітництва, у тому числі на рівні стратегічного партнерства.

Сюди ж я відношу повномасштабну і рівноправну участь нашої держави у впливових та авторитетних міжнародних організаціях, активізацію зв’язків з фінансовими інституціями.

Усе сказане, цілий ряд інших чинників ще і ще раз утверджують мене і моїх співвітчизників у переконанні, що ключ до майбутньої, демократичної та процвітаючої України знаходиться у наших руках.

У цьому переконанні, у прагненні якомога швидше і краще втілити його в життя - домінанта всієї моєї діяльності на посту глави держави.

Рік тому, 18 січня 2000 року, я заявив у своєму виступі перед вами, що Україна стоїть на порозі відновлення економічного зростання після багатьох років виснажливого спаду.

Тоді це був обережний оптимізм, який базувався на напрацюваннях попереднього періоду, зокрема 1999 року. А сьогодні вже можна говорити про перше наочне підтвердження серйозності наших планів і намірів.

Приріст валового внутрішнього продукту склав близько 6 відсотків, обсягу промислового виробництва - майже 13.

Зростання маємо практично у всіх секторах економіки, у тих галузях промисловості, які складають основу економічного потенціалу України.

Окремо хотів би виділити поліпшення стану справ в агропромисловому комплексі. Тут валові обсяги виробництва збільшилися у межах 6-7 відсотків. Причому цього досягнуто за умов радикального реформування майнових та виробничих відносин на селі, яке розгорнулося за ініціативою Президента і згідно з його указами.

У ході цієї роботи нам доводиться долати не тільки значні труднощі організаційного, фінансового та іншого порядку, а й живучі психологічні стереотипи, які складалися протягом багатьох десятиріч попередньої системи.

Внаслідок реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств близько 6,5 мільйона українських селян отримали у приватну власність 26 мільйонів гектарів землі.

Саме у цьому, в утвердженні нових ефективних форм господарювання величезний стратегічний резерв не тільки даного сектора, а й усієї національної економіки.

Відчутно активізувався процес створення ринкової інфраструктури економіки, яка стає ще більш відкритою для міжнародної співпраці, привабливішою для вітчизняних та іноземних інвесторів.

Надходження від приватизації державного майна в Україні зросли більш як у 3 рази. Розпочато приватизацію стратегічно важливих об’єктів.

До вагомих і незаперечних здобутків 2000 року належить і найкраще за всі роки виконання бездефіцитного Державного бюджету.

Цінність наведених даних для мене не лише в їхній економічній вазі. Вони засвідчують і підтверджують потужність творчого ресурсу українського народу.

Завдяки таким зрушенням зміцнюється віра людей у свої сили і можливості своєї держави, в її інтелектуальний і виробничо-технічний потенціал. А відповідно зростає впевненість у тому, що все це можна і треба використати якнайкращим чином та з більшою віддачею.

Ми ставимо за мету закріпити і поглибити позитивні напрацювання, зробити 2001 рік новим щаблем у реалізації стратегії економічного та соціального розвитку України.

У цьому контексті хотів би підкреслити, що життєву необхідність виведення економіки на траєкторію сталого зростання я розглядаю сьогодні насамперед крізь призму соціальної політики.

І якщо є підстави назвати минулий рік роком економічного перелому, то нинішній має принести кардинальні зміни у соціальній сфері.

Я формулюю головне його завдання саме так.

На мій погляд, у нас є непогані об’єктивні передумови для реалізації наміченого, перетворення позитивної динаміки у сталий алгоритм розвитку країни.

Ці передумови у започаткованих позитивних процесах та тенденціях, конкретних досягнутих результатах.

Вони у вчасному прийнятті бездефіцитного Державного бюджету на 2001 рік.

Вони і в істотному збільшенні прямих іноземних та внутрішніх інвестицій у національну економіку.

Але все це, повторюю, лише передумови. Для того, щоб краще і з більшим ефектом їх реалізувати, необхідна активізація роботи на всіх напрямах.

До вирішальних сфер докладення зусиль я відношу дальше удосконалення законотворчого процесу, повніше узгодження його з потребами життя, суспільної практики.

Слід швидше прийняти цілий ряд кодексів, зокрема Податковий, Бюджетний, Земельний. Уже самі назви говорять про їхню важливість і актуальність для господарського, економічного життя країни, дальшого просування шляхом ринкових реформ.

Органічною складовою цієї роботи буде також продовження гармонізації національного законодавства з європейськими та світовими правовими нормами. У тому числі - законодавче вирішення питань, пов’язаних з остаточним виконанням Україною зобов’язань перед Радою Європи.

Я хотів би особливо виділити реальне забезпечення фундаментальних прав і свобод людини і громадянина. У досягненні суттєвого прогресу в цій винятково важливій справі вбачаю один з основних своїх обов’язків і пріоритетних завдань як глави держави і гаранта додержання Конституції.

Зокрема, незабаром у Верховну Раду буде надіслано, разом з іншими документами мого цьогорічного Послання до парламенту, спеціальну доповідь з питань забезпечення прав людини на доступ до інформації та свободи слова.

У році, що почався, я вживу всіх необхідних заходів для надання нової динаміки адміністративній та судовій реформам, без яких неможливі підвищення дієздатності державної влади, чітке розмежування сфер діяльності її гілок, прав, повноважень та обов’язків відповідних органів та посадових осіб.

Буде також затверджено концепцію регіональної політики, спрямованої на оптимізацію відносин між центром і територіями, на прискорення та вирівнювання темпів соціально-економічного розвитку регіонів.

Незважаючи на обмеженість фінансування триватиме реформування Збройних Сил України з одночасним запровадженням загальноприйнятої системи цивільного контролю за ними.

Для мене є очевидною і настійна необхідність реформування правоохоронної системи - перш за все для забезпечення більшої ефективності та прозорості її роботи, доступності для громадського контролю.

Підготовку концепції цієї реформи покладено на спеціально створену комісію, яку я очолив особисто.

Загалом, за великим рахунком, ідеться про серйозні, викликані вимогами часу зміни, і насамперед у рівні відповідальності всіх органів державної влади.

Нові реалії і нові завдання потребують припливу у владні структури свіжих сил, людей, які вже довели свою спроможність працювати за умов демократії та ринку.

Одним з чільних завдань 2001 року вважаю збереження парламентської більшості, закріплення того конструктивного духу, яким були позначені практично протягом усього минулого року відносини між Президентом, Урядом і парламентом.

Порозуміння та співпраця з Верховною Радою конче необхідні і для модернізації політичної системи.

Це важливо, зокрема, з точки зору підвищення ролі та відповідальності політичних партій і громадських організацій, їхньої участі у відстоюванні інтересів різних суспільних верств та груп, забезпеченні цивілізованості і конструктивності політичного процесу.

На моє переконання, шлях до зазначених цілей пролягає через прийняття законів про політичні партії та опозицію, а також про внесення змін у виборче законодавство.

Я буду цього послідовно добиватися.

До своїх першорядних завдань відношу сприяння тому, щоб Уряд утверджувався як команда однодумців та професіоналів, яка б послідовно і системно займалася економічними і соціальними питаннями. Шановні пані і панове,

Те, що питання зовнішньої політики України я відніс у кінець свого виступу, аж ніяк не свідчить про їх недооцінку.

Зовнішньополітичний курс України буде витримуватися у визначеній системі координат і грунтуватися на принципах послідовності, передбачуваності та прагматизму.

Роль ключових, магістральних векторів цієї політики буде й надалі зберігатися за європейською інтеграцією України і розвитком відносин стратегічного партнерства з Російською Федерацією та Сполученими Штатами Америки.

Посилюється увага до співпраці з нашими сусідами, насамперед Польщею.

Власне, ми відкриті для взаємовигідної співпраці з усіма, хто на це налаштований.

Водночас, якщо принципи, пріоритети та головні напрями відносин України з іншими державами залишаються незмінними, то у динаміці цих стосунків ми прагнемо до істотних зрушень та проривів. І перш за все у торговельно-економічній площині - як через активізацію вже встановлених двосторонніх стосунків, так і через пошук нових перспективних партнерів.

Можу запевнити, що до своєї частки відповідальності у цих відносинах наша держава ставиться дуже серйозно.

А відповідно, вважаю, вправі розраховувати на зустрічний рух.

Якщо конкретніше, то нам хотілося б, щоб усі зарубіжні партнери України усвідомлювали вирішальний характер нинішнього етапу її розвитку.

Сьогодні наша молода держава проходить складний етап свого становлення. Цілком зрозуміло, що не всі її кроки на цьому шляху однаково вдалі. Часто ми потребуємо дружньої поради чи допомоги і щиро за це вдячні.

Проте нам важко сприймати зверхні повчання, менторський, а тим більше командний тон.

Не хотілося б також, щоб в економічні, ділові стосунки вносилися елементи зайвої політизації, породженої недостатнім розумінням ситуації в Україні, неповнотою або необ’єктивністю, упередженістю інформації про неї, а також беззастережним прийняттям на віру сумнівних, м’яко кажучи, технологій, ініційованих деким з українських політичних аутсайдерів.

Для нас особливо важливі політична підтримка і практичне сприяння в євроінтеграційних устремліннях України.

Ми очікуємо на збільшення припливу іноземного капіталу і робимо все від нас залежне для його підтримки та захисту, для підвищення інвестиційної привабливості національної економіки.

І, нарешті, надзвичайне значення мало б для нас своєчасне і повне виконання відповідними державами та міжнародними організаціями своїх зобов’язань, пов’язаних з закриттям Чорнобильської атомної електростанції.

Усе це стало б добрими сигналами й обнадійливими прикметами на старті нового віку і нового тисячоліття.

Хотів би ще раз привітати вас з початком нової історичної доби, побажати вам і вашим народам щастя, добра, благополуччя та процвітання.

І, як уже прийнято на таких зустрічах, прошу вважати це моє слово вступом до нашого дальшого спілкування - яке, сподіваюся, буде взаємно приємним і взаємно корисним.

Дякую за увагу.