|
|
|||||||||
| in New York | ||||||||||
|
|
В и с т у п
Президента України Л.Д.КУЧМИ
по телебаченню і радіомовленню
6 листопада 1999 року
Шановні співвітчизники!
Бурхливі зміни в нашому бутті істотно похитнули погляди на події, історичне визначення яких ще донедавна не підлягало, здавалося б, найменшому сумніву.
Маю на увазі насамперед 7 листопада 1917 року.
Те, що сталося в цей день, одні продовжують називати Великою Жовтневою соціалістичною революцією і світанком нової доби.
Інші - переворотом, який поклав початок тривалому пануванню диктатури й насильства, жорстоким експериментам над цілими народами. І не тільки Радянського Союзу.
Одні відзначають це як велике свято - щоправда, нерідко просто за звичкою, інші - як день жалоби за жертвами червоного терору, за втраченою на довгі роки перспективою.
У різному баченні Жовтня, його джерел, чинників і наслідків - чи не головне, що ділить нас нині на лівих і правих, комуністів і антикомуністів, заважає зміцнювати згоду і злагоду в суспільстві.
А відтак щороку маємо сплеск політичних пристрастей, відчуженості між людьми.
Ми ще надто мало просунулися до зближення позицій, до бажання слухати і розуміти один одного.
Минуле, неоднозначні його оцінки завжди тяжіють над сьогоденням.
Історія ніколи не писалася в одному кольорі. І так само не можна сприймати її лише у білому чи чорному варіанті.
Особливо епохальні, знакові віхи, навколо яких сплітається тугий вузол проблем і протиріч.
Усе, що пов’язано з Жовтнем 1917-го, вимагає постійного переосмислення. І вже хоча б з цих міркувань 7 листопада має бути позначене у нашому календарі.
Як говориться у Біблії, мудрі успадковують славу, а нерозумні - безславність.
Увійшовши в історію як символ народного прагнення до свободи, Жовтень водночас став уроком нездійснених сподівань.
Протест проти класових утисків та імперіалістичної бойні переріс у криваві рахунки громадянської війни. Замість жаданої землі селяни одержали колгоспну форму кріпацтва, а робітники замість підприємств - тяжку найману працю.
Могутній потяг до волі і правди обернувся великою несправедливістю, а боротьба з реальними і уявними ворогами - злочинною боротьбою проти свого народу. Лік її жертв йшов на багато десятків мільйонів.
Вину та відповідальність за такі глибокі, нерідко трагічні протиріччя, за тяжкі втрати ні в якому разі не можна перекладати з державних і партійних вождів на простих людей.
Вони змушені були жити, існувати у заданій системі координат. І показували при цьому високі та масові зразки трудової і ратної доблесті, примножували економічну міць, обороноздатність своєї держави, відстояли її у смертельному поєдинку з фашизмом.
Це найголовніша причина того, що ми не повинні відмовлятися від свого минулого, а тим більше засуджувати всіх, хто в ньому жив, працював і воював.
Бо це означало б відцуратися і від своїх батьків.
Ми, образно кажучи, стоїмо на плечах тих поколінь і маємо бути довіку їм вдячні.
Цілком очевидно, що ще не скоро вгамуються дискусії, зіткнення думок навколо Жовтня і породженого ним суспільного устрою. Як і сьогодні, люди ще виходитимуть на вулиці під червоними прапорами та гаслами.
Така вже наша реальність. І ніхто не вправі накласти заборону на все, під чим минуло життя багатьох людей, на їхні зустрічі з друзями та юністю.
Право безборонно і безперешкодно відстоювати свою думку, свої переконання - наочний вияв демократичності нашого нинішнього суспільства.
Хотілося б лише, щоб звернення до минулого застерігало від повторення трагічних помилок, від спокуси доводити свою правоту силою, допомагало швидше відмовлятися від філософії насильства, сприяло примиренню і консолідації.
Так, як написала у своєму листі до мене Ніна Іванівна Навроцька з Дніпропетровська: "Не ділитися нам, не сперечатися, правду треба знайти єдину для всіх”.
Воістину золоті слова!
Кажуть, що з роками більше розумієш і менше відчуваєш.
Ми ж усі, шановні співгромадяни, повинні і зрозуміти, і відчути: у минулому для України немає і не може бути майбутнього.
Саме в такому контексті, під таким кутом зору належить сприймати день 7 листопада.
Ми вистраждали право бути самими собою. Бути державою і народом, яких знає і шанує світ.
І ми будемо такими, зробивши відповідальні висновки зі своєї історії.