in New York Home 10th Anniversary Independence Elections 2002 General Info Laws of Ukraine Trade Mission Links Press Releases Documentation Authentication VISA Processing

24 серпня народ України відзначає День Незалежності. Вісім років минає з того часу, коли Верховна Рада України проголосила державну незалежність України. На всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року 90,3% голосуючих підтвердили цей вибір. Україна виявилась єдиною країною серед пострадянських держав, яка винесла питання про незалежність на всенародний референдум. Так було розпочато відлік нового періоду державотворення в українській історії.

Україна рухається курсом послідовних реформ з метою виходу з кризового стану, вирішення наболілих соціальних проблем, забезпечення стабільного економічного зростання та прискорення переходу до ринкової економіки.

Попри існуючі труднощі, наміри Президента та Уряду продовжувати курс на реформування української економіки залишаються незмінними і твердими, а відповідні заходи щодо прискорення реформ знаходяться в стані активізації.

Одним з основних здобутків України у внутрішньополітичній сфері за 8 років її незалежності можна назвати досягнення політичної стабільності у суспільстві, забезпечення оновлення владних структур шляхом загальних, відкритих і чесних виборів, прийняття Конституції, яка в якості Основного Закону закріплює пріоритет демократичних цінностей. В нашій державі затвердилось сприйняття прав і свобод людини як невід'ємної складової сучасного громадянського суспільства. Політичний плюралізм, свобода слова, вільного пересування, інші демократичні ідеали вже стали часткою життя суспільства. Україна впевнено просувається вперед шляхом реформ на засадах неконфліктності та громадського консенсусу.

Утвердження авторитету України у світі в умовах сьогодення набуває принципового значення, потребуючи ретельного аналізу складових формування її позитивного іміджу. Поряд з політичними та економічними чинниками досягнення України в гуманітарних галузях, її внесок до світової науки і культури набувають дедалі більшого значення і активно впливають на послідовну інтеграцію держави до європейських і світових процесів.

Вагомим є досягнення нашої держави у вирішенні проблем національних меншин і міжетнічних стосунків. Україна протягом усього часу незалежності не допустила загострення ситуації на міжнаціональному грунті, послідовно вирішуючи проблеми, пов'язані з поверненням та облаштуванням депортованих народів. Позитивний досвід України у забезпеченні прав національних меншин отримав широке міжнародне визнання, у тому числі на рівні такої авторитетної організації як ОБСЄ.

На даному етапі історичного розвитку соціально-економічне становище в Україні залишається складним, проте визначилися деякі позитивні тенденції. Завдяки вжитим Президентом України, Кабінетом Міністрів та Національним банком заходам вдалося мінімізувати втрати від минулорічної фінансової кризи, відновити макроекономічну стабільність і покращити ситуацію у реальному секторі економіки. Так, за перше півріччя поточного року одержано приріст обсягів промислового виробництва на 0,2%, а в червні порівняно з червнем минулого року - на 4,7%. Антиінфляційні заходи Кабінету Міністрів України і Національного банку у поточному році дали змогу подолати негативну тенденцію перевищення темпів зростання цін виробників промислової продукції над темпами зростання споживчих цін, що мало місце наприкінці 1998 року.

Спостерігаються позитивні тенденції поступового зростання щомісячних обсягів експорту продукції (товарів, послуг). Деякі позитивні зрушення відбулися в окремих товарних групах експорту. Порівняно з відповідним періодом минулого року на 14,4% збільшилися обсяги експорту сільськогосподарської продукції, зокрема жирів та масла, олії, цукру, тютюну. Зріс експорт алюмінію, деревини та виробів з неї тощо.

Досвід 8 років незалежності підтверджує, що зовнішньополітичний курс, обраний Україною, є надійним засобом захисту та просування національних інтересів держави на міжнародній арені. В цьому контексті економічна складова зовнішньої політики залишатиметься найважливішим пріоритетом у повсякденній діяльності МЗС і дипломатичних установ за кордоном. Зовнішня політика є сьогодні невід'ємною і важливою складовою курсу реформ та одним із інструментів вирішення головного завдання - забезпечення економічного зростання держави і добробуту наших громадян.

Важливе місце у стратегії зовнішньополітичної діяльності України відводиться використанню досягнутих за вісім років незалежності здобутків для покращання економічної ситуації всередені країни на користь кожному конкретному громадянину, матеріалізації досягнень на міжнародній арені, переведенню співробітництва з партнерами у практичну площину. Посилення економічної складової як внутрішньої, так і зовнішньої політики держави відповідає нині нагальним потребам часу.

Останнім часом Україні вдалося досягти відчутного прогресу у відносинах із західними країнами. В найближчій перспективі майбутнє економічне обличчя Європи визначатиме розширений і реформований Європейський Союз (ЄС), а в галузі зміцнення безпеки - об'єднані зусилля міжнародних європейських організацій у виробленні та запровадженні нової системи європейської безпеки 21-го століття. Україна наполегливо продовжує здійснювати свій стратегічний курс на інтеграцію до Європейського Союзу, що є одним з основних зовнішньополітичних пріоритетів України. За цей проміжок часу було досягнуто певного прогресу у виконанні положень Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС, просуванні України на шляху до зміцнення відносин з ЄС.

За цей період стосунки між Україною та ЄС вийшли на якісно новий рівень, офіційно проголошено бажання України набути спочатку асоційованого, а згодом, при досягненні т.зв. Копенгагенських критеріїв, і повного членства нашої держави у Європейському Союзі. Досягнуто значного прогресу у взаєморозумінні сторін і зближенні їх підходів до вирішення основних проблем двосторонніх відносин.

Важливим кроком подальшої інтенсифікації відносин між Україною та Європейським Союзом став Третій саміт Україна-ЄС, який відбувся 23 липня 1999 року у Києві. Під час саміту було досягнуто прогресу у визнанні Євросоюзом курсу України на інтеграцію до ЄС і заявлено про підтримку курсу України на інтеграцію у євроатлантичні структури. Під час цієї зустрічі на найвищому рівні Євросоюз ще раз підтвердив свій намір сприяти вступу України до СОТ, а також було започатковано роботу щодо підготовки до впровадження зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.

Помітним здобутком української дипломатії на центральноєвропейському напрямку зовнішньої політики стало проведення шостої неформальної зустрічі Президентів країн Центральної Європи (м.Львів, 14-15 травня ц.р.), у якій взяли участь Президенти України, Австрії, Болгарії, ФРН, Польщі, Румунії, Словенії, Угорщини та Чехії. Відбувся плідний обмін думками з актуальних питань співробітництва між країнами регіону у контексті створення нової геополітичної ситуації в Європі через призму людського виміру європейської і регіональної інтеграції. Учасники зустрічі висловили підтримку реформаторському курсу українського керівництва, прагненню нашої держави інтегруватися в європейські та євроатлантичні структури. Главами дев"яти держав було прийнято Спільну заяву щодо врегулювання косовської кризи.
В цілому Львівський саміт став відчутною подією у зовнішньополітичному житті України та переконливо засвідчив зростання авторитету України як у європейському, так і регіональному контексті.

Продовжуючи послідовні зусилля щодо розвитку регіонального співробітництва, Президент України Л.Кучма виступив з ініціативою щодо проведення міжнародної конференції "Балто-Чорноморське співробітництво: до об"єднаної Європи 21-го століття без розподільчих ліній".  Глави держав та урядів країн Балтійського та Чорноморського регіонів зберуться в Ялті 10-11 вересня, щоб обговорити перспективи та напрямки розвитку міжнародної співпраці в політичній, економічній та гуманітарній сферах. Конференція стане ще одним внеском України у зміцнення стабільності та поширення інтеграційних процесів на європейському континенті.

Активна участь нашої держави в роботі саміту глав держав та урядів Пакту стабільності для країн Південно-Східної Європи, який проходив у Сараєво 30 липня 1999 року, де брав участь Президент України Л.Кучма, а також рішення про направлення українського військового контингенту до миротворчих сил у Косово свідчить про поглиблення співпраці з ЄС у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки Євросоюзу.

Україна практично з перших днів незалежності, беручи до уваги специфіку її  геополітичного становища, виступала за діалог та рівноправне співробітництво з такими важливими чинниками в архітектурі європейської безпеки як НАТО та ЗЄС. Новий, практичний напрям співробітництва і партнерства з НАТО започатковано у галузі миротворчої діяльності під егідою ООН - шляхом участі контингенту Збройних Сил України в операції Сил втілення мирної угоди (IFOR) в Боснії і Герцеговині та після їх реорганізації – в Стабілізаційних Силах (SFOR).

Восьмий рік незалежності України позначився помітними успіхами у розвитку двостороннього взаємовигідного співробітництва з країнами СНД.

Україна має ряд незаперечних успіхів у розбудові відносин з Російською Федерацією. Розвиток українсько-російських відносин протягом 8-го року незалежності нашої держави підтвердив, що альтернативи дружнім, рівноправним та взаємовигідним відносинам з Росією немає і не може бути. Ставлення до Росії - сусідньої держави, з якою Україну поєднують історичні, культурні та економічні зв’язки - як до стратегічного партнера залишається пріоритетним напрямком української зовнішньої політики.

Результатом наполегливих зусиль України, спрямованих на практичне наповнення цього зовнішньополітичного напрямку, стали значні позитивні зрушення у двосторонніх відносинах. Найбільшим здобутком останнього часу є завершення процесу формування договірно-правової бази українсько-російських стосунків. По-перше, цього року набув чинності Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Росією. Затвердження Договору стало логічним результатом цілої епохи в становленні двох суверенних держав та одночасно - початком якісно нового етапу в їх взаємовідносинах. “Великий” Договір закладає надійну міжнародно-правову основу українсько-російських відносин, створює нові можливості для всебічного розвитку взаємовигідного економічного співробітництва. Одним з найважливіших аспектів Договору є юридичне визнання сторонами територіальної цілісності одна одної  та непорушності існуючих між ними кордонів. Зміцнення добросусідських відносин між Україною та РФ є важливим чинником підвищення стабільності й безпеки як на європейському континенті, так і у світі в цілому. Договір зафіксував прагнення сторін докладати усіх зусиль для розбудови нової архітектури європейської безпеки. По-друге, у поточному році набули чинності базові угоди по Чорноморському флоту РФ, які визначають статус його перебування на території України. По-третє, завершився процес ратифікації Договору довгострокового українсько-російського економічного співробітництва до 2007 року, що визначає напрямки та механізми економічної співпраці в контексті відносин стратегічного партнерства. Значним досягненням у двосторонніх стосунках також став перехід у завершальну фазу процесу делімітації сухопутної частини українсько-російського кордону.

Серед першочергових пріоритетів зовнішньої політики України особливе місце належить розвитку та поглибленню відносин стратегічного партнерства зі Сполученими Штатами Америки. Активний політичний діалог на високому рівні між Україною та США засвідчив, що стратегічне партнерство між двома країнами набуває дедалі більш конкретного виміру і наповнення, стає важливим компонентом міжнародної безпеки. Крім регулярного політичного діалогу, між Україною та США активно розвивається й військово-технічне та економічне співробітництво. Товарообіг між двома державами у 1998 році склав 1 046 млн.дол.США, що на 11,4% більше порівняно з 1997 роком (939 млн.дол.США). Загальний обсяг прямих інвестицій в економіку України з боку США є, у порівнянні з іншими країнами, найбільшим, і нараховує 509.6 млн.дол.США, що становить 24.7% від загального обсягу. У січні 1999 року в Україні нараховувалося 987 підприємств за участю американського капіталу.

Важливим аспектом двостороннього співробітництва є реалізація "Харківської ініціативи". Проведення Другої українсько-американської ділової та інвестиційної конференції в галузі енергетики за участю представницької офіційної делегації США та широкого кола американських бізнесменів стало першим кроком у рамках реалізації цього заходу.

Рік, що минув, відзначався також помітними успіхами у розвитку добросусідських партнерських відносин з державами Центральної та Східної Європи, Балканського регіону.

На  європейському напрямку зовнішньої політики дедалі конкретнішого змісту набули відносини стратегічного партнерства з  Польщею, які характеризувалися, насамперед, високою динамікою політичного діалогу на найвищому рівні. Яскравим прикладом цього став  офіційний  візит в РП Президента України Л.Д.Кучми (23-25 червня ц.р.), що надав поштовху розвитку практичної співпраці між обома країнами, у тому числі на регіональному рівні.

Важливим кроком у розвитку торговельно-економічних відносин стало підписання 23 жовтня 1998 року Договору між Україною і Республікою Молдова про економічне співробітництво на 1998-2007 роки, невід’ємною частиною якого є Програма довгострокового економічного співробітництва. Завершено процес врегулювання питання власності на об’єкти залізничного транспорту, що тривав протягом шести років. Закінчено роботу над Договором про державний кордон між Україною та Республікою Молдова, який планується підписати в ході офіційного візиту Президента РМ П.Лучинськи в Україну.

Україна продовжує брати активну участь у врегулюванні придністровського конфлікту. За ініціативою Президента України 16 липня ц.р. в Києві відбулася зустріч Президентів України, Республіки Молдова та Голови Уряду Російської Федерації за участю представника Діючого голови ОБСЄ та керівника Придністров’я з питань врегулювання придністровської проблеми. В ході зустрічі Глава Української держави запропонував концепцію поетапного врегулювання відносин між Республікою Молдова та Придністров’ям, яку було  позитивно оцінено усіма учасниками переговорного процесу.

Особливе значення для розвитку українсько-білоруських відносин має підписання під час візиту Президента України Л.Д.Кучми до Білорусі 11-12 грудня 1998 р. Договору про економічне співробітництво на 1999-2008 роки, невід’ємною частиною якого є Програма довгострокового (на 10 років) економічного співробітництва між двома державами. Належному забезпеченню національно-культурних потреб та захисту прав майже 300-тисячної української громади в Білорусі сприятиме підписана  23 липня 1999 року у Києві Угода між Україною та РБ про співробітництво у забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин.

Українсько-румунські відносини розвивались у контексті реалізації базового політичного Договору між обома державами та подальшого поглиблення взаємовигідного співробітництва у всіх сферах. Зокрема, це стосується продовження переговорного процесу щодо укладення Договору про режим державного кордону між Україною та Румунією і Угоди про делімітацію континентального шельфу та виключних економічних зон обох держав у Чорному морі (проведено 5 раундів переговорів), налагодження конструктивного діалогу у сфері забезпечення прав національних меншин (започатковано діяльність відповідної міжурядової Комісії, розпочато процес створення багатомовного інституту при Чернівецькому державному університеті ім.Ю.Федьковича з українською, румунською, німецькою мовами викладання та на івриті), розбудови договірно-правової бази двостороннього співробітництва та розвитку регіональної співпраці.

Ознакою позитивних зрушень в українській зовнішній політиці є поглиблення всебічного співробітництва з країнами Кавказького регіону. Протягом зазначеного періоду надано суттєвого імпульсу співпраці України з Грузією та Азербайджаном  у реалізації європейських та регіональних транспортних проектів, спрямуванні товаротранспортних потоків з країн Азії, Кавказу до Європи через Україну, транспортуванні каспійської нафти українським маршрутом: Баку-Супса-Одеса-Броди-країни Європи. Цьому значною мірою сприяв міждержавний політичний діалог на вищому рівні. Візит Президента України Л.Д.Кучми в Грузію у квітні 1999 року, його участь разом з Президентами Грузії та Азербайджану в урочистих церемоніях введення в дію Супсинського нафтотерміналу і залізничної поромної переправи Поті-Іллічівськ-Варна стали переконливим свідченням того, що Україна розглядає свою участь у спільних транспортних проектах важливим компонентом її європейської інтеграції. Закріпленню активної ролі нашої держави у Кавказькому регіоні сприяли офіційні візити Міністра закордонних справ України до Грузії та Азербайджану, що відбулися у червні-липні 1999 року.

Подальшим розвитком позначилося співробітництво України з Грузією, Азербайджаном та Молдовою в рамках консультативного форуму ГУАМ, а після зустрічі Президентів цих країн у квітні ц.р. у Вашингтоні до форуму приєднався також Узбекистан. Розширення кола учасників ГУУАМ свідчить про ефективність та привабливість цієї форми співробітництва.

Зростанню авторитету України у Кавказькому регіоні, її ролі як суттєвого чинника регіональної безпеки і стабільності сприяли виважені кроки української дипломатії щодо допомоги у врегулюванні грузинсько-абхазького та нагірно-карабаського конфліктів.

Україна продовжувала динамічно розвивати політичні відносини з країнами Балканського регіону. У контексті розв’язання косовської кризи Україна виступила з низкою миротворчих ініціатив, високо оцінених як країнами регіону, так і міжнародною спільнотою. Наша держава надала гуманітарну допомогу біженцям  з Косово, які знайшли притулок на території Албанії та Македонії. За домовленістю з керівництвом м.Нові Сад (Югославія) в Україні відпочивала група дітей з українських родин, які постраждали під час військової операції НАТО проти СРЮ.

Логічним продовженням політики щодо участі в процесі врегулювання югославської кризи є рішення українського керівництва направити в цей регіон миротворчий контингент у складі міжнародних сил (КФОР).

Опрацьовуються шляхи багатостороннього співробітництва щодо реконструкції господарської інфраструктури регіону, активної участі України в реалізації положень Пакту стабільності для Південно-Східної Європи.

Україна залишається також активним учасником зусиль міжнародної спільноти по втіленню Дейтонських домовленостей. Миротворча діяльність українського контингенту  у складі багатонаціональних сил по стабілізації дістала високу оцінку офіційного Сараєво.

Значна увага в діяльності зовнішньополітичного відомства України приділялась розвитку відносин з країнами Західної Європи. При цьому особливий акцент було зроблено на зовнішньоекономічний аспект.
Динаміка українсько-німецьких контактів на всіх рівнях протягом 1998-1999 років відзначалась змістовністю та значним ступенем взаємної довіри. Під час головування Німеччини в ЄС, ЗЄС та "Великій сімці" у другому півріччі 1998 року було створено нові можливості для поглиблення українсько-німецького співробітництва, особливо з урахуванням динаміки європейських інтеграційних процесів.

Так, поглиблення двостороннього українсько-французького співробітництва призвело до забезпечення Францією рішучої підтримки нашої країни у відносинах із світовими та європейськими фінансово-банківськими інституціями. Підтвердженням тому стало отримання Україною чергового траншу позики EFF від МВФ у травні ц.р. Позитивним моментом на шляху поглиблення торговельно-економічного співробітництва можна вважати подальше сприяння просуванню українсько-російського проекту створення європейського військово-транспортного літака на базі АН-70 та проробку питання співпраці АНТК ім.Антонова та французьких компаній "Аероспасьяль" і "Реймс Авіасьон" (у спільному виробництві літака АН-140).

Важливим досягненням України на північноєвропейському напрямку стало набуття у лютому 1999 року, разом із США, Францією та Великою Британією, статусу спостерігача у впливовій регіональній організації Раді держав Балтійського моря (РДБМ). Співробітництво України з РДБМ є важливим у контексті реалізації спільних проектів під егідою РДБМ в економічній, природоохоронній сферах, а також в галузі "м'якої безпеки" (боротьба з організованою злочинністю, нелегальною міграцією, незаконним обігом наркотиків та наркотичної сировини).

Восьмий рік незалежності позначився конкретними проявами активізації двостороннього співробітництва України з країнами Латинської Америки та Карибського басейну в політичній, економічній, гуманітарній сферах.

Центральною подією у розвитку співробітництва з країнами даного регіону можна назвати візит Міністра закордонних справ України Б.Тарасюка (квітень-травень 1999р.) до п'яти провідних країн Латинської Америки - Аргентини, Бразилії, Венесуели, Чилі та Перу. Цей візит надав нового імпульсу двосторонньому співробітництву, сприяв політичному закріпленню позитивних зрушень, які мали місце у двосторонніх відносинах України з латиноамериканськими країнами.

Національні інтереси України вимагають налагодження тісних зв’язків з традиційними партнерами в Африці та Азії. За ці роки створено і успішно діють 19 посольств нашої держави в цих регіонах.
Китай - один з найбільших торговельних партнерів України,  експорт України до КНР постійно складає 6 - 8 % всього експорту нашої держави. Це  свідчить про те, що торгівля з Китаєм перетворилась на важливе джерело валютних надходжень в економіку нашої держави.

Республіка Корея стала одним з найбільших інвесторів в українську економіку. І хоча найвідоміший з проектів СП “АвтоЗАЗ – Деу” переслідують відомі труднощі фінансового та організаційного характеру, спільна робота українських та корейських автобудівельників дозволила оновити виробничі потужності заводу, розширити асортимент та покращити якість продукції.

За роки незалежності Японія стала для України одним з донорів кредитів, гуманітарної та технічної допомоги. 200-мільойонний кредит японського Ексімбанку вже надано Україні, на черзі новий кредит у 85 млн. доларів. Постійною є підтримка Японії в міжнародних фінансових організаціях при вирішенні долі кредитів МВФ та Світового Банку для України.

Помітно активізовано дипломатичну діяльність в Південній Азії.

Значну роль відіграє Україна в  питаннях нерозповсюдження ядерної зброї, які значно загострилися після проведення випробувань ядерної зброї Індією та Пакистаном. Використовуючи свій авторитет  як держави, що вперше в історії людства за власним бажанням позбулась зброї масового знищення, наша країна зробила вагомий внесок у вирішення цієї проблеми. Черговим кроком в напрямку зменшення ядерного протистояння в світі стало засідання в Києві Спеціальної групи високих посадових осіб, створеної після ядерних випробувань в Південній Азії.

Багато проблем стоїть перед Україною в усіх сферах її життя. Однак демократичний вибір країни залишається незмінним. Україна, ставши на шлях реформування та побудови демократичної європейської держави, буде прямувати ним і надалі, цивілізовано вирішуючи всі питання, дотримуючись усіх своїх зобов'язань перед партнерами.

Відзначаючи восьму річницю своєї незалежності, Україна впевнено дивиться у майбутнє, яке невіддільно зв'язане з майбутнім європейської сім'ї народів.