Posted by олег on October 14, 2003 at 13:01:27:
In Reply to: 1991-2003. ЧИ Є ЧОМУ РАДІТИ? posted by В.Стельмах on October 10, 2003 at 08:42:14:
на сайті www.hutirmazepa.com де ваша стаття була передрукована на Форумі є реакція від пана Ожиніна. Загляньте.пан Ожинін сумнівається¸ що статтю писав укарїнець
: 1991-2003. ЧИ Є ЧОМУ РАДІТИ?
: Стрімко спливає час. Уже цілих 12 років пройшло після того, як історія виголосила комунізму свій смертний вирок, і СССР розвалився під тягарем створеної комуністами для Третьої світової війни військової машини, здатної стократно знищити все живе на Землі. Деяким поневоленим народам, яких століттями гнобила російська імперія, пощастило вирватися з-під неї і проголосити незалежність своїх держав. Проголосувала за Незалежність в надії на краще життя і більшість українців.
: Та не так сталося, як гадалося. Українські патріоти виявилися неспроможними відновити національну державу. На жаль, досі не маємо ні усвідомлення цього, ні грунтовних аналізів причин, окрім хіба що “Візантійського синдрома” Л. Капелюшного (“Свобола”, № 33-34, 2003 р.).
: На перших виборах Президента наші патріоти заходилися наввипередки висувати себе в кандидати, здобувши свої 3% кожний і забезпечивши перемогу нашвидкуруч перефарбованого комуністичного ідеолога та збереження колоніяльної влади.
: Нищення української мови і культури в нібито українській державі ведеться набагато інтенсивніше, ніж це було в СССР. Як свідчить перепис населення, нас уже на 4.5 мільйонів менше, ніж 12 років тому. Це більше ніж кількість українців, загиблих на фронтах громадянської та Другої світової воєн. Рівень життя катастрофічно впав, економіка розвалена, мільйони людей, щоби вижити, вимушені шукати заробіток за кордоном. Стара неоколоніяльна влада сприяє вивезенню з України мільярдів украдених доларів. Вона не обстоює національні інтереси, опікуючись лише власними, і тому не хоче зменшити залежність країни від російської "труби", на якій вона у тісній співпраці з російським кримінальним капіталом робить капітали власні
: Тож чи не пора замислитися, що привело нас до такого життя, і чи варто нам, українцям, радіти разом із владою?
: Владі, дійсно, є що святкувати. 12 років тому вона перелякалася демократизації Росії, активізації недовинищених нею національно-демократичних сил, проте швидко оговталася. Влада зробила геніяльний хід - замінила червоний прапор синьо-жовтим, серп і молот тризубом і навіть погодилася на "Ще не вмерла...” Наші патріоти досі зачаровані.
: Більше по суті мало що змінилося. Залишився старий, за 12 років ще більш прогнилий, скорумпований і зрощений з криміналітетом апарат насильства - перший секретар-президент, ЦК - його неконституційна Адміністрація, полїтбюро-“сєм’я”, КГБ-СБУ, та ж міліція з тортурами, ті ж прокуратура і суди з "телефонним правом", уламок імперської армії з усіма російськими військовими та кримінальними традиціями, обкоми, горкоми, райкоми, перейменовані на відповідні держадміністрації, з тими самими кадрами та їх комсомольською зміною. Змінилися і постійно удосконалюються лише засоби утримання влади, тепер поєднаної з украденою в народа власністю. Прийнята нова Конституція, така ж гарна і дієва, як і сталінська чи брежнєвська. Збереглася та активно діє потужна імперська мережа стукачів і провокаторів в національному середовищі, як в Україні, так і за кордоном. Багато хто з них сьогодні провідники і активісти національних партій.
: Надії на демократизацію Росії не справдилися. За опитуваннями три чверті росіян, як і раніше, не визнають за українською нацією права на існування і вважають Незалежність України тимчасовою. Повне знищення української нації завжди було і залишається стратегічною метою Росії. У XVII столітті нас було більше, ніж московитів, сьогодні - вчетверо менше. Російщення малоросійської колонії велося сотні років. Українці масово висилалися до Росії для швидкої асиміляції, влаштовувалися голодомори, обезлюднені українські землі заселялися російськими колоністами та пенсіонерами імперських збройних сил і спецслужб. Вони вважають нашу землю своєю, російською, а тих, хто не хоче російщитися, - на цій землі зайвими.
: Після 1991 р. на нашій землі залишилося потужне антиукраїнське середовище.
: Та ж сама проблема виникла після визволення і в прибалтійських колоніях, де відсоток колонізаторів подекуди був утричі вищий ніж в Україні. Проте як швидко і ефективно вирішили там цю проблему, незважаючи на незадоволення Росії та Заходу, який досі чомусь не може усвідомити, що право колонізатора зневажати поневолену націю не має з правами людини нічого спільного. Прибалти не допустили до влади кадри колоніяльної адміністрації і рішуче заявили, що той, хто не поважає мову, культуру і традиції корінного народу, не має права на громадянство. Були відновлені національні держави, і, не зважаючи на всі труднощі, пов'язані зі спротивом Росії, рівень життя в них уже набагато вищий, ніж той, що був у СССР.
: В Україні же всім колоністам - патріотам Росії, потужному чиннику її імперської політики - було надане громадянство... і повне право антиукраїнської діяльності.
: Російська меншина, яка вже проголосила себе "корінним народом" і вимагає державності своєї мови, разом з українцями-перевертнями залишається панівною у владі, її силових структурах, ЗМІ, бізнесі. За сприяння влади Росія дійснює потужну економічну, інформаційну та культурну агресію проти України. На гроші українських платників податків розбудовується і зміцнюється російське середовище. Українські храми і святині віддаються у власність московській
: церкві, перетвореній в 1943 р. Сталіним і Берія на ідеологічний підрозділ імперських спецслужб.
: "Просвіта” принижено бідкається про утиски української мови. Проте головне не в мові. Так само поневолені Англією ірландці втратили рідну мову, проте не стали англійцями і через 700 років борні скинули англійське ярмо.
: Україна поділена, проте не по мовній чи етнічній межі. Вона поділена по орієнтації на спосіб життя.
: За століття поневолення українцям нав’язані російський спосіб життя і візантійсько-російська система влади, за якою народ розглядається як поживне середовище для процвітання влади, а всі гілки влади, в т.ч. і релігійна, підконтрольні одній особі, незалежно, як вона зветься - хан, цар, імператор, генсек чи президент. Росію не раз за її майже тисячолітню історію намагалися реформувати, проте вона завжди сприймала тільки зовнішні ознаки цивілізації, знищувала реформаторів і поверталася до самої себе, продовжуючи демонструвати світові, як не треба жити.
: Повернулася вона до себе і після чергового “смутного врємєні”, викликаного розвалом СССР. Більше того, в Росії злочинним шляхом прийшла до влади найзлочинніша в історії людства організація, над якою вже немає навіть “партійного контролю”. Ця “Контора Глибокого Буріння”, як її колись називали в СССР, сприяє перетворенню буйно розквітлого російського націоналізма на православний фащизм. Проте внаслідок того, що інформаційний простір України владою повністю відданий Росії, російський правитель має в Україні найвищий рейтинг, а половина населення України вірить, що українці - це неповноцінна частина народу російського, і що без Росії в Україні ніяке життя неможливе. Одурення людей російськими та владними ЗМІ, денаціоналізація, дебілізація та криміналізація молоді, нав’язування престижності всього російського ведеться дуже високопрофесійно і ефективно.
: Як влучно висловився наш народний співак Тарас Петриненко, якщо вовки кажуть вівцям, що дуже їх люблять і хочуть жити разом з ними - це природно. Проте, якщо вівці відповідають вовкам, що теж їх люблять, і згодні жити разом - це смертельне збочення для овець. На жаль історія нічому нас не навчила.
: Росія існує не за рахунок праці власного народу. Більша частина її бюджету наповнюється розпродажем природних багатств, відібраних у поневолених народів - ненецького газу, татарської, башкірської, ханти-мансійської нафти, евенкійського золота, якутських алмазів. Проте зарплату там не платять, як і у нас, а природні багатства не вічні.
: Досить багато хто етнічних росіян в Україні хоч і не знає української мови, яка в Україні практично непотрібна, проте не зневажає її, як патріоти Росії, і не хоче остаточного закріплення тут панування російського способу життя, ординсько-російської традиції, яким властиві злодійство, підступність, пияцтво, лихослів’я, неробство, нахабність, хамство, кровопролиття, насильство, жорстокість, брехня, хабарництво і продажність влади, державний тероризм, зневага до інших націй, закону, людської гідності і життя. Такі люди, які не хочуть бути вірними холопами правителя, гарматним м'ясом у його загарбницьких війнах, які прагнуть жити за европейськими (українськими) традиціями і законами є і в Росії, проте їх там завжди зневажали, переслідували, виганяли і вбивали. Так уже вбиті Г. Старовойтова та С. Юшенков, послідовники академіка А. Сахарова, духовного авторитета російських европейців.
: Вдова А. Сахарова, правозахисниця Є. Боннер, назвала В. Путіна Владіміром Потьомкіним, бо він перетворив Росію на величезну ”потьомкінскую дєрєвню”, фіговим листком ”управляємой дємократії” прикривши її одвічний стид і сором.
: Ті, хто опирався російському способу життя в Україні, також століттями винищувалися. На жаль, занадто багато етнічних українців його сприйняли, втратили почуття національної гідності, рідну мову і традиції, погоджуються під тиском створених владою умов життя продовжувати вважати себе нижчою расою або намагаються вдавати з себе більш престижних в Україні росіян.
: Після короткого національного злету в 1991 р. та його наступного краху багато його активних учасників також зневірилися в Незалежності та національних партіях і відійшли від них.
: Якщо за нашими російськими патріотами стоїть Росія, а в Україні - проросійські президент, уряд, “парламентська більшість" з усіма об’єднаними медведчуркісами, тигипінями, пустоголовенками, семипузенками і товстозаденками, симоненки та вітренки, за євреями - Ізраїль, США та два конгреси в Україні, за угорцями - Угорщина, за татарами - їх меджліс і Туреччина, то за розгубленими і роз’єднаними українцями нема нічого, окрім хіба що “Нашої України” - блискучого політпроекта антиукраїнської влади, керованого довіреною особою президента, через який влада, програвши вибори, провела до парламента своїх людей і, одуривши виборців, владу зберегла. Вийти на вулиці з протестом “Наша Україна” народ не закликала.
: Повну яловість та нездатність вплинути на хід подій виявили змаргиналізовані та насичені агентурою ще з часів збройних змагань українські націоналісти. В нечисленних національних ЗМІ, неспроможних протистояти антиукраїнській пропаганді, можна зустріти пропаганду антисемітизма та антиамериканізма, в поширенні якої в Україні зацікавлена Росія. На кошти, витрачені діаспорою на наших патріотів, краще було би створити український телеканал. Адже на 12-му році існування нібито української держави українці не мають жодного.
: Чомусь не усвідомлюється пекуча необхідність створення представництва українців з моральних авторитетів дійсної еліти, незалежно від етнічного походження та політичних уподобань, від монархістів до еврокомуністів, не обтяжених співпрацею з антиукраїнською владою і страхом втратити чиїсь голоси на виборах. Ця Центральна Рада чи навіть відновлена Українська Головна Визвольна Рада має дати українцям відчуття опори, захисту і насамперед звернутися до Ради Европи, що так турбується про національні меншини в Україні, з маніфестом, що держава Україна не є українською національною державою, і найбільшої дискримінації в ній зазнають саме українці, які не мають свого мовного, культурного та інформаційного середовища.
: Адже ще в 1992-1993 рр. після вигнання з владних структур К. Морозова, І. Дзюби та інших нечисленних українських патріотів, здачі Росії атомної зброї, Чорноморського військового флоту та розкрадання торгового вартістю 4 млрд. доларів, який в СССР був першим джерелом постачання валюти до бюджету, після початку відновлення в армії російських традицій стало остаточно зрозуміло, що новопостала держава Україна є спадкоємицею російської колонії УССР, а не української держави УНР і разом з Росією буде продовжувати свою боротьбу з "українським буржуазним націоналізмом” більш підступними засобами.
: У 1994 р. Росія домоглася, приходу до влади в Україні відверто проросійських сил на чолі з особою, яка голосувала проти Незалежності і обіцяла державність російської мови (виконання обіцянки з кожним роком наближається). Незважаючи на це, як не дивно, більшість наших патріотів продовжувала підтримувати цю владу, посилаючись на необхідність "розбудови держави".
: Проте через 12 років ця псевдодержава не має ні національного, ні економічного, ні навіть територіяльного суверенітету, про що свідчать події на Дністровській ГАЕС та у Керченській протоці, і фактично не є незалежною, бо не має навіть кордону з найбільш небезпечним сусідом. Її територія повністю контролюється російскими спецслужбами та криміналітетом, вже є навіть сірий гауляйтер, який забезпечує недопущення до України цивілізованого західного капіталу і передачу російському кримінальному капіталу українських стратегічних підприємств. Внаслідок примусово нав'язаних Росією договорів всупереч Конституції на українській землі знаходяться окупаційні збройні сили Росії. Відкрито створюються воєнізовані загони російського козацтва. Крим і Севастополь Київ уже практично не контролює, і російські патріоти там відкрито закликають до об’єднання з Росією.
: В 1996 р. держава відверто продемонструвала свою антиукраїнську сутність під час похорону патріярха Володимира. Якщо українські патріоти не спромоглися позбутися колоніяльної влади в 1991 р., то принаймні після цієї ганебної події вони повинні були зрозуміти самі та пояснити народу, що українська держава не відбулась. Проте, засліплені тризубом та прапором, вони проголосили "конструктивну опозицію", співпрацюючи з антиукраїнською владою, випрошуючи за підтримку деякі другорядні посади та приймаючи від неї нагороди. Це призвело до їх закономірного краху, ще більшого роз'єднання та зневіри в них українців.
: Дуже дивно, що навіть ветерани ОУН-УПА досі неспроможні усвідомити, що вони живуть не в тій державі, за яку воювали, а в тій, з якою воювали. Адже вони не визнаються навіть воюючою стороною у Другій світовій війні державою, яка шанує пільгами та привілеями своїх “героїв” - катів українського народу, карателів, тих, хто палив села, допитував, катував, розстрілював, вішав, депортував, вбивав мирних людей під виглядом бандерівців. Після 10 років блукання між прокуратурою і судами закрита кримінальна справа про злочини комуністів у Биківні. Та чи може бути інакше, якщо в прокуратурі і судах цієї держави сидять діти й онуки злочинців?
: Якщо не можуть дати собі раду патріоти, то що ж залишається робити простій, несвідомій людині?
: За 12 років Рух як політична сила, що колись загрожувала колоніяльній владі, провокаціями, інтригами агентури, підкупами, залякуваннями, вбивствами фактично знищений, а більшість народу зубожінням доведена до стану ще більш безпорадної отари, ніж в СССР. Позбавлені відчуття опори і захисту люди байдужіють, тупо коряться владі, за дрібну подачку продають свій голос на виборах, сповідують принцип “моя хата з краю” і борються лише за власне виживання.
: На жаль, процес йде в одному напрямку. Антиукраїнські сили з кожним роком ширяться і міцніють, а українська Україна планово нищиться і гине. Українці втратили навіть “Останню барикаду” в Києві. Йде захоплення московською церквою храмів і парафій українських церков. Міцніє та закриває українські школи Донбас - взірець, за яким хоче бачити Росія всю Україну. Ще років п'ять тому чи могли в найстрашнішому сні приснитися "рік "Росії", "святкування" на державному рівні ювілеїв Щербицького, російського ленінюгенда, трагічного для України Переяслава та ЄЕП як останній удар у сонячне сплетіння української України. Сподівання декого, що цю державу можна “наповнити українським змістом”, є марними. Сьогодні держава вичавлює з себе рештки того національного змісту, який вона з переляку впустила в себе в 1991 році. До речі, як міг ВКУ, який Кучма під явно надуманим приводом загнав у затісний зал Будинку Вчителя стерпіти таку зневагу і наругу?! Взагалі як сприймати те, що в державі, яка зветься Україна, проведення Всесвітнього Конгресу Українців відбувається не за рахунок держави на найвищому державному рівні?!
: 12 років тому антиукраїнські сили перехопили у патріотів і зганьбили в очах людей їх гасла і символи.
: Так само сьогодні вони перехопили і спотворили їх гасла про “европейський вибір” і “реформу політичної системи”. Система ця у нас російська з єдиною відмінністю. Якщо в Росії після 1991 р. вже повністю винищені всі паростки демократії, незалежних ЗМІ і створена т.з. “управляємая дємократія”, тобто підфарбована традиційна російська система влади, то в Україні ще існують острівці вільних ЗМІ, а в українському парламенті ще є народні депутати, які викривають злочини можновладців. Метою всіх варіянтів пропонованої президентом “реформи”, яка нав’язується силою та методами вуличних наперсточників і є знищення парламента як незалежної гілки влади і повне приведення політичної системи України до російської “управляємой дємократіі “.
: Проте чомусь ніхто не пояснює народу зрозумілою мовою, що з цією системою ми разом з Росією будемо як і всі минулі століття продовжувати потопати в злиднях, багні і крові російських загарбницьких воєн та кримінальних розборок. Теревені влади про “европейський вибір” і НАТО та гасло “до Европи разом з Росією” (Захід добре розуміє їх ціну) спрямовані тільки на одурення та повне придушення кволого опору роз’єднаних українських патріотів здачі України Росії, на що спрямовані всі реальні дії влади. Ну не потрібні Европейському Союзу країни з російською (вона ж азійсько-африканська) системою влади, де панує "телефонне право", відкрито купують голоси виборців, вбивають політиків, журналістів і масово порушують права людини. Адже навіть набагато демократичніша за Україну Туреччина багато років не може туди потрапити. Росії ж одвічно ненависна їй Европа також непотрібна.
: Влада балансує між Заходом і Росією, виторговуючи у кожної із сторін власні вигоди і намагаючись протриматись якомога довше, поки в Україні ще є що грабувати, не передані у власність Росії останні стратегічні підприємства і не “прихватизовані” українські чорноземи і надра. Проте вона добре розуміє, що в Европі майбутнього вона не має, і якби в Україні з’явилась незалежна судова влада европейського зразка і діяли хоча б наявні закони, всі наші можновладці опинились би за гратами.
: Від придворних політологів часто можна чути про “політичну націю”. Ця “політична нація” з державною російською мовою, покірними зросійщеними хохлами і московською церквою в якості української помісної церкви є прихованою "національною ідеєю" антиукраїнської влади, і поки що все йде до цього. Політологи говорять про примирення сторін громадянської війни в Іспанії. Проте з обох сторін у цій війні воювали патріоти Іспанії за свій шлях у майбутнє своєї країни - европейський чи азійський. Переміг европейський, і тільки тому стало можливим примирення. Об’єднання же в одній нації патріотів Росії та української України неможливе. Національні інтереси України і Росії протилежні. Все, що добре для України, - погано для Росії і навпаки. Росія зацікавлена, щоби рівень життя в Україні був якомога нижчий, лише трохи вищий від межі соціяльного вибуху, і має достатньо важелів для досягнення цього. До речі російські колоністи в Прибалтиці, хоч і не мають громадянських прав, уже не хочуть там Росії, бо рівень життя в національних державах набагато вищий. Прибалти так само залежать від російських енергоносіїв, проте, позбувшись кримінальної російської системи влади і, не допустивши розкрадання своєї економіки, мають чим за них платити.
: Дуже дивно, що досвід усіх виборів, довиборів та референдумів за дванадцять років, не довів нашим патріотам, що демократичним шляхом в недемократичній державі відсторонити кримінальну номенклатуру від влади неможливо. Якщо виникне реальна загроза для Росії втрачення, або навіть послаблення свого панування в Україні, якщо не вигадають російські політтехнологи щось новеньке для одурення хохлів, якщо не спрацюють провокації, адмінресурс, фальшування і купівля результатів виборів, російська влада разом з українською підуть на будь-які злочини, хоч на випробувані вже в Росії підриви будинків з людьми, нібито чеченцями чи іракцями і введення в Україні надзвичайного стану задля збереження кримінальної проросійської влади.
: Позбутися її можна тільки масовою громадською непокорою, всенародним політичним страйком за прикладом індійців чи сербів і без кровопролиття.
: Тож чи не пора нашим патріотам покаятися перед народом за марно втрачені 12 років і нарешті поставити за мету те, що давно зробили народи колишніх західних колоній, які вже стоять на порозі европейського добробуту - консолідацію европейської української України незалежно від її етнічного, мовного та політичного складу, активізацію спротиву нищенню нації, демонтаж неоколоніяльної держави і відновлення національної, придушення антиукраїнських сил, деколонізацію, декомунізацію, деросійщення, захист своїх національних інтересів, добробут народу. Це і є вся українська національна ідея.
: Якщо ж наші патріоти цього не усвідомлять, не зможуть поставити інтереси нації вище особистих, пробудити народ надією і будуть продовжувати грати з антиукраїнською владою за нав’язуваними нею правилами гри, їм скоро доведеться відновлювати в Україні українське підпілля і самвидав.