Posted by Максим’як on October 11, 2002 at 09:41:52:
In Reply to: 3. Режим шукає рятунку, а Росія - вигоду posted by Максим’як on October 11, 2002 at 09:39:52:
4. Жертви режиму.
Депутати, які перебувають сьогодні під постійним психологічним тиском режиму і у відчаї готові махнути на все та перейти до створюваної вже півроку режимом “більшості”, ризикують набагато більше своєю майбутньою політичною та бізнесовою кар’єрою, ніж ті, що прийшли до парламенту у таборі блоку “За Єдину Україну”. Це є цілком логічно, оскільки із противниками шукають компромісів, але із зрадниками чи перекиньчиками ніколи, у кращому випадку вони будуть проігноровані. До цього слід добавити втрату довіри до виборця – заледве можна буде пройти у майбутньому власному окрузі, адже у якійсь формі вони таки залишуться навіть при стовідсотковій пропорційній системі виборів, а потрапити до якогось партійного списку не має зовсім ніяких шансів. Зради не прощає ніхто. Це дуже добре було видно при формуванні виборчого блоку “Наша Україна” та її партійного списку – жодна особа з тих, що голосували за відставку уряду Віктора Ющенка не потрапила ні до складу партій засновників, ні до іменного партійного списку. Потенційним перекиньчикам варто зрозуміти, що вони особисто підтримують Леоніда Кучму та Віктора Медведчука, дуже одіозних осіб, політичне майбутнє яких є не певним, вже не кажемо проте, що саме ці особи є сьогодні втіленням режиму в Україні. Наразі свої плани волошинсько-медведчуцька адміністрація тримає у таємниці і більшість їй потрібна тільки для реалізації якогось плану і якщо вже режим комусь дає 100 чи 200 тисяч доларів за вхід до “більшості”, то точно заставить ці гроші з відсотками відпрацювати. Отже, це є добровільне рабство у кримінальних осіб, які без сумніву наближчим часом будуть переслідуваними на міжнародному рівні. Одним із механізмів міжнародного переслідування є арешти рахунків та майна осіб та фірм за кордоном, які у тій чи іншій мірі пов’язані з режимом. Так було завжди і може трапитися і сьогодні. Очевидно, що режим вже почув певну тривогу і масовий виліт в Індію тільки свідчить про таке ж масове намагання перекинути капітали із західних банків у вигляді інвестицій в індійську економіку, наперед знаючи добре чим можуть закінчитися міжнародні розслідування у справі торгівлі, коли нехтуються заборони ООН. Оголошення адміністрацією Вашінтонґа про наявність інших доказів несанкціонованої торгівлі з Іраком неминуче повинно супроводжуватися інтенсивним пошуком рахунків Леоніда Кучми та наближених до нього осіб, адже не викликає жодних сумнівів, що оплата таких товарів не пішла до українських банків. Тому, ставати на одну дошку з такими особами, у так званій “більшості”, які однозначно спробують зафіксувати передачу тих ста тисяч доларів на відеоплівку, записати на диктофон та забеспечити ряд інших документальних свідчень для довічного шантажу, є кроком зовсім безглуздим, з усіх сторін, як не поглянь.
Варто звернути увагу, що комуністів ніхто не спішить масово залучати до “більшості”, хоч це найлегший “матеріал”. Їх призначено для інших проектів - для участі у президентських виборах, а також для голосувань з конституційних питань, для яких потрібно 300 голосів у Верховній Раді. А необхідні їм 15-20 депутатів, режим вимушений шукати у середовищі партій та блоків, які відстоюють демократичні, передбачені Конституцією України, засади. Віднайшовши тих 15-20 пригноблених депутатів для своєї “більшості”, режим зможе трохи своє існування продовжити, але та легковажність із якою пишуться бюджети та наполегливе намагання маніпулювати друкарським станком грошових знаків, дуже швидко приведе до повного суспільного несприйняття режиму та не дасть йому надто довго розкошувати, нехтуючи економічні закони та інтереси всього народу. На міжнародні ініціативи та ультиматуми до України, стосовно усунення президента Кучми, теж не прийдеться довго чекати. Всі ці питання з припиненням діянь режиму Кучми будуть однозначно вирішені у найближчі півроку. Але справа вже не у президенті Кучмі, а у його спадкоємстві.
Після повалення режиму, якщо це буде нова демократична влада, то вона повинна одним із перших законів прийняти закон “Про відшкодування завданих режимом збитків”, цей закон мав би підкреслити, що нова влада прагне до відновлення справедливості у суспільстві, попраної режимом президента Кучми. Закон мав би повернути добре ім’я багатьом людям, які у тій чи іншій формі були режимом дискриміновані, а також фінансово відшкодувати збитки завдані приватним бізесменам, які їх зазнали через відстоювання демократичних цінностей. Цю тезу противники режиму і зараз повинні широко пропагувати, поставити в основу своєї пропаганди, а такі випадки переслідування скурпульозно збирати і задокументовувати. Зокрема, наполегливо проголошувати, що прийшовши до влади, демократичні сили зроблять все, що повернути збитки завдані режимом його противникам.