Posted by Українець-Русич on October 18, 1999 at 18:32:57:
Шановний Джон!
Ви пишите:
Of course, everything is true what nationalistic Ukrainians claim about history of its own country. The problem is that they sound very much as the Homo Sovieticus and, therefore, I do not see any useful purpose in continuing this discussion.
І все ж, Ви маєте дочитати те, що Вам бажає сказати опонент. У шляхетних людей розмова не може бути закінчена, аж поки останній з бажаючих не висловиться. Такий лицарський закон честі!
Ви чомусь назвали Велику Моравію першою слов'янською державою. Ви, мабуть випадково забули, що Візантійські місіонери Кирило та Методій, прийшли в Україну в тогочасну її частину Тьму Торакань - тобто в Крим, де в Корчеві Таврійському ( городище котрого розташоване біля нинішнього Севастополя) на базарі придбали біблію, писану руською мовою (так званими чиритями та ризями). Це є доведений історичний факт і він не потребує дискусії, бо присутній у документах, писаних самими братами солунськими.
Зрозуміло, що ця куплена біблія на той час вже не лише була кимсь переписана, що саме по собі тоді складало неабияку працю, а вже навіть перекладена з грецької т.з. "вульгати", тобто тогочасної біблії на тогочасну руську мову.
Розглядаючи історію хритстиянства на Русі, варто також зазначити, що ще за часів папи Римського Миколи І Великого (858-867 рр) великий князь Київський Аскольд починає зватись "король і каган русів Аскольд". Отже, є підстави вважати, що саме ним Аскольд і був коронований. Зважаючи на те, що королем не могла бути не охрещена людина, можна припустити, що християнство сповідувалось в Русі задовго до цієї дати. Не міг же бути християнином лише князь, оточений поштом, котре не визнавало його релігії.
Відомим доконаним фактом, є те, що візантійці (їх делегація складалась з кількох десятків чоловік, не рахуючи обох братів-міссіонерів), бажаючи вчити русинів своїй абетці та мові, ті спершу бажали вивчити основу на котрій до них вже щось було створене - тобто русинську мову. Відомо також, що в Києві на той час вже існувало багато церков (наприклад церква святого Іллі, поблизу Дніпра), не рахуючи багато інших споруд і зібрань (релігійних общин).
Отже, якщо у русинів у Києві на той час був свій "король русів та каган", була своя перекладена біблія, були свої церкви, то чому ви не звете саме цю державу першою слов'янською державою?!!!
Цікаво, чи вже мала Велика Моравія на той час свою біблію перекладену не пришлими місіонерами, а власними силами?
Мабуть, що ні - така відповідь істориків.
То чому Ви говорите про такі примітні речі, не згадуючи таких важливих історичних подій ?
Прошу вас не ображатись, бо в таких суперечках має народитись не образа і відчудження, а єднання всіх русинів в єдиному слов'янському лоні.
Я не маю бажання доводити свою правоту і "древність походження", прив'язуючись, як Ви, лише до дати прийняття християнства. Варто зазначити, що людство досить тривалий час існувало і до його прийняття та поширення. Погодьтесь, за такими аргументами, Японія мала б жити в кам'яному віці, бо до цих пір лишається язичницькою країною і офіційно християнства ніколи не приймала.
Відомо, що в Київській Русі, задовго до прийняття Великою Моравією християнствва існувала держава на основі глибоко закоріненої язичницької культури і писемності. Дещо пізніше, християнство, приймало активну участь у її знищенні. Дана робота була проведена з такою ретельністю і завзятістю, що історики до цього часу знаходять лише непрямі, хоч і досить реальні підтвердження існування т.з. "чиритей та різей", але не мають твердих фактів наявності писемності у древніх слов'ян. Думаю, не лишнім буде зауважити, що саме прихід братів солунських на Русь призвів до включення Києва у політичну орбіту Візантії та до протистояння та ворожнечі вищих елітних родів з власним народом.
В той же час можу зазначити, що тяга до грамотності в Русі була завжди. Варто нагадати, що наша русинка Анна Ярославна - дочка Ярослава Мудрого, будучи королевою Франції, писала своєму батечку листи в котрих з розпачем вказувала на низький культурний рівень тогочасних французів і відсутність грамотності у вищих колах тогочасного французького двору. Навіть вищі сановники тогочасної Франції були неписьменними.
На противагу цьому, в Києві на той час навіть жінки щоденно ходили на базар з берестинкою і писальцем, щоб чітко і вірно вести своє господарство та враховувати витрати на сім'ю. Однак, ці події були значно пізніше, коли в Києві в ХІ столітті вже стояв славетний собор Святої Софії, були побудовані цеква Спаса на Берестові та багато інших споруд, був написаний кодекс юридичних законів "Руська Правда".
Цікаво, що на межі ІХ-ХІ століттях було у Великій Моравії ?
Я знаю точно, що було пізніше - чеська церква дала світу славетного лицаря духу - Яна Гуса, а чеський народ - свого відчайдушного захисника від феодалів - Яна Жижку. Вони назавжди заклали в душу народу високі ідеали свободи. І я з повагою схиляю перед ними голову.
Нажаль, Київська Русь була знищена навалою монголів, та їх васалів московитів і не сподобилась мати своїх реформаторів духовного життя.
Джоне, не ображайтесьі не зліться ради Бога, бо я не мав у свєму серці найменшого бажання вас образити. Я люблю свій народ всією душею, я бажаю йому добра, але я нічого не можу зробити для нього, окрім хіба, що подати свій голос на його захист від несправедливих звинувачень.
Завершити свій опус можу своїм суто суб'єктивним резюме: ми є правонаступниками та онуками великої Русі - рутенці, венеди, бойки, лемаки, руснаки, русини, русичі, а відтак і українці. Ніхто не може претендувати на нашу землю і ставити себе поза великого, єдиного українського етносу.
В таких чи подібних потугах я бачу намагання агресії і вчинення ворожнечі. Волиняки, галичани, поліщуки, слобожанці - всі ми українці і маємо боронити і захищати нашу історію та культуру від будь-яких посягань. Нашу землю століттями рвали на шматки, а нас українців цькували один на одного. Саме через це ми боїмося будь-яких намагань нас розділяти. Надто змучився наш народ у численних війнах та чварах, захищаючи чужі інтереси. Так само нам противні чужинці, що лізуть з шкіри, щоб довести, що вони наша найближча рідня - тобто старші брати.
В нас нема старших братів чи сестер, бо ми самі старші за кого завгодно.
З повагою Микола.