Posted by Петербуржец on September 05, 2002 at 08:31:27:
In Reply to: Не все так гарно у нашому домі posted by Журналіст on September 04, 2002 at 04:24:16:
По крайней мере приятно.
: Портрети чужаків, або “Не все так гарно у нашому домі”.
: Портрет № 6. Червона Ганька.
: Після проведення фестивалю “Коломийка 2002” начальник обласного управління культури Ганна Карась заявила, що проколом фестивалю було те, що не були представлені сороміцькі коломийки як жанр. Мені ніби трембітою по голові вдарило. А для тих, хто не знає, про що мова – ілюстрація з пари більш-менш цнотливих сороміцьких коломийок:
: Ішла дівка з вісіля,
: Та й на кладці вклєкла.
: Наставила тую біду,
: Аж си жаба злєкла.
: А шо ти си гоноруєш,
: Ні цицки, ні сраки !
: Тебе кинути в ріку -
: Най ті грают раки !
: Я не знаю хто б таке заспівав на людях зі сцени, тим більше, що серед глядачів було багато дітей і діточок. Та і не притаманний українцям такий “ камерний ”репертуар, але Начальниця сказала і спрямувала ! (Чекаємо наступного фестивалю, матюкового.) Після цієї заяви я зацікавився особою , котра керує культурою Івано – Франківської області. Це ж Галичина ! П’ємонт !..
: От кілька штрихів зібраних в кулуарах фестивалю. Десь у році 90-ому, коли вся Україна забродила на роздоріжжі своєї історії, у приміщенні Народного дому зібралися рухівці, місцеві активісти і небайдужі. Вирішили порадитися, хто ж буде керувати в Івано-Франківську погалузево. Коли дійшла справа до керівництва культурою, якийсь жартівник запропонував Ганну Карась, яка була присутня в залі. Ганна вийшла на сцену. Стокілограмова, під метр вісімдесят, широка кість… Вийшла і пояснила всім, що вона комуніст в душі, а не тільки за партквитком ! Що вона ніколи не зрадить ідеали марксизму-ленінізму і рідну Комуністичну Партію Радянського Союзу, котра дала їй вищу освіту і гуртожиток (!)… Зрозуміло, що зі сцени Ганну Василівну, вчительку співів за освітою, франківчани зігнали під аккомпанемент свисту і тупотіння. На додаток у публіки закралося підозріння, що Ганна на цьому зібранню виконувала роль «червоної шестірки». Свистів партер, галерка, приставні і фойє. Місцеві кажуть, що ворони на Народний дім з тих пір не сідають, а Ганна Карась отримала міське прізвисько «Червона Ганька».
: Час ішов, інцидент забувся. Мало-помалу Червона Ганька пригрілася у відомстві міського голови, захистила дисертацію, котру писали працівники місцевих бібліотек (повним складом), а віднедавна була призначена начальником обласного управління культури. Зрозуміло – «За Єду». Не соромилася Червона Ганька перед виборами, на зібраннях керівників культурних закладів Івано-Франківщини, при повних залах погрожувати політичним опонентам-підлеглим: «Після виборів я зроблю оргвисновки !!!» Ющенківці, тимошенківці і морозівці були (і є) під неусипним оком затятої заєдустки (чит. комуністки). Під лозунгом «хто не з нами – той мій приватний ворог» Червона Ганька на виборах до обласної ради провалилася з тріском. Працівники культури Прикарпаття раділи з неприкритим єхидсвом, бо її хамство, крики, зверхність і некомпетентність сиділи у печінках усім. Надоїло усім заходити в кабінет до начальниці зі страхом бути приниженим і ні за що зганьбленим. Надоїло художникам вислуховувати як правильно тримати пензель, а скрипалям як правильно тягати смиком. Надоїло розумним прикидатися дурниками, бо дуже не любить начальниця розумних. Але що поробиш – “За Єду” при владі…
: Цікаві поняття у Ганни Василівни: арійці – це гітлерівці, українські свастичні вишивки – з’явилися під час німецької окупації, культура – це сопілочки-вишиваночки ну і ще трошки – бібліотеки з музеями. Про те , що “Культура – це Дух Нації” Ганна Василівна не чула. Не чула начальниця, що шари культури галицької і гуцульської – абсолютно різні і коли п. Ганна оповідаючи про культуру галицьку приводить, як приклад, гуцульську різьбу по дереву – якось воно… але ж галичани аплодують ! Ще й як ! Знають, що дурниці верзе зі сцени, але аплодують “аж ся курит”. Жінка оперує знаннями 70-ти річної давності - і нічого. Всі мовчать. З таким ретро-світоглядом, жінка складає якийсь план розвитку культури П’эмонту (себто Галичини) на 10 років. І що ? А нічого. Все спокійно… І т.д. і т. п.
:
: Для чого я ці всі плітки-дурниці пишу ? Дуже тяжко залишитися без орієнтиру, без флагмана. А Галичина для мене була тим взірцем.
: P.S.
: Тепер я знаю, чому так спокійно було в Багдаді