Posted by Максим’як on May 07, 2002 at 05:11:48:
In Reply to: Ви хоч раз бували в Україні posted by Тарас on May 06, 2002 at 17:29:06:
Якщо людина, з таким світоглядом, як у Вас Тарас покинула Україну чи маєте намір це зробити, то Україна нічого не втратила, а якщо Ви ненароджений в Україні і не жили в Україні ніколи, лише приїжджали, то тим паче давно втрачені для України, судячи з того, що Вами написано. Мені якось навіть нудно коментувати Ваш допис, настільки він односторонній і тенденційний, як би я ще сказав зловмисний. Патріот України не повинен оцінювати її, як авто на придбання. Можна полемізувати про Україну і ЄС, але не висміювати бажання українців бути в Європі.
1. Говорити про ЕС потрібно кваліфіковано.
Україні ЄС потрібне не для того, щоб завтра до кожної хати підвели в селах каналізацію і поставили ватерклозет чи стояли супермаркети. ЕС Україні потрібне для рівноправних умов на ринку товарів та капіталу. Тому заперечувати просту і всім зрозумілу істину, це виразно і відкрито виступати проти інтересів України. В глобалізованому світі, країна відокремлено від світових ринків не може існувати, отже, якщо ми заперечуємо потребу інтеграції з європейським ринком, то пропагуємо інтеграцію з азійсько-російським, який ще більш відсталий, ніж український.
Тому, це не є добре, коли людина покинула Україну, або розчарувалася в ній намагається таким способом мститися їй.
2. Незалежність здобута 11 років тому не забезпечує автоматично європейський чи американський рівень життя.
3. Рівень життя і та рівень свобод в колишнім союзі був на порядок нижчим. Про це ніхто ніколи не говорив, за це можна було потрапити до в’язниці, або зчезнути безслідно. Вода гаряча з перебоями і світло виключали ще в союзі. Я їздив в ті часи багато в Київ, Москву і скажу, що в готелях гаряча вода була рідкість, а в Інтуристи нас смертних не пускали, але я глибоко сумніваюся, що зараз можна знайти готель в Україні де нема гарячої води. Та і в звичайний готель потрапити в Києві, часто приходилося сидіти добу у фойє і чекати на звільнене місце чи давати хабаря. Щоб бронь отримати в готелі приходилося звертатися на рівень мало не академіка чи якогось високого партійного номенклатурника.
4. На городи, дачі їздили завжди. А з часу Незалежності в селах кожен отримав гектар і більше. В колгоспах вже перважно залишалися пенсіонери – від землі гріх відмовлятися, яку колись насильно відбирали, вбивали з неї та вивозили до Сибіру, щоб бур’яном заростала, то теж є гріх. З реманенту - лопата, сапа. Наразі це є ще обов’язок, крім звичайної потреби в запасах на зиму. Коли я приїжджаю до мами, то завжди йду на город і вожуся там цілими днями. Я не потребую картоплі чи буряка. З часом все відійде, але не знаю чи дуже буде краще сидіти в Макдоньсі і вирощувати зад, чи піти прополоти грядку.
5. Про транспортні проблеми. Я багато років добирався в інститут годину в автобусі набитому так, що люди находу на поворотах через двері випадали і на роботі мав ще мати пристійний вигляд, при галстуку та начищених черевиках і без відірваних гудзиків. Коли хотів на море поїхати, то за місяць-два вже стояв в чергах та списках відмічався біля кас.
Отже, якщо Ви втекли з України, то втекли від постсовєцького хаосу, швидко зрозумівши, що можна в Канаді туалети чистити і дітей чужих бавити, а як повезе то і працю добру знайти і жити значно краще. Але Америка за такий рівень життя багато крові пролила і своєї і чужої, та й потребувала 200 років. Нащо Вам здалася та Україна – ось що випливає із Вашого допису. Але я знаю, що тисячі українців в еміграції допомагють своїм землякам всім чи можуть, часто навіть не отримуючи у відповідь дякую.
А постсовєцткий хаос та криза, то природнє явище і його можна ще за благо вважати і дякувати Богові що маємо таке і йде, нехай повільно, але до кращого, коли мільйони загинули колись за незалежність, а сьогодні непролито жодної краплі крові. То краще хай ці два мільйони покинуть країну, ніж мали би стільки ж загинути в боротьбі за незалежність. Лиш би, називаючись українцем, його не ганьбили (хоча це приватна справа).
Насправді маю добру пораду, не подобається Вам Україна, відріклися від неї, то краще мовчати і неосуджувати свого народу, щоб не ганьбитися перед світом. Багато людей знаю, таі ні турок, ні поляк не вирвавшись із своєї батьківщини не буде її в чомусь звинувачувати і найбільшою ганьбою є в середовищі емігрантів наговорювати на свою Бвтьківщину.