ADVERTISEMENT
Borys Kosarev: Modernist Kharkiv, 1915-1931 at The Ukrainian Museum thru May 2, 2012
Posted by Маруся on July 12, 2000 at 13:01:04:
In Reply to: Re: Food for thought posted by Валентин on July 12, 2000 at 06:21:36:
: Не треба бути догматиком. Усе має свої причини. Є винятки, які підтверджують правило. Поговоріть з приватними особами у Франції і Німеччині і ви побачите, які вони друзі. Поїдьте до Польщі, і ви побачите ставлення до українців. Партнерство франції і Німеччини йде у рамках Европейського союзу, а партнерсва між Україною і Польщею взагалі нема. Є тільки бажання з боку Польщі зберегти Україну як буфер з Росією. Коли незалежність перестане ставитись під сумнів, у нас з поляками з"являться суперечливі інтереси. Обставини бувають тимчасові, а сусідство вічне. Ми ніколи не забудемо про Холмщину і Кубань. Поляки не забудуть про Львів, а москалі про Крим.
Почну з кінця. Крим був російським не так довго, і росіяни мали би пам’ятати, що вони зробили з татарами, а не те, що «Хрущов подарував Крим Україні», дуже зручно забуваючи про те, що східні частини України були «подаровані Росії». З поляками, хочеться вірити, що їхнє усвідомлення ролі незалежної України не мине дуже скоро, бо ж історичний досвід має чогось навчити.
А щодо інтересів і сусідів, то при чому тут догматизм? Франція і Німеччина мають достатнь спільних інтересів для того, щоб співпрацювати, незалежно від того, щоб думають один про одного окремі французи і німці. Можна навести купу прикладів про те, що думають одне про одного люди зі сусідніх сіл, але ж це не заважає їм жити в одній державі. А буфер.... полякам пощастило, що вони мають українців, але не всім же так щастить.