Шановна пані, Надія Стрішенець! <br><br>Я перечитав написане мною вчора і бачу, що вийшло дуже різко, і можливо несправедливо, образливо, особливо у відношенні до вас, пані Надіє. Тому хочу сказати, -- звиняйте, якщо я Вас, персонально, чим-небудь образив! Мій лист був загального плану, до тих українців з України, які зазивають дияспорців повернутися, і те, що діяспорці не вертаються, ставлять останнім у вину, як моральну провину. Я не раз таке запрошення отримував, тому і відповів ЩИРО, як я все це бачу з персональної позиції.
<br><br>А відносно співпраці на благо України, то ми ще поговоримо, якщо хочете. Напишіть мені на: <a href="mailto:mykola@mykola.com">mykola@mykola.com</a>, якщо Вас це дійсно цікавить. Я багато чого вже роблю і Ви можете приєднатися до моїх справ також... ;)
<br><br>Хай Буде!<br><br>Микола Пономаренко<br> <br><br><div><span class="gmail_quote">On 10/21/06, <b class="gmail_sendername">Mykola Ponomarenko</b> <<a href="mailto:mykola@mykola.com">mykola@mykola.com</a>> wrote:
</span><blockquote class="gmail_quote" style="border-left: 1px solid rgb(204, 204, 204); margin: 0pt 0pt 0pt 0.8ex; padding-left: 1ex;">Шановна пані, Надія Стрішенець! (чи Стрітенець?)<br><br>Що у Вас за мода така на Україні, писати свої імена по-англійські? Я це помітив за багатьма. Ви що, таким чином відчуваєте себе бульш важливою, чи менш меншовартісною? Дякую. :)
<br><br>Відносно запрошення (яке скоріше звучить як звинувачення) повернутися на Україну, я дякую. Я б хотів повернутися. Але дозвольте мені відповісти по-своєму, бо я, на відміну від більшості дияспорців, виріс на Україні, на тій же Полтавщині, і покинув її у зрілому віці. Тому можу відповісти відразу на два запитання - Чому я покинув? і - Що може мене повернути назад?
<br></blockquote></div><br>(.....................................)<br>