BRAMA, Apr 20, 2005, 11:00 am ET
Letter
До 90-ліття надзвичайної Лейді та 40-ліття її найважливійшого зайняття
Мої спомини про пані Ліду і Студію Мистецького Слова (СМС) починаються на початку, тобто від початку Студії. Я мав велику хоч, мушу признатись, примушену честь і приємність бути учнем другої надзвичайної жінки корифея, невтомного березільця - пані Ліпи (Олімпії) Добровольської. Треба Вам сказати, що пані Ліпочка як називав її її муж, навчала не тільки групку малих батярин але також режесерувала, а також навчала мови, великих акторів між ними також свого мужа, теж березільця Йосифа Гірняка. Тобто, я з маєстром Гірняком були учнями тої самої надзвичайної учительки. Є чим похвалитися, хоч треба признати, що є учні різні і різні актори.
Вже більше сорок років, тому пані Ліпа передали в руки також своє учениці Лідії Крушельницької невелику групу підлітків, Дитячу Студію Мистецького Слова. Що зробила пані Ліді з цією групкою це велика пєса котру ми сьогодні відмічуємо. В цій пєсі пані Ліда відіграла три дуже виразні ролі - вчителя, коваля і режисера.
Вона навчила нас говорити по українськи - автобусом, що їде вздовш алеї та цебером, що перецеберився на маленькі перецеберенята. Запізнала нас з українською літературою, тобто Шевченком, Гоголем, Франком, Лесею Українкою, Кулішем, Винниченком, Кочергою, Симоненком, Ліною Костенко, а також з Глібовом і Забілою; історією - постатями легенд т.зв троянових дітей, бояринями, князами, козаками, співцями, ворожками, духовними надхненниками-старцями, революціонерами, а також світом української фантазії - мавками, русалками, лісовиками, лисами, вовками, борсуками і навіть з класичною світовою літературою Скріба і Гольдоні.
Мабуть важливійше через пізнання своє мови, літератури, історії, світу фантазій ми полюбили українське. Українська культура спосібна полонити всіх котрі її торкнуться - її глядачів але також і виконавців. Пані Ліда стала ковалем наших національних душ та викувала з нас українолюбів. Пішли ми в мандри світів та різних професій свідомі власного походження та з любовю до всього свого.
Врешті Студія Мистецького Слова це не тільки школа та кузня, це справжній аматорський театр - театр який бачили глядачі США, Канади та України. Зустрічали цей театр крім глядаів, професійні актори і режисери. Грали ми на сцені Занковецької у Львові та зустрічали нас критики у столиці Києві. Що відрізняло цей театр від других - це оригінальна постановка кожної пєси яку переживала її режисерка та її співробітники, молодість її виконавців та факт, що вже наступного дня всі вони займалися зовсім другим ділом..
У 1971 році корифей українського театру Йосиф Гірняк писав: "Тому сім років артистка Лідія Крушельницька відкрила Студію Мистецького Слова. З перших днів своє дільности, артистка виявилася неабиякою організаторкою, педагогом і режисером. Її пошастило згуртувати біля себе активних співробітнитків хореографів, декораторів, музиків і нарешті батьків дітей які стали енергійними помічниками в щоденній праці тієї установи. Студія Л. Крушельницької може і мимо власної волі заповнила зіяючу прогалину, а саме відсутність постійного театру...Перед очима глядачів проходить безприкладний процес росту з ранніх дитячих літ молодечих акторів і молодечого театру, який з кожною новою виставою утверджується як мистецьке явище. Нам доводилось нераз на своєму обличчі висушувати сльозу радости, приглядаючись тому ростові молодого покоління по той бік кордону Батьківщини. Може ніхто із них не вибере собі театрального шляху, може життя багатьом із них стелить іншу дорогу, але можна бути певним, що вони вже ніколи не забудуть милозвучної рідної мови, чару та сили мистецького слова великих поетів України. За це слід скласти щиру подяку Лідії Крушельницькій та її співробітникам-помічникам."
Я хотів би на цьому місці пошанувати бодай трьох найближчих співробітнтків Студїі без яких це діло було б не пішло - покійних вже хореографів пань Олю Івасівку Ковальчук, Рому Прийму Богачевську та присутнього між нами композитора проф. Ігора Соневицького.
Підчас останньої тури президентських виборів минулого року я перебував у Харкові. І там у Харкові крім участі у політичному змаганню за українські душі, вдалось мені скріпити свою національну свідомість та любов до нашої культури, а зокрема до українського слова. Перед моїма очима раптом зявилися велетні - постаті будинку "Слова" - Лесь Курбас, Микола Куліш та другі. Як колись у Харкові вийшли на сцену новітні актори театру "Березіль." Я не міг не згадати первісних березільців та тих березільців котрих я мав честь запізнати (Гірняків) а також і власне театральне пережиття. Ниточка театральних поколінь - Курбас, Гірняки (Ліпа і Йосиф) і їх учениця Лідія Крушельницька. Бувають різні режисери. Лесь Курбас вивів на сцену великих акторів. А Лідія Крушельницька поставила на подібну сцену людей котрі мабуть тільки могли мріяти бути акторами. Пані Ліда! Від Ваших студійців, від тих котрі тільки могли мріяти стати акторами - одне слово - Дякую!
Аскольд Лозинський
Студієць СМС
|
![[BRAMA Client Websites]](http://www.brama.com/banners/miniads12.gif){kind=small}
Foto I
