BRAMA, Jan 17, 2005, 4:00 pm ET
Roman Ivan Kowal - artist
Well-known Ukrainian artist, Roman Ivan Kowal, 82, died unexpectedly on 30 December, 2004, in Winnipeg. Attending the funeral services at Sts. Volodymyr and Olha Church, among others, was the head of the Ukrainian Cathloic Church in Canada, Metropolitan Mykhail. The chorus of the Canadian Institute 'Prosvita' in Winnipeg provided accompaniment during the service.
* * * * *
Роман Коваль - мистець i людина
Несподiвано, 30 грудня 2004 р., на 82-му роцi життя, в Вiннiпезi помер вiдомий український мистець, Роман Iван Коваль. У панахидних вiдправах, якi вiдбулися в церквi свв. Володимира i Ольги, взяв участь глава УКЦ в Канадi, митрополит Михаїл, о. мiтрат М. Буячок, о. М. Куць, парох катедри та о. архидиякон М. Воробiй. На Панахидi спiвав хор Канадiйського Iнституту "Просвiта" в Вiннiпезi. Роман Коваль похований на цвинтарi Всiх Святих.
Це, в короткому часi, вже втретє приходиться менi з цього мiсця прощальним словом поминати людей близьких менi й дорогих нашiй вiннiпезькiй i загальнiй українськiй спiльнотi. Бо всi ми в нашому iснуваннi тут i всюди якось пов'язанi пережиттями, досвiдом, культурою, iсторiєю й побутово. На тому, зрештою, побудована кожна громада й без цього немає спiльнот. Колись письменник, Михайло Коцюбинський, у своїй новелi Intermezzo писав: "А врештi - хiба я знаю, де кiнчається власне життя, а чуже починається?". I тому кожний вiдхiд одного з нас є болючою втратою не тiльки для рiдних, близьких, але й для громади i є втратою частки нас самих.
Сьогоднi ми зiйшлись вiддати шану вiдомому членовi нашої громади - культурному дiячевi на полi мистецтва, колишньому членовi управи вiннiпезького Лiтературно-Мистецького Клюбу та довголiтньому членовi Президiї Української Вiльної Академiї Наук (УВАН) у Канадi - свiтлої пам'ятi Романовi Iвановi Ковалевi.
Покiйний народився в Українi в селi Башня Любачiвського повiту в родинi Iвана Коваля й Марiї (з дому Чiх), 12 жовтня 1922 р. Батькiв Роман утратив у ранньому дитинствi. Студiї мистецтва почав у Львовi (1942-1943 р.) в Iнститутi Мистецтв; продовжував пiсля вiйни в Мюнхенi (вiд 1945), спецiялiзуючись у живописi i скульптурi й закiнчив у 1948 р. Того ж року емiґрував з Нiмеччини до Канади, де був затруднений у вiннiпезьких фiрмах декоративного мистецтва й оформлюванням вiтрин у компанiї Hudson's Bay в Вiннiпезi. Згодом перейшов на самостiйну мистецьку творчiсть, працюючи в жанрi малярства, скульптури й керамiки, особливо в оформлюваннi церков. В 1954 р. вiн одружився в Вiннiпезi з Галиною Полiкша i провiв у цьому мiстi цiле своє життя. В родинi син Богдан - архiтект.
Слiд його рук великий. Дозвольте назвати тут важливiшi його роботи, починаючи оцим храмом - митрополичою катедрою свв. Володимира й Ольги, де вiн допомагав нью-йоркському мистцевi, Святославовi Гординському. Тут вiн виконав iконостас, проєктував напрестольний кивот i свiчники, якi виконав Peter Kasper, та бронзовi плити-барельєфи першого українського канадського єпископа Будки й архиєпископа Ладики, що прикрiпленi при входi до цього храму.
Його мистецькому оформленню iнтер'єрiв i екстер'єрiв належить кiлька вiннiпезьких i захiдноканадських церков. Вiн виконав повне оформлення, включно з мозаїками та вiтражем над входом до церкви Св. Покрови на Boyd Avenue в Вiннiпезi; мозаїки над престолом, вiтражi, зображення Хресної Дороги та iконостас у церквi св. Михаїла в цьому ж мiстi; мозаїки в вiннiпезькiй церквi Пресвятої Родини на Grant Avenue; та Розп'яття Христа в римокатолицькiй церквi, Our Lady of Victory, на вул. Osborne в Вiннiпезi.
Поза Вiннiпеґом вiн виконав около 70 вiтражiв для церкви Воскресiння в Dauphin й мозаїки в каплицi Сестер Служебниць у тому ж мiстi. Mистецько оформив, виконавши вiтражi, мозаїки й павука в церквi Успення в Russell та 17 вiтражiв i живописи в церквi св. Духа в Beausejour у Манiтобi. До останнiх праць Романа Коваля належить мозаїка над входом i близько 15 вiтражiв у церквi в Portage La Prairie в Манiтобi, але неочiкувана смерть не дозволила йому докiнчити всього задуманого в цiй церквi та в церквi в Dauphin.
В Альбертi вiн створив велику мозаїку для церкви Успення (Calgary); вiтражi в каплицi Сестер Служебниць (Мundare); та вiтражi й усi мозаїчнi зображення у православнiй катедрi св. Iвана в Eдмонтонi.
Ще варто назвати його скульптурне вiдтворення ранньої комунiкацiї поселенцiв Канади - вола запряженого до воза, що при входi (вiд Corydon Аvenue) до Assiniboine паркy. Його виконанню належить герб на головному поштовому будинку в Вiннiпезi та великi бронзовi входовi дверi до Wilcox Collegе в Саскачеванi.
Слiд вiдмiтити, що багато з тут названих церков i храмiв належать проєктуванню вiннiпезького архiтекта Вiктора Денеки, з яким Роман Коваль дружив i професiйно близько спiвпрацював.
Однак, на нашу думку, найбiльшим мистецьким та iсторичним вкладом Романа Коваля i закрiпленням його пам'ятi доки iснуватиме Вiннiпеґ належить пам'ятник-скульптура матерi й дитини благаючої хлiба бiля ратушi в Вiннiпезi, що був споруджений у п'ятдесятлiття голодомору-геноциду над українським народом у совєтськiй Українi в 1932-33 рр. Як також значний вклад Покiйного у спорудження пам'ятника Тарасовi Шевченковi у столiття поетової смерти, що на вiннiпезькiй площi Манiтобської Леґiслятури. До цiєї працi Романа Коваля запросив був скульптор пам'ятника, Андрiй Дараган. Покiйний допомагав у проєктуваннi й виконаннi пам'ятника та виконав барельєфи на п'єдесталi пам'ятника.
Покiйний мав ряд iндивiдуальних виставок своїх творiв i брав участь у мiжнароднiй виставцi керамiчних виробiв у Францiї. Крiм цих, вiн часто, для близьких друзiв i шанувальникiв його мистецтва, влаштовував у його мистецькiй робiтнi приватнi покази своїх найновiших праць.
Його роботи: "Пiонер" знаходиться на головнiй стiнi Саскачеванського Провiнцiйного Музею; українська пiонерська пропам'ятна таблиця в Нацiональнiй Бiблiотецi в Оттавi; "Copernicus" y Calgary; барельєф y R.B. Russell Vocational School у Вiннiпезi; та в iнших державних будинках, школах, музеях, бiблiотеках та лiкарнях.
Покiйний, Роман Коваль, був людиною шляхетної вдачi, i та шляхетнiсть i тонкiсть його душi вiддзеркалена в численних творах його мистецької уяви. Вiн майстер з власним мистецьким почерком, власною iнтерпретацiєю теми й умiнням сказати її сучасною мовою. Крiм того вiн володiв широкою мистецькою освiтою. Був знавцем природи й особливостей українського мистецтва вiд клясичного до народного. I ця лiнiя українського думання й вiдчування проходить крiзь його творчiсть, особливо творчiсть з християнською церковною тематикою. Його iнтерпретацiя, що має своє корiння в вiзантiйському мистецькому баченнi й мистецтвi українського середньовiччя, давала йому можливiсть виявляти свiй свiт i свiй естетизм якнайповнiше.
Фiлософiєю життя i творчости Романа Коваля було не вiдриватись вiд джерел, вiд сокiв рiдного ґрунту. Вiн є запереченням тих, що з рiзних причин i мотивiв, намагаються втекти вiд себе, або в надмiрнiй вдячностi покланяються чужому й остаточно розпливаються i губляться в ньому. Недавно, в нашiй розмовi Покiйний згадав менi, що, приїхавши до Канади, вiн зустрiв емiґранта-нiмця, який йому сказав: "Це iнший свiт, його вартостi вiдмiннi. Щоб у ньому бути собою, треба свого народу. Будь завжди зi своїм народом". I Покiйний, цiлим своїм єством, був зi своїм народом - тим, що тут i тим, що там.
Накiнець хочу сказати, що мистецтво Романа Коваля, як i багатьох мистцiв українського роду в цiй країнi, належить двом власникам - українськiй духовостi й українському творчому талантовi та канадськiй землi, на якiй вiн творив, i яку, своїм талантом, збагатив.
Ми складаємо вислови нашого глибокого спiвчуття Родинi Покiйного, а особливо Шановнiй його Дружинi, Панi Галинi, й його синовi, пановi Богдановi. Хай пам'ять про нього буде завжди мiж нами.
Ярослав Розумний
(Слово на Панахидi)
4 сiчня 2005
|
![[BRAMA Client Websites]](http://www.brama.com/banners/miniads5.gif){kind=small}
Foto I
