BRAMA, Oct 6, 2004, 9:00 am ET
Press release
In the elder tree garden…
Notes about the newspaper «Chas Ukrajiny» that recently started coming out in Moscow.
На городі бузина…
(Нотатки про газету «Час України», яка нещодавно почала виходити у Москві)
В руках у мене третій номер газети «Час України». Читаю і поступово починаю відчувати, як приходить почуття нудоти. Однак прийдеться читати далі, обіцяв багатьом висловити свою думку про її зміст. Небажання коментувати збільшується розумінням того, що буду змушений зануритися в бруд, редакція не гидує методами розправи зі своїми опонентами. Приклади тут же на сторінках... Не хотілося б опускатися на ринг, де не існує правил гри і головний закон - продажність пера. Але професійний обов'язок редактора зобов'язує дати відповідь колегам.
З перших же сторінок стає очевидним, що написане не в'яжеться з елементарною логікою, теорією доказів, здоровим глуздом, нарешті. Редакція відпрацьовує гроші. Не знаю, хто їх платить, важливо інше: журналісти беруться за будь-яку тему і через ланцюжок безглуздого словоблудства виходять щоразу на зв'язок кандидата в президенти України Віктора Ющенко з усіма видами світового зла. Прокоментую лише деякі матеріали.
От головний редактор побував на виставці української книги в Москві. І що ж він тут побачив? Звичайно ж, фашизм «ющенковцев». Стаття, названа «Марення і торжество націоналізму», дійсно містить одне марення. Більше всього автора обурило нібито відсутність російськомовної літератури, що саме по собі неправда. Відповідно до інформації одного з керівників Об'єднання українців Росії Юрія Кононенка, що побував на тій же виставці, там була і така література. Хоч неупереджена людина добре знає про співвідношення україно- і російськомовної літератури в Україні, яке явно не на боці першої. Однак автор статті на цьому не зупиняється, історико-географічні «перлини» випливають одна за іншою. Очам не вірю, журналіст журиться, що не побачив на виставці гуцульської літератури, книжок гуцульською мовою. При цьому це не просто констатація, це той блудливий ланцюжок дивної логіки, що дозволяє дорікнути Україні в порушенні прав національних меншин. Поміркуйте самі, цитую текст автора після констатації відсутності російськомовної літератури: «Немов польське, угорське, гуцульське, румунське, єврейське і татарське населення України не має прав на власну мову, власну літературу».
Наступне читання переконує, однак, що в усьому винуваті «ющенковцы», які зобов'язують усіх «говорити і думати по-українському». Далі читач заганяється в тупик фразою «...розходження між ющенковцами й українцями фундаментальне і сугубо політичне». А от головний висновок автора з відвідування виставки: «...у більшості українського населення з активними прихильниками Віктора Андрійовича Ющенка із західних областей (Галичини, Волині, Івано-Франківської області) різна Україна». Не кажу про смисловий і змістовний абсурд фрази. Роздвоїлася Україна в хворій голові автора, не здатної засвоїти, що таке Галичина і Івано-Франківська область. Усе це було б смішно... У якийсь момент я навіть подумав, що автор, очевидно, вважає гуцулів населенням Галичини. Важко судити, чого тут більше, некомпетентності чи провокації. Може згодом М. Шевченко обуриться відсутністю своєї мови у в'ятичів?
Чи варто, шановний читачу, коментувати подібну писанину? Більшості з нас, що займаються проблемами україно-російських відносин, подібне читати вже випадало. Ідеї газети черпаються усе з того ж джерела: штампів і міфів російської і радянської імперій, а також із сучасних «мозкових центрів» типу затулинського «Інституту країн СНД». Комусь дуже хочеться створити напругу в україно-російських відносинах, з'явилися і «штатні професіонали» у цій області.
Підтримую висловлену до мене думку про те, що газета створює негативний образ України. Кілька прикладів. Чого варта стаття про «сигаретного професора», що заробляє човниковим бізнесом. Як професор, що регулярно спілкується зі своїми колегами в Україні не по телефону, можу запевнити, що сьогодні заробіток професора в Україні не менше, ніж у Росії. Більш того, пенсії вчених там набагато більше, вони складають до 90 % від заробітку, що наближається до 200 доларів США. А це в 3 рази більше чим тут, у Росії. Думаю, що втеча професорів з України на схід явище не типове, як про це постаралася розповісти газета.
Чим як не провокацією можна назвати публікацію на сторінках газети карти України з розподілом її населення на три сорти. Подібне могло народитися тільки у хворій уяві. Багато років жив в Україні, регулярно буваю там зараз, але про подібне почув з «Часу України». Знаю, що це з репертуару «політолога» Г. Павловського, який, пам'ятається, напередодні останніх виборів у Верховну Раду запрошував Росію і Захід рятувати Україну від неминучої громадянської війни(!). Йому уже ввижалися окопи. Не дочекалися. Розподіл українців на різні сорти я побачив у Вашій газеті, пане Максиме Шевченко, і тому Вас звинувачую в розпаленні ворожнечі між українцями. Гляньте уважно на фотографію зі згаданою картою, на ній Ваша (Ваших однодумців) листівка, а не карта «ющенковцев». Ніхто не сумнівається у тому, що якби що-небудь подібне було в документах В. Ющенка, Ви б цього не упустили.
Ви постаралися записати мене, як і більшість західних українців, прихильників В. Ющенка, у шанувальників Гітлера, Пиночета, Дювальє (див. сторінку 8). Не для авторів газети згадаю, що демократія, яку сповідує В. Ющенко, це не стільки влада більшості, але насамперед повага прав меншості. Саме Віктор Ющенко, як лідер опозиції, неодноразово демонстрував свою політичну культуру, толерантність і як виразник європейських цінностей в українській політиці захищав невід'ємне право національних меншостей на розвиток власної культури. Використовуючи логіку сталінського режиму, Ви підводите читача до думки, що опозиція нинішньої влади в Україні - ворог, якого потрібно «стерти в табірний пил». Виходить, стерти потрібно всю Західну Україну. Але ж навіть за даними російських ЗМІ прихильників В. Ющенка в Україні близько 50%. Отже, вони, прихильники, є і на Сході. Однак зауважу, що політична система в Україні значно більш демократична, ніж у Росії, опозиція має право голосу, і подібні рецепти Вашої газети можуть викликати лише подив в українського читача.
Як один з реґіональних керівників української діаспори, що входить у Раду Об'єднання українців Росії (організація федерального рівня) цілком поділяю різко негативну думку керівництва цієї організації з приводу спроб редакції газети говорити від імені російських українців.
Не можу визнати інакше як маревними аргументи редакції в суперечці з керівниками ОУР. Цитую газету: «На питання »Скільки людей у вас (в ОУР - С. П.) працює?« він (Ю. Кононенко з ОУР - С.П.) відповів, що штату як такого немає, тому що організація громадська. Ясно: структура, у якій нікого немає, загрожує газеті, що представляє інтереси мільйонів українців, які не входять ні до яких організацій». Це в якому же маренні відсутність звільненого штату можна інтерпретувати як структуру, у якій нікого немає? Думаю, що це питання не до Н. Потьомкіної - автору замітки. Якщо так написала - виходить, не розуміє, що логікою отут не пахне. А якщо розуміє - виходить, мої заперечення марні.
Результати виборів визначить народ України, і не думаю, що знайдеться багато людей, що повірили у бредні газети. Але на місці Віктора Януковича, якого так завзято вихваляє газета, я б перестав платити їй гроші. Не раз чув від друзів, що російські ЗМІ своїм невтримним вихвалянням роблять йому ведмежу послугу.
Професор Стефан Паняк,
голова Української національно-культурної
автономії м. Єкатеринбурга,
член Української Всесвітньої Координаційної Ради,
головний редактор інтернет-сайту «Кобза - українці Росії»
panjaks@rambler.ru
Від Прес-служби Об'єднання українців Росії і Федеральної національно-культурної автономії «Українці Росії». Як повідомив професор С. Паняк, Ради товариства української культури «Промінь» і Українська національно-культурна автономія Єкатеринбургу підтримали заяву федеральних і ряду реґіональних українських об'єднань Росії про вкрай негативне ставлення до так званого «з'їзду українських громадських організацій», проведення якого планується в Москві на 8 жовтня організаціями, що не мають ніякого відношення до українського руху Росії.
У заяві відзначалося, що «проведення зненацька подібного непідготовленого заходу з незрозумілим представництвом, очевидно, з тимчасових політично-кон'юнктурних міркувань, є недоречним та може нанести лише шкоду як російському українству, так й російсько-українським відносинам».
6 жовтня 2004 р.
Об'єднана прес-служба Федеральної національно-культурної
автономії «Українці Росії», Об'єднання українців Росії та
Бібліотеки української літератури в Москві
E-mail: libukr@online.ru
Тел./факс +7 095 118-9192
|
![[BRAMA Client Websites]](http://www.brama.com/banners/miniads2.gif){kind=small}
Foto I
