BRAMA, Mar 9, 2004, 1:00 pm ET
Press Release
Хліб "од зайчика" в Мурманську
"Вклоняюсь хлібові святому
І скрізь стоятиму на тому,
Бо колос вищий кукілю.
Живу - допоки я люблю"
— В. Крищенко
Учасники свята
|
"Без хліба пуста бесіда", "Хліб та вода - козацька їда" - такими мудрими старовинними приказками була прикрашена святкова зала Дитячого театрального центру в Мурманську. А сам вечір проходив під не менш стародавнім гаслом "Хліб - всьому голова". Творча громада Національно-культурної автономії українців м. Мурманська та Мурманської області запросила до участі в цьому заході представників інших національно-культурних об'єднань: вірменського, єврейського, білоруського, чуваського, та німецького.
Радо відгукнувся на запрошення і губернатор Мурманської області Юрій Євдокімов.
Не було жодного вільного місця в залі, адже місцеве радіо з нашою участю зробило анонс-запрошення, і на зустріч прийшли всі ті, хто шанує українську культуру і знайомі з творчими доробками нашого фольклорно-етнографічного ансамблю "ЛЕЛЕКИ". За щирим українським звичаєм ми зустрічали всіх присутніх хлібом та сіллю на українському вишиваному рушнику.
Справжні українські святкові хлібні паляниці шанобливо випекли за старовинними родинними рецептами Катерина Багній та Віра Бобель. Після теплих слів привітання зала наповнилась непорушною святочною аурою молитви "ОТЧЕ НАШ", адже в одному з семи прохань до Бога ми просимо Всевишнього: "…Хліба насущного дай нам сьогодні…". Як і належить, під час молитви, завдячно і вдумливо стояли на сцені ми, організатори свята. Повставали і всі присутні в залі.
А відтак віншувальна пісня "Зеленеє жито зелене" полонила кожну небайдужу душу щирою українською гостинністю.
Споконвіку в Україні хліб був символом добра, знаком самого життя і многотрудної хліборобської вдачі. Випікався хліб в чистій хаті. Дверима не рипали, аби хліб не вирипати. Жінка, яка вчиняла тісто на хліб, мала бути чистою за календарним тлумаченням і розпочинала це диво-дійство з молитви.
Найулюбленіший хліб українців - це учинений хліб. Пекли його у добре розпаленій печі на черені, підкладаючи капустяний лист. Складали гарячий хліб на чистий стіл, усланий спеціально призначеним для цього сувієм полотна або добрим рушником і накривали паляниці зверху. Були поширені й прісні коржі, перепічка, пиріжки, вареники та пампушки. Фактичним зачатком хліба є будь-яке зернятко, дароване природою, сонцем, трудом, Богом.
Дорогими кожному українцеві спогадами про свіжеспечений хліб, який шанобливо випікала мама, про дитинство, ми поділились з усіма, хто прийшов на цю зустріч. Але мали також нагоду куштувати хлібів та усіляких печених тістечок від наших гостей - представників інших національно-культурних об'єднань, послухати про особливості їх традиційних національних хлібних виробів. Серед присутніх були люди, що пройшли через німецькі та сталінські катівні, учасники ленінградської блокади. І хліб блокадний був на нашому святі, як спогад, як біль…
Пан губернатор також прийшов не з порожніми руками - з великим смачним короваєм і добрими словами привітань на адресу нашої громади. Прикро, але водночас і приємно, що саме в день Свята хліба наша творча українська громада стала для нього несподіваним відкриттям. До цього часу листи з нашими пропозиціями переймали якісь лукаві руки. Вони ж на них і відповідали, і то не завжди.
Завмерли в залі всі присутні, коли я виголосила страшну правду про те, що в Україні під час страхітливого голодомору 1932-33 років щохвилини вмирало 18 голодних душ, а один маленький хлопчик звертаючись до мами благав: "Мамо, спечіть такий буханець хліба, як небо, аби всі люди наїлись…"
Зворушливо і урочисто пролунав вірш, написаний нашими ув'язненими дівчатами в лихозвісному Тайшеті "Немає хліба в зоні ", а відтак Павлина Матвєєва разом з Людмилою Молочнюк проспівали пісню "Летіла зозуля", також на той віршований зразок, що був написаний у сталінських нещадних таборах: "…Якби мати знала, яка в мене біда, вона б передала горобчиком хліба. Якби мати знала, яка в мене доля - вона б передала синичкою солі… Горобчиком хліба, синичкою солі…Ой мамо, ой мамо, як тяжко в неволі…" Було видно, що на очах у присутніх блищать сльози...
А Катерина Кара заспівала до болю зворушливу пісню вдови "Виорю я нивку широкую" Так, не обійшли ми увагою і тяжку вдовину долю, коли самотужки тая бідна вдова, впрягаючись до плугу і орала, і волочила, і слізоньками примочила…
Я не помилилася, коли знайшла за потрібне сказати історичну правду про наш Український прапор, адже чи є ще більш миротворчий символ, ніж наш синьо-жовтий, здобутий у вічній боротьбі?
Немов росою вранішньою вмита
Моя земля - вишнево-солов'їна.
Синіє небо, і жовтіє жито
На прапорі і в серці України"
Ще вечір не добігав кінця, коли я попросила підняти руки тих присутніх, хто хоч раз у житті їли хліб "од зайчика". Відчулись добрі усмішки від спогаду-мандрівки в дитинство, і майже всі присутні підняли руки. А мені й віршик про хліб "од зайчика" на згадку прийшов. Дійсно, чи ж то можна забути той смакотющий хліб з рук пастухів, втомлених дорогою батьків, або будь-якого чоловіка, що йшов з поля чи з лісу і частував гостинцем "од зайчика".
З темою хліба, поля, жита, пшениці в Україні пов'язана велика кількість народних і сучасних пісень. Тож протягом вечора лунало багато чудових українських пісень, а дві російські "Ой ты, рожь" та "Пшеница золотая" ми проспівали разом з усіма присутніми в залі. Дуже тепло і зворушливо прийняли наші гості вірші Любові Забашти "Як пахне хліб" та Вадима Крищенка "За родинним столом".
Напевно, легенько гикнулось і нашим землякам-українцям у далекій від мурманської 69 паралелі Бразилії, які видають газету "Хлібороб", що переконливо свідчить про працьовиту миротворчу суть української нації, на які б світові терени не закинула доля нашого українця. Тож на крилах думки-згадки побували ми і в Бразилії.
По закінченні вечора під "Віншування Хлібу" всіх присутніх почастували хлібом "од зайчика". Пригощали подільчиво порізаним хлібом, що спекли наші українські господині, господині інших національно-культурних об'єднань, та ще тими паляницями, що доброзичливо, в меценатських традиціях, нам на честь проведення такого добродійного заходу передало Мурманське об'єднання "Хлібопік".
"… Аж хрумтять окрайчики…Добрий хліб од зайчика!"
Наталя Литвиненко-Орлова,
голова Національно-культурної автономії українців Мурманської області
talochka3-htz@yandex.ru
5 березня 2004 р.
Об'єднана прес-служба Федеральної національно-культурної
автономії "Українці Росії", Об'єднання українців Росії і
Бібліотеки української літератури в Москві
Контакти (керівник служби Юрій Кононенко):
E-mail: libukr@online.ru
Тел. +7 095 737-8834
Тел./факс +7 095 118-9192
|
![[BRAMA Client Websites]](http://www.brama.com/banners/miniads21.gif){kind=small}
Foto I
