BRAMA, Jan 19, 2004, 10:00 am ET
Press Release
- И, боже вас сохрани, не читайте до обеда советских газет!
- Гм... Да ведь других же нет.
- Вот никаких и не читайте.
"Украинские вести", або дещо про підміну понять
Любити Україну можна по-різному. Наприклад, як російський бард Олександр Розенбаум: "Украина - моя кухня, здесь я ем!". А можна, як Тарас Шевченко: "Я так її, я так люблю мою Україну убогу, що проклену святого Бога, за неї душу погублю!". Відчуваєте різницю?
Приблизно таке саме відчуття з'явилося в мене після ознайомлення з першим, як то кажуть, "пілотним" числом нової московської багатотиражки під назвою "Украинские вести". Дозволю собі припустити, що зміст і назва видання перетинаються хіба що там, де меценати газети, - значні російські та українські підприємці, - дипломатично прикрасили неприховану рекламу своїх компаній малоросійськими візерунками. Витриманими у незабутньому шароварному стилі колишньої УРСР. Наявність на першій сторінці видання бренда "Газета Общественного Совета при Посольстве Украины в Российской Федерации" наводить при цьому на певні сумні роздуми...
Тепер без жартів. Президент ВАТ "РАО Роснефтегазстрой" вихідець з Донбасу Іван І. Мазур публікує в газеті серйозну фахову розвідку, присв'ячену темі бізнесу інноваційних технологій. Стаття науковця і промисловця гідна солідного наукового журналу. Навіть попри відверту рекламу очолюваної ним компанії. Але до чого тут "украинские вести", - не зрозуміло. Ще одна визначальна стаття цього числа багатотиражки належить голові правління ВАТ "Нафтогазбуд - Україна" С. І. Мазуру. Тут більше "украинских вестей", бо автор, рекламуючі обличчя своєї фірми, ще й згадує про російсько-українську інтеграцію в енергетичній ділянці. Втім, звертає на себе увагу відсутність у статті С. І. Мазура найменшої згадки щодо проблемих сторін процесу. Але схожість прізвищ та по батькові обидвох вищезгаданих авторів немов-би покликана розвіяти останні сумніви українських песимістів...
Із зацікавленням читається ще одна стаття номеру. А саме - "Ситуационный анализ торгово-экономического сотрудничества между Россией и Украиной", написана провідним науковим співробітником Центру зовнішньоекономічних досліджень РАН Юрієм Годіним. Насторожує хіба відсутність точки зору його українських колег, попри саму назву газети. Не менш серйозну тему піднімає на її шпальтах і член-кореспондент Міжнародної Академії біосферних наук Віктор Балаченцев. Він пише про "потенциал и проблемы украинского транзита", причому пропонує свою концепцію його розвитку. Але знову ж відсутність альтернативи...
Як на мене, то більше читати в газеті, що налічує 16 сторінок кольорового друку, просто нічого. Загальні слова привітання Президента України, не менш загальні роздуми українського посла в Росії Миколи Білоблоцького щодо підсумків року Росії в Україні (2003), який, як відомо, завершувався Тузлою. Втім, посол про це дипломатично не згадує. Далі, - реклама книжок російського посла в Україні Віктора Черномирдіна, попри, що вони не мають аніякого відношення до української тематики. Проте, - вихваляють "патріотизм" Чєрномирдіна при виконанні ним функцій представника російського президента з питань політичного врегулювання у колишній Югославії. Це було, нагадаю, коли Москва захищала там режим диктатора та міжнародного військового злочинця Мілошевича...
Ще є в газеті замітка про книгу "Україна - не Росія" під авторством Леоніда Кучми, але, як то кажуть російські газетяри, явно "дежурная", бо інформації в ній про зміст самої книги - круглий нуль. Є звіт генерального директора Культурного центру України в Москві про діяльність очолюваної ним установи. Добре хоч здогадалися оприлюднити документ двома мовами. До речі, мовний фактор теж помітно характеризує це видання. Крім згаданого звіту та привітання Президента Кучми українська в ньому і не ночувала. Знову таки, попри назву. Хоча для оптимістів пропонується ціла сторінка з красивими краєвидами історичних місць Києва...
Заради об'єктивності, згадаю про статті до 85-ї річниці Бориса Патона та з нагоди 80-річчя московського поета походженням з Донбасу Миколи Дорізо. Нейтральні такі собі, і то дай Боже...
Два чималенькі матеріали першого числа багатотиражки присв'ячені Донецькому московському земляцтву. України я там не знайшов. Редакція обіцяє висвітлити ці питання у наступному номері. Побачимо. Але сам факт, що в "пілотному" немає жодної згадки про існування в російській столиці Об'єднання Українців Росії (ОУР) з його відділеннями в десятках регіонів країни, про інші українські організації Москви, крім купки східноукраїнських земляцтв, про українські сайти в Інтернеті, що створені московськими українцями, про щотижневу українську радіопрограму на Москву та область, виклопотану стараннями голови ОУР Олександра Руденка-Десняка, про багаторічний ентузіазм співробітників московської Української бібліотеки - цей факт не лише дивує, але й обурює. Таке враження, що спочатку народився, а тепер і живешь із засновниками та авторами газети на різних планетах.
Нарешті, про "духовність". Я недаремно взяв це пойняття в лапки. Справа у тому, що девіз нової газети: "В духовности наша сила!". Непаганий девіз. Але цікаво виглядає на тлі передостанньої статті номера під назвою "Из украинского наследия". Про що б ви думали в ній йдеться? Гадаєте, про нашу історію? Віру? Мову? Традиції? Даруйте мені, мовиться у ній про харчі. Точніше, що треба істи, коли постишься. Як тут не згадати Розенбаума?
Отож, завершую висновком про підміну понять. Я - українець. Причому - східняк, не галичанин. Дружина взагалі з Донбасу. Але особисто нам такі "Украинские вести" й даром не потрібні. Маю в Москві десятки друзів-земляків, яких теж не зацікавила уся ця малоросійщина. Чому? Читайте епіграф (Михайло Булгаков, "Собачье сердце")...
P.S. А справді українських газет у Москві як не було, так і немає.
Анатолій Доценко
журналіст, Москва
dacenko_a@mail.ru
19 січня 2004 р.
Об'єднана прес-служба Федеральної національно-культурної
автономії "Українці Росії", Об'єднання українців Росії і
Бібліотеки української літератури в Москві
E-mail: libukr@online.ru
Тел./факс +7 095 118-9192
Тел. +7 095 737-8834
|
![[BRAMA Client Websites]](http://www.brama.com/banners/miniads1.gif){kind=small}
Foto I
