BRAMA, Nov 5, 2003, 9:00 am ET
Press Release
Позавчорашній інформаційний борщ
Багато "цікавого" про життя українців дізнається пересічний російський читач з матеріалу московської "Независимой газеты" за 28 жовтня 2003 р., який подає її кореспондент з Києва Андрій Бондаренко, - "Страсти вокруг булавы. В Объединении украинцев России столкнулись три взгляда на проблемы и перспективы диаспоры".
Щоправда, внутрішні конфлікти зараз притаманні майже всім громадським організаціям, зокрема й національним, так що здивувати цим не вдасться, хіба що хтось тихо порадіє - от, і в українців не все гаразд.
Тільки коли придивишся до самої публікації, чи не станеш думати про те саме виїдене яйце?
По-перше, яка там булава на громадській роботі - один клопіт щоденний.
По-друге, і це дивує навіть в безмежно вільній російській пресі, - з фактами газета та автор поводяться занадто вже вільно.
Наприклад, чого вартий лише вступ до публікації. Говориться про Асоціацію українських громад Росії - а її в природі не існує. Були якісь кволі зібрання, які ні до чого не привели.
Говориться про опозицію до керівництва ОУР у вигляді 15 ледь не провідних реґіональних організацій - так, листи на цей рахунок розповсюджувалися, а потім з'ясувалося, що з цих "15" керівники дуже багатьох осередків про ці листи навіть не знали, тобто підписи їх були сфальсифіковані.
Говориться, що "лідером опозиції" став льотчик-космонавт П.Попович, а він, мабуть, і не знає про таке почесне звання. Додається, що шановний космонавт є головою координаційної ради в Об'єднанні українців Росії, але ОУР не має у своєму складі такої структури. Вперше з публікації А.Бондаренка дізнались ми й про претендентів на роль "духовних керівників опозиції".
Вступ рясніє й іншими фактичними помилками: зокрема, 10 років ОУР виповнилось у травні минулого року, оскільки саме у 1992 році Об'єднання було засновано. (Автор цих рядків знає це достеменно, бо брав участь в Установчій конференції).
Вся ця дезінформація була б, як то кажуть, смішною, якби дискусія навколо неї не пройшла в українській пресі півтора роки тому, коли всі ці "опозиційні" витівки були чітко спростовані.
І якщо цей позавчорашній інформаційний борщ якось потрібен російській "Независимой газете", то для чого?
У газетній публікації після згаданого "інформаційного" вступу, де все поставлене з ніг на голову, подано інтерв'ю з О.Руденко-Десняком і після того - з С.Паняком (очевидно, дійсним лідером "опозиції"). Кожен має право на свою точку зору. Дивує тільки, що голову ОУР С.Паняк звинувачує в "лояльності" до влади. Що це означає? Що громадський діяч повинен знаходитися в постійній конфронтації з владою замість пошуку діалогу на користь української справи? Позиція керівництва ОУР та ФНКА "Українці Росії" тут є однозначною: з владою треба вести саме діалог, і в більшості реґіонів Росії українські організації спираються на добрі відносини з президентами республік, губернаторами, керівниками державних структур різного рівня.
Втім, чи можна дивуватися цій відвертій і недобрій демагогії, якщо згадати, що саме С.Паняка було фактично одноголосно звільнено минулої весни від обов'язків заступника голови ОУР - за бездіяльність, за спроби розколоти українську громаду. Звільнено на представницькій спільній Раді керівників українських громадських організацій Росії.
До речі, на тій же Раді було підтверджено, що все керівництво ОУР та Федеральної національно-культурної автономії "Українці Росії", яке складається з представників понад 20 реґіонів, є легітимним і повноважним.
Чи знав про це автор публікації А.Бондаренко? Чи поставив про це до відома редакцію газети, яку зробив сміховиськом в очах справді поінформованих людей?
А опозиція - що ж, це абсолютно нормальне явище. Якщо буде справді створена нова федеральна українська організація зі своєю програмою, з бажанням і вмінням громадської роботи - існуючі федеральні організації українців в РФ будуть з нею нормально і навіть радо співпрацювати. Ділити нема чого. Тільки поки що, на жаль, крім інформаційних хвиль невідомого кольору і складу нічого реального з опозиційного боку не видко...
Не будемо приховувати, керівництво ОУР було б зацікавлено, щоб така організація з'явилась: показала б себе в роботі, засвідчила свою "нелояльність". У багатьох національностей Росії є кілька федеральних структур, в різних країнах світу працюють паралельні українські організації, які так чи інакше співпрацюють між собою. Законодавство Російської Федерації також не чинить цьому ніяких перешкод: проведіть організаційну роботу, підготуйте необхідні документи, подайте до Міністерства юстиції... Але воюйте за справу, а не проти тих, хто цією справою займається.
Декілька слів про роботу делегації ОУР на 8 Світовому Конґресі Українців. Вона було творчою, консолідованою, всі делегати взяли активну участь у пленарних засіданнях, роботі комісій, секцій, круглих столів. Абсолютною вигадкою А.Бондаренка є фраза про те, що "опозиційно налаштовані делегати звенулись до президента СКУ Аскольда Лозинського з листом про критичну ситуацію в українському русі Росії", жоден з 18 делегатів такого листа не підписував. Що стосується О.Руденка-Десняка, то на пропозицію Ради ОУР та делегації він був одноголосно обраний на 8 Світовому Конґресі Українців заступником Президента СКУ.
Так яку ж мету переслідувала згадана публікація в російській пресі?
Юрій Кононенко,
керівник Об'єднаної прес-служби Федеральної національно-культурної
автономії "Українці Росії", Об'єднання українців Росії та
Бібліотеки української літератури в Москві
4 листопада 2003 р.
E-mail: libukr@online.ru
Тел./факс +7 095 118-9192
Тел. +7 095 737-8834
|