News from and about Ukraine & Ukrainians  Ukrainian Community Press Releases

NOTE: The views expressed in op-ed pieces appearing at BRAMA are solely those of the authors and/or the organizations that they represent. BRAMA makes no endorsement of the stated positions in the articles. They are presented here as a matter of information only.

Transliterated text appears below

12/02/98
Львів

ФАШИЗМ У ЛЬВОВІ

Іван Олександрович Найда
студент-стипендіат Трент Університету,
Онтаріо, Канада

PRESS RELEASE:
Коли ми обирали незалежність та демократію для України 8 років тому, ніхто у Львові не міг навідь гадати що дійде до такого. Ми вважали що у демократичному суспільстві всі думки матимуть рівні права. Ми мріяли що тепер багатопартійна система дасть всім поглядам жадану волю та простір. Влада однієї, корумпованої партії була звалена. Щож ми бачимо тепер? Сьогодні у Львові при владі стоять досить добре спонсоровані політичні структури, представники лише однієї -- націоналістичної ідеї. Так, ми розуміємо що псевдосоціалістичні дії сталінського режиму залишили чорну пляму на лівому русі не тільки Галичини, але й всього світу. Але ми не сповідаємо поглядів, що потребують терору чи репресій, і це досить відверто констатовано в наших програмах. Я маю на увазі програми та дії Соціалістичної Партії України, членом якої я є. Навпаки, ми поважаємо та всебічно захищаємо незалежність та державність нашої країни. Ті хто мав з нами хоч якісь справи знають про це дуже добре.

Це факт, що проти опозиції у Львові працюють СБУ, Обласна та Міська Ради та їх керівники, хоча за народно обраною конституцією представники влади не мають права втручатися, а тим паче заважати роботі будь-яких суспільно-політичних організацій, за винятком ситуацій, передбачених законом. Жодного разу міська організація СПУ не порушила подібних законів, але все рівно репресії не зупиняються. Нам не дозволено доступ до засобів масової інформації, виявилося, що ми не маємо права навідь проводити збори та дискусії, не кажучі вже про демонстрації та мітинги. Тому ми вимушені працювати напівлегально, наче ми якісь терористи чи змовники. Всім відомо про скажену корупцію влади у Львові. Вона є монополізованою і представники інших від націоналістичних партій мають абслютно нуль шансів на вплив життя у регіоні. Постійно за всіма лівими активистами ведеться сліжка, члени партії, чи навідь співчуваючі змушені приховувати свою причасність до нас, бо знають, що їх неминуче чекають звільнення з роботи та інші заходи по “демократизації” та розвитку “свідомості” суспільства. Конституційні права громадян не відносяться до нас, як я розумію, у Західній Україні. Це мені знову дуже нагадує той самий сталінізм, але вже с націоналістичним обличчям.

Я хотів би зупинитись на подіях 7 листопаду 1997-го року. Представники лівих сил зібрались мирно відзначити 80-ту річницю Соціалістичної Революції, за традицією ми планували йти через Парк ім. Франка до його монументу, доречі спорудженого за часів УРСР. Ми шануємо Івана Франка як лідера та послідовника ідей соціалізму в Галичині, тому й хотіли згадати його в такий значний для нас день. Влада знала про це, але знову, як і в усі попередні спроби на протязі 7 років, все було зроблено щоби спровокатувати нас на бійку. Для цього були підготовлені найжорстокіші бійці Соціал-Націоналістичної партії України, так звані “патріоти”, як їх вважає пан Стецюк. Саме ці сили, за допомогою залізних патиків, солі, перця, та інших традиційних для нео-нацистів аксесуарів атакувала колону лівих демонстрантів. Міліція не втручалась аж до останнього часу. Били не здорових та молодих, а саме старих, дітей та хворих, кидаючи їх на землю та б'ючи ногами, щоби було менше спротиву та більше крові. І саме ця кров, червона та гірка лягла на святу землю Галичини, знову як і у 1935 році, коли робітнича 50 000-на демонстрація була розігнана такими же “патрійотами”. Але за тих часів наші брати з Коммуністичної Партії Західної України мали підтримку більшості населення, аж до того як сам Сталін розігнав КПЗУ за занадте “вольнодумство и независимость”. А у Львові люди геть нічого про нас не знають, бо ми – “нелюди” зі слів ЗМІ. Ось і судіть нас після цього.

Ні, ми не прагнемо щоби нам віддали владу затак, ми хочемо боротись за неї чесно, за законами та на рівних правах. Ми хочемо щоби наші людські права не були зганеблені. І сьогодні, саме в 50-річницю Всесвітньої Декларації Прав Людини ми звертаємося до людей світу у нашому покрику душі, з вірою у справедливість та закон. Соціалісти Західної України працюють задля добробуту Галичини та України – нашої рідної землі!

Іван Олександрович Найда,
студент-стипендіат Трент Університету, Онтаріо, Канада.
inaida@trentu.ca

---

* * * * * * * * * * * * * * * * * *

---

12/02/98
L'viv
FAShYZM U L'VOVI

Ivan Oleksandrovych Naj'da
student-stypendiat Trent Universytetu,
Ontario, Kanada

PRESS RELEASE:
Koly my obyraly nezalezhnist' ta demokratiyu dlya Ukrayiny 8 rokiv tomu, nikhto u L'vovi ne mih navid' hadaty sho dij'de do takoho. My vvazhaly sho u demokratychnomu suspil'stvi vsi dumky matymut' rivni prava. My mriyaly sho teper bahatopartij'na systema dast' vsim pohlyadam zhadanu volyu ta prostir. Vlada odniyeyi, korumpovanoyi partiyi bula zvalena. Shozh my bachymo teper? S'ohodni u L'vovi pry vladi stoyat' dosyt' dobre sponsorovani politychni struktury, predstavnyky lyshe odniyeyi -- natsionalistychnoyi ideyi. Tak, my rozumiyemo sho psevdosotsialistychni diyi stalins'koho rezhymu zalyshyly chornu plyamu na livomu rusi ne til'ky Halychyny, ale j' vs'oho svitu. Ale my ne spovidayemo pohlyadiv, sho potrebuyut' teroru chy represij', i tse dosyt' vidverto konstatovano v nashykh prohramakh. Ya mayu na uvazi prohramy ta diyi Sotsialistychnoyi Partiyi Ukrayiny, chlenom yakoyi ya ye. Navpaky, my povazhayemo ta vsebichno zakhyshayemo nezalezhnist' ta derzhavnist' nashoyi krayiny. Ti khto mav z namy khoch yakis' spravy znayut' pro tse duzhe dobre.

Tse fakt, sho proty opozytsiyi u L'vovi pratsyuyut' SBU, Oblasna ta Mis'ka Rady ta yikh kerivnyky, khocha za narodno obranoyu konstytutsiyeyu predstavnyky vlady ne mayut' prava vtruchatysya, a tym pache zavazhaty roboti bud'-yakykh suspil'no-politychnykh orhanizatsij', za vynyatkom sytuatsij', peredbachenykh zakonom. Zhodnoho razu mis'ka orhanizatsiya SPU ne porushyla podibnykh zakoniv, ale vse rivno represiyi ne zupynyayut'sya. Nam ne dozvoleno dostup do zasobiv masovoyi informatsiyi, vyyavylosya, sho my ne mayemo prava navid' provodyty zbory ta dyskusiyi, ne kazhuchi vzhe pro demonstratsiyi ta mitynhy. Tomu my vymusheni pratsyuvaty napivlehal'no, nache my yakis' terorysty chy zmovnyky. Vsim vidomo pro skazhenu koruptsiyu vlady u L'vovi. Vona ye monopolizovanoyu i predstavnyky inshykh vid natsionalistychnykh partij' mayut' abslyutno nul' shansiv na vplyv zhyttya u rehioni. Postij'no za vsima livymy aktyvystamy vedet'sya slizhka, chleny partiyi, chy navid' spivchuvayuchi zmusheni prykhovuvaty svoyu prychasnist' do nas, bo znayut', sho yikh nemynuche chekayut' zvil'nennya z roboty ta inshi zakhody po “demokratyzatsiyi” ta rozvytku “svidomosti” suspil'stva. Konstytutsij'ni prava hromadyan ne vidnosyat'sya do nas, yak ya rozumiyu, u Zakhidnij' Ukrayini. Tse meni znovu duzhe nahaduye toj' samyj' stalinizm, ale vzhe s natsionalistychnym oblychchyam.

Ya khotiv by zupynytys' na podiyakh 7 lystopadu 1997-ho roku. Predstavnyky livykh syl zibralys' myrno vidznachyty 80-tu richnytsyu Sotsialistychnoyi Revolyutsiyi, za tradytsiyeyu my planuvaly j'ty cherez Park im. Franka do j'oho monumentu, dorechi sporudzhenoho za chasiv URSR. My shanuyemo Ivana Franka yak lidera ta poslidovnyka idej' sotsializmu v Halychyni, tomu j' khotily zhadaty j'oho v takyj' znachnyj' dlya nas den'. Vlada znala pro tse, ale znovu, yak i v usi poperedni sproby na protyazi 7 rokiv, vse bulo zrobleno shoby sprovokatuvaty nas na bij'ku. Dlya ts'oho buly pidhotovleni naj'zhorstokishi bij'tsi Sotsial-Natsionalistychnoyi partiyi Ukrayiny, tak zvani “patrioty”, yak yikh vvazhaye pan Stetsyuk. Same tsi syly, za dopomohoyu zaliznykh patykiv, soli, pertsya, ta inshykh tradytsij'nykh dlya neo-natsystiv aksesuariv atakuvala kolonu livykh demonstrantiv. Militsiya ne vtruchalas' azh do ostann'oho chasu. Byly ne zdorovykh ta molodykh, a same starykh, ditej' ta khvorykh, kydayuchy yikh na zemlyu ta b'yuchy nohamy, shoby bulo menshe sprotyvu ta bil'she krovi. I same tsya krov, chervona ta hirka lyahla na svyatu zemlyu Halychyny, znovu yak i u 1935 rotsi, koly robitnycha 50 000-na demonstratsiya bula rozihnana takymy zhe “patrij'otamy”. Ale za tykh chasiv nashi braty z Kommunistychnoyi Partiyi Zakhidnoyi Ukrayiny maly pidtrymku bil'shosti naselennya, azh do toho yak sam Stalin rozihnav KPZU za zanadte “vol'nodumstvo y nezavysymost'”. A u L'vovi lyudy het' nichoho pro nas ne znayut', bo my – “nelyudy” zi sliv ZMI. Os' i sudit' nas pislya ts'oho.

Ni, my ne prahnemo shoby nam viddaly vladu zatak, my khochemo borotys' za neyi chesno, za zakonamy ta na rivnykh pravakh. My khochemo shoby nashi lyuds'ki prava ne buly zhanebleni. I s'ohodni, same v 50-richnytsyu Vsesvitn'oyi Deklaratsiyi Prav Lyudyny my zvertayemosya do lyudej' svitu u nashomu pokryku dushi, z viroyu u spravedlyvist' ta zakon. Sotsialisty Zakhidnoyi Ukrayiny pratsyuyut' zadlya dobrobutu Halychyny ta Ukrayiny – nashoyi ridnoyi zemli!

Ivan Oleksandrovych Naj'da,
student-stypendiat Trent Universytetu, Ontario, Kanada.
inaida@trentu.ca

More Community Press Releases -- Click Here