BRAMA, February 26, 2003, 1:00 am ET
Press Release
З ТРАГЕДІЇ 11 ВЕРЕСНЯ МОЖЛИВІСТЬ НА ЯСНЕ МАЙБУТНЄ -
ФУНДАЦІЯ В ІМЕНІ ОЛЕГА Д. ВЕНГЕРЧУКА НАДАЄ СТИПЕНДІЇ СИРОТАМ В УКРАЇНІ
Олег Д. Венгерчук
|
11 вересня 2001 року, майже три тисячі невинних людей стали жертвами брутальних терористичних актів проти США в Нью Йорку, Вашингтоні та Пенсильванії. Ця трагедія сильно вплинула на мільйони людей- від сімей до друзів загиблих, до цілої країни яка зрозуміла свою уразливість незважаючи на свою світову силу, до тих людей які ставилися із співчуттям і розумінням своєю підтримкою в такий важкий час. Дехто здався перед такїй розпуці і сумом; другі присягали помсти; а Денис Каннеліс, президент невеликої компютерної фірми в штаті Техасу вибрав інше вирішення свого болю при втраті свого друга Олега Венгерчука. В липні 2002 року, він заснував Фундацію ім. Олега Венгерчука, і вложив $10,000 (десять тисяч американських доларів) на створення живого пам'ятника для свого друга- стипендійну програму для сиріт в Україні.
Фундація була заснована як знак того, що кожний з нас- через свою освіту, доброту і хоробрість- може позитивно вплинути на оточуючих. Денис згадує як Олег зуміг залишити свій дотик на оточующих через свою відданність в праці, свою любов до мистецтва і української культури, свою щирість і любов у спілкуванню, та своєю добротою- допомагаючи другим відчувати себе особливим. Своєю доброзичливістю, він передавав своє позитивне ставлення другим. Реалії сьогодення доводять що зараз важкий період для всього світу, і особливо для України, але Фундація впевнена в тому, що наполеглива праця кожного з стипендіатів допоможе їм зробити свій власний, важливий внесок з метою покращити цю ситуацію.
Стипендійна програма проводиться спільно з громадським, благодійним фондом
Товаристо "Приятелі Дітей"
(голова- Марина Криса), яка була зареєстрована в Україні в 1996 році, та зі спорідненою організацією -
Ю-КЕР
(голова Віра Петруша) в США. Стипендійна програма Товариства "Приятелі Дітей" на цей час включає 56 студентів, які навчаються у вищих закладах України, а десять з них фінансуються Фундацією ім. Олега Венгерчука. Лідія Матіяшек, рідна сестра Олега і член управи Фундації, яка вже 9 років проживає в Києві, близько співпрацює з Товариством щодо відбору та слідкуванням за стипендіатами. Стипендія включає кошти на: книги і концтовари, місячну стипендію на харчування і проживання, одяг і взуття, послуги репетиторів- коли потрібно, медичні і стоматологічні послуги, подоржні витрати до Києва на квартальні зустрічі з працівниками Товариства для перевірки і консультацій, включно з психологом.
Студенти походять з та навчаються в різних регіонах України, і мають різноманітні зацікавлення та особистості. Але в них є і спільні характеристики які можна справді подивляти. Ці молоді люди перемогли великі труднощі в житті щоби прагнути за своєю мрією, але замість того щоби втрачати надію і впадати в розпач їхньої ситуації, вони вийшли більш переконаними в своїх силах досягти успіхів в житті, більш вдячні за ті можливості які їм надаються та ставляться з великим розумінням до других. В додатку до своїх студій, студенти беруть участь в літних таборах Товариства "Приятелі Дітей", які щороку відбуваються в горах Карпатах (понад 500 учасників-сиріт з цілої України тільки в минулому році!) , де вони працюють як виховники для молодших сиріт. Вони також допомагають в інших програмах Товариства, як наприклад в маршрутах гуманітарної допомоги які проводять канадські та американські сестри-організації "Приятелі Дітей" по всіх інтернатах в Україні.
Стипендіати Фундації ім. Олега Венгечука на цей рік:
Some of the students currently supported by the Foundation (l-r): Daria Trushkina, Andriy Stupak, Maryna Julai, Vitaliy Kalchenko, Valentyn Skrypnichenko
|
Валерій Безверхий-
народжений 30 серпня 1982 року в місті Києві з хворобою П'єр- Марі, його перевезли до Цюріпінського інтернату для інвалідів. Хлопець у школі гарно вчився. Вчителі характеризують його як відповідального, старанного, добре вихованого хлопця, який наполегливо працює над собою та хоче здобути освіту. Він брав активну участь у всіх заходах, проводив концерти. Валерій неодноразово брав участь у літніх таборах "Приятелів дітей". З першого погляду видно, що він дуже комунікабельний, інтелігентний та вихований. Валерий має велику силу волі, бо під час табору підкорював вершини Карпат, та ще встигав співати. Цей хлопець надзвичайно сильний серцем і душею за якими навіть не помічаєш фізичних вад. Зараз Валерій навчається в планово-економічному технікумі-інтернаті в місті Кам'янець-Подільський Хмельницької області та здобуває економічну освіту.
Іван Боднарчук
народився 20 квітня 1982 року в селі Коропець Монастирського району Тернопільської області. Вчителі характеризують хлопця як наполегливого та вольового, який закінчив школу з відзнакою та має багато друзів. Зараз Іван навчається в Києво-Могилянській Академії на природничому факультеті та прагне здобути спеціальність по профілю хімія. Іван неодноразово брав участь у таборах "Приятелів дітей", та пройшов шлях від учасника табору до вихователя в гуртку. Комендант табору відмічає, що він за характером енергійний та відповідальний, впевнено досягає поставленої мети та дуже старанно справлявся з обов'язком вихователя, мав повагу серед дітей.
Марина Джулай
народилася 15 травня 1984 року в Полтаві. Вона була пильної ученицею- дуже уважна, наполеглива, добре зорганізована, здібна в математиці і читанню. Марина дуже чутлива, дбайлива, відповідальна і совісна людина, яка має багато друзів. У вільному часі займається спортом, їздить на верхах та грає у футбол. На літних таборах відзначалася своєю зрівноважністю, ініціативою та спокійним характером. Марина навчається в Полтавському Державному Аграрному Університеті, по спеціальності організаційного менеджменту.
Віталій Кальченко
народився 3 липня 1982 року в Запоріжжі. З 1999 навчався в школі- інтернаті в Молочанську, а з 2002-2002 навчався в Молочанському Музичному училищі по спеціальності хореографії, Віталій брав активну участь в літних таборах, особливо в мистецьких виставах, де вміло підключав свої енергійні і творчі особливості. Віталій полюбляє гумор та співати українські пісні. Зараз він продовжує навчатися в Мелітопольському Культурному училищі по спеціальності хореографії.
Анна Кузіна
народилась 13 березня 1985 року в селі Старі Петрівці Вишгородського району Київської області. За час навчання у школі Анна проявила себе старанною, наполегливою ученицею, яка приймала активну участь у житті школи. Вона активний гравець інтелектуальної гри "Дебати", яка організована і проводиться методичним центром "Дебати". Анна приймала участь у літніх таборах "Приятелів дітей", де проявила себе як творча, активна особистість. Анна любить малювати- її художня робота "Ми діти твої, Україно!" була відзначена дипломом на Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості "Об'єднаймося ж, брати мої!" у номінації "Образотворче мистецтво". Анна завжди мріяла здобути таку спеціальність, щоб допомагати людям у їх складних ситуаціях, та в 2002 році вступила до Київського Інституту екології та медицини на факультет лабораторної діагностики, бо вважає що "діагностика хвороби є першочерговим заходом в процесі лікування".
Віктор Санніков
народився 5 травня 1984 року в місті Харкові. Віктор пам'ятає що Україна отримала незалежність якраз тоді коли він пішов у перший клас школи. В школі в початкових класах вчився не дуже гарно, але з часом зрозумів що вчитися потрібно, якщо хочеш чогось досягти у житті. Вже в одинадцятому класі почав наполегливо вчитися та працювати над собою, щоби вступити до Києво-Могилянської Академії .
Результатом став вступ до Академії з найвищим прохідним балом на економічному факультеті. Віктор брав участь у літньому таборі "Приятелів дітей", де зарекомендував себе як людина яка відповідально ставиться до завдань та поважає чужу думку. За особистими характеристиками Віктор спокійний та врівноважений, наполегливий."Я дуже радий та щасливий, але водночас налаштований наполегливо вчитися і далі, щоб моя подальша біографія стала ще цікавішою", каже Віктор.
Валентин Скрипніченко
народився
16 листопада 1982 року в селі Петрівка Миколаївської області, при народженні мав фізичні вади. Під час навчання в школі-інтернаті Валентин проявляв схильність до технічних наук. Хлопець любить майструвати, ремонтувати різну техніку. Директор відмічає, що Валентин - це наш місцевий майстер по ремонту годинників, шкільної електроапаратури- цей хлопець має золоті руки.
І тому Валентин вступив до Житомирського технічного ліцею-інтернату де здобуває освіту слюсаря-електрика по ремонту побутового обладнання.Валентин неодноразово приймав участь у літніх таборах "Приятелів дітей". Під час таборів зарекомендував себе як щирий та сміливий хлопець. Він часто листується з Фондом і розповідає про навчання і свої здобутки. Хлопець каже: "сирітська доля та нелегкий стан здоров'я могли б перетворити моє життя на довгу і неподоланну низку проблем, але тільки Ваша увага та безкорислива допомога підтримує та допомагає мені вірити у позитивну перспективу мого життя".
Андрій Ступак
народився
11 червня 1984 року у селі Мар'яно Автономної Республіки Крим. Після закінчення школи Андрій вступив до Національного університету внутрішніх справ в місті Харкові, де він зарекомендував себе дуже позитивно. Старанно вчиться та особисто дисциплінований. Добросовісно відноситься до виконання функціональних обов'язків курсанта, прагне підвищувати свій професійний та культурний рівень.
Андрій сумлінно працює над вивченням учбового матеріалу, та у взаємовідносинах з товаришами по курсу ввічливий та коректний. Він дуже любить спорт та різні змагання. За складом характеру врівноважений та спокійний. На критику та зауваження старших реагує вірно, своєчасно усуває вказані недоліки.Андрію подобається навчання і він знає, що професія військового ідеально підходить для нього.
Олександра Сидоренко
народилася
3 червня 1984 році. В Бутанській школі-інтернаті, Олександра проявила себе як наполеглива та ініціативна учениця. Багато часу приділяла роботі у хореографічному ансамблі "Дивоцвіт". Брала участь та здобувала нагороди на фестивалях та конкурсах. За характером Олександра дуже динамічна, творча та сумлінна. У своїх мріях вона завжди прагне реалізувати себе як творчу особистість. І мабуть тому в цьому році вступила до Київського обласного училища культури та мистецтв. Олександра була активним учасником літніх таборів "Приятелів дітей". Хто був на літньому таборі "Приятелів дітей" той неодмінно згадає її захопливий та неймовірно легкий танок.
Дарія Трушкіна
народилась18 січня 1982 року в місті Харкові. У 1999 році успішно закінчила загальноосвітню школу з відзнакою та вступила до Харківського гуманітарного університету "Народна українська академія". Під час навчання брала активну участь у житті університету, перемагала на наукових конференціях та конкурсах міста Харкова та України. У 2002 році достроково отримала диплом бухгалтера та журналіста, але залишається вчитися та здобувати спеціальність економіста з поглибленою правовою підготовкою. Паралельно здобуває диплом Web- дизайнера. Дарія у вільний час допомагає Харківському обласному благодійному фонду "Академія", як бухгалтер та благодійному фонду товариство "Приятелі дітей" своєю волонтерською роботою. Вона є місцевим координатором проекту "Стипендіат" та відвідує дітей-сиріт, що знаходяться в місцевій лікарні на лікуванні. За характером Дарія енергійна та цілеспрямована, дуже гарно малює та співає, має багато друзів. ЇЇ життєве гасло є : "Крізь проблеми та незгоди до великої перемоги!".
ПРО ОЛЕГА ВЕНГЕРЧУКА
Олег Венгерчук народився 4 жовтня 1944 року у Відні. Його мати, Стефанія Чорна пам'ятає як він народився серед бомбардування, і як більшість медичного персоналу переховувались в бомбосховищі. Синочок народився дуже маленьким, в 6 1/2 місяців, був хворий на запалення легенів. Ніхто не сподівався що він виживе, але сильна любов матері до дитини і глибока віра в Бога їх врятували. Врештою, Олег і його старший брат Остап разом з мамою виїхали з табору в Ганновері, Німеччині до США. Хоч початки нового етапу життя були нелегкими, Олег здобув вищу освіту. Він перше навчався по спеціальності біології, але після служби в американському війську підчас Вєтнамськоі війни, він перейшов на факультет художного мистецтва, де він зуміг виражати свій талант і чутливість до мистецтва. Олег був великим спортсменом- був лижником, здібним у фехтуванню, та сильний плавець, який в школі змагався в командах плавання і стрибку. Його любов до водних спортів продовжилась до дорослого віку, і включала вітрильництво. Олег працював дизайнером для Американської Авіалінії, пізніше для фірми Гибс і Гилл, а останнью для фірми Вашингтонська Група, яка знаходилась на 91 поверсі південної вежі Світового Торговельного Центру.
Він закохався з його любов'ю з дитячих років (та похресницею своєї мами) Оксаною Сакалош, і вони одружилися в 1969 році. Їхня донькf, Андрея, народилася в 1978 році. Олег і Оксана мали незвичайно унікальне подружнє життя, бо поділяли велику любов і розумінняб та поважали один одного. Вони були справжні друзі по душі, як, мали спільні зацікавлення, погляди, і життєрадість, яке передавалось всім що знаходились поруч них. Разом вони полюбляли довгі прогульки на природі, випити гарного вина, послухати доброї музики, як також просто ділитися враженнями повсякденного життя. Оксана вважає, що вона мала велике щастя в житті, бо в них було так багато спільного. В інтерв'ю в газеті Нью Йорк Таймс, Оксана згадувала як на вихідні перед 11 вересня, в них перебували в гостях друзі. Після вечері, коли вони сиділи в сумерку разом, Олег поцілував руку своєї дружини як він це часто робив після гарно проведеного часу. "Він мені сказав- я хочу щоби знала наскільки я вдячний за все те що ти робиш для мене. Якщо хтось з нас має померти перше, я надіюсь що це буде я, бо навіть не уявляю собі життя без тебе."
Олега Венгерчука прізвище знаходиться близько кінця довгого списка жертв 11 вересня (в англійському алфавітному порядку), і щоразу не віриться що воно дійсно там є- так важко збагнути що сталося в той день. Але факт залишається фактом, що Олег- улюблений син, чоловік, батько, брат, вуйко і друг- фізично вже відійшов від нас, хоч його щирий, відкритий і щедрий дух далі живе в наших серцях.
Фундація ім. олега Д. Венгерчука є неприбуткова організація, яка не підлягає податкування. За дальшими інформаціями про Фундацію, або щоби вислати пожертви просимо звертатися на адресу:
P.O. Box 93716, Southlake TX 76092
Просимо також відвідати веб-сайт:
www.wengerchukfoundation.com
Статтю написала Лідія Матіяшек; матеріали про студентів подала Алла Кравченко-Галич , координатор стипендійної програми при Товаристві "Приятелі Дітей".
|
![[BRAMA Client Websites]](http://www.brama.com/banners/miniads1.gif){kind=small}
Foto I
