BRAMA, November 20, 2002, 1:00 am ET
Press Release
Text of Press conference held in Kiev with U.A.O.C.S.P. Vladyka Moisei
On November 15, in Uzhorod, Ukraine, His Eminence, Metropolitan Moisei, Metropolitan-Archbishop of Kyiv of the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church - Sobornopravna offered remarks about his vision for the church in Ukraine and the role of the UAOC - Sobornopravna in the religious life of the country in the twenty-first century. The text of Metropolitan Moisei's address follows below.
Слава Ісусу Христу !
Я є ново назначений Митрополит Київський і Всієї Руси-України Владика Моісей. Представляю Українську в статусі автокефальної Православну Соборну Церкву, яка не є новоутворена, а канонічна Українська Православна Церква, правонаступниця 1000л. Хрещення Руси -України, яка була визнана Вселенським Патріархом в 1924 році, на землях які знаходились під тим часовою окупацією Польщі. В зв'язку з гонінням Нашої Церкви в часи тоталітарного режиму ієрархія змушена була емігрувати за кордон, а сьогодні відбувається повернення ієрархії додому до України. З ціллю відродити канонічність і чистоту архієрейських висвят для Української Церкви і поєднати всі Церкви в Україні в одну Соборну Церкву.
Сьогодні в Україні ми всі споглядаємо велике розділення між Церквами Православної основи. І ці розділення не зменшуються, а зростають Лідери цих церков виконують роль удільних князів, які не дбають чим це розділення закінчиться в майбутньому для України. Розділена Церква розділює народ. Народ до відкриття Церков жив дружніше як сьогодні. Це том, що в Україні немає однієї сильної Української Церкви, а 80 % церкви іноземних юрисдикцій, які є чужими для інтересів України, тому і розділяють Український нарід, від чого рівень життя в Україні іде до низу.
Чому ми такі бідні на такій багатій землі, на якій кожний місіонером міг би стати ? Тому що духовна бідність і роз'єднання ідей забирає у нас силу, а в єдності з Богом і один з одним є сила і щастя народу, щоб жити однією родиною в любові і повазі один до одного. Люди в томились від штучного роз'єднання якого можна і не мати. Якщо Бог один то, чому роз'єднуємось ? Якщо Бог любов то, чому ненавидимо один одного?
Місія Нашої Української Православної Соборної Церкви, поєднати всі Церкви в Україні в одну Христову родину, на основі Соборності, як рівних з рівними з повагою до сущіх санів і позицій. Для поєднання потрібно робити реальні кроки не на словах, а на ділах. Не тільки зазивати до об'єднання але і реально діяти. Не хотять Церковні верхи, то почнуть Верховні низи і все суспільство України, коли усвідомить ідею Соборності.
З цією ціллю поєднання всіх церков для блага України з ласки Божої канонічні українські єпископи діаспори як патріоти, що дбають про благополуччя України висвятили мене в єпископа і возвели в сан митрополита Київського і всієї Руси-України, з ціллю послужити загальному об'єднанню всіх українських Церков в Україні і в діаспорі, щоб бути однією церковною родиною, не тільки в Україні але всюди в світі де проживають Наші вихідці з України. Це дасть змогу об'єднаній українській церкві, достойно представляти інтереси України не тільки в Євросоюзі але і всьому світі, де знаходяться Українські Митрополії. Про канонічність Наших українських єпископів в США і західній Європі, від яких я отримав канонічну висвяту, свідчить сам Вселенський Патріарх в книзі "Православие пост тоталитарной Украине", запечатаній і випущеній церквою московського Патріарху, в якій підтверджується цей факт на ст.128-129 ... "11 марта 1995 г Вселенский Патриарх Варфоломей и священный синод приняли в юрисдикцию Константинопольского Патриархата Украинскую Автокефальною Православную Церковь в США и в диаспоре Епископат." Письмо святейшего Патриарха Константинопольского Варфоломея Патриарху Московскому и Всея Руси Алексию №337 от 13 марта 1995 г.) "Свой шаг Константинополь аргументировал тем, что принятые Украинские епископы в США и Западной Европе не являются раскольниками поскольку ведут преемство от Польской Православной Церкви, получившей Автокефалию от Константинополя в 1924 г."
Як бачите, що цю заяву про канонічність українських єпископів в США і Європі засвідчив сам Вселенський Патріарх тим, що прийняв українських Єпископів під своє керування без перевисвят, а листа до Московської Патріархії підтвердив канонічність всіх єпископів, що мають апостольську приємственість від митрополита Діонісія Валединського, який бу4в митрополитом Української Православної Церкви, а не польської, тому що церква була визнання на теренах українських земель, які були захвалені Польщею після першої світової війни і звільнені від польської окупації червоною армією в 1924 р. Це були землі Волині, Полісся, Холмщини і Підляшшя, які входили до складу Митрополії Київської і Всієї Руси. Які мали на своїй території понад 2,5 млн. Українців і півтори тисячі церков.
В цій же книзі читаємо далі "вторим аргументом стало мнение Вселенской патриархии выведенное нею 28 правило IV Вселенского Собора, что канонически вся православная диаспора подчиняется Константинопольському Патриарху". З цієї заяви зрозуміло, що вселенський Патріарх, хоче мати під собою всіх українських єпископів з українськими Церквами, але Українські Владики Діаспори не хотять входити під юридичну залежність Константинопольського Патріарха, який тут же ізолює їх від України, як зробив з попередніми українським Владиками. Тому Владики будучи Патріотами України люблять її і хотять зберегти свій статус автокефальності, щоб мати змогу допомагати Українській Церкві і українському народу в поєднання всіх в одну Соборну Церву во благо України і в Славу Божу. Ці з ж достойні і канонічні Владики, що мають приємственість єпископської лінії від апостола Петра, яка йде до них через Владику Діонісія Валединського Митрополита УПЦ під окупацією Польщі порадившись з собором Українських Канонічних Архієреїв США і Європи рішили висвятити мне в єпископа і возвести в сан Митрополита Київського і всієї Руи-України.
У висвяті прийняв участь Блаженніший Владика Стефан Бабій Петрович Першоієрарх УАПЦ-Соборноправної, Архієпископ Торотнтський Митрополит Південної і Північної Америки, Намісник Київського Патріаршого Престолу у співсужінні з Високоприосвящейннішим Митрополитом Мисаїл Явчак Чампіон Архієпископом Клівлендським і Митрополитом США, якого рід до речі з Закарпаття м. Мукачево, який був головним хіротонізуючим єпископ мене, як архімандрита Мойсея Кулика Архієпископа Київського і Митрополита всієї Руси-України Української Автокефальної Православної Соборної Церкви з ціллю послужити єднанню всіх Церков в Україні і діаспорі в одну Соборну Церкву з духовним центром в Україні.
Для цього Собором канонічних єпископів на мене покладена місія по відродженню Митрополії Київської Руси-України, як канонічної і визнаної Вселенським Патріархом, що веде свою право наступність Митрополії київської Руси-України від тисячолітнього хрещення Руси-України князем Володимиром Великим. Повторне визнання канонічності і наданні автокефалії, тобто самостійності від Вселенського Патріарха відбулося в 1924 році, коли Українська Православна Церква була під тим часовою окупацією Польщі. Його Святість Григорій VII Вселенський Патріарх видав томус на відтворення і визнання Церкви яка входила до Митрополії Київської-Руси, як автокефальної Церкви і покладено цим томусом відповідальність за встановлення висвяти нового Собору єпископів в той час на його Блаженство Митрополита церкви Діонісія Валединського, який розвивав українську Церкву але не міг виконати цю місію до кінця із-зі комуністичного режиму. А в сьогоднішній час побудови демократичного суспільства яке гарантує конституційну свободу совісті, тим більше в період входження України в Євросоюз, так що люба дискримінація до Нашої Церкви може визвати негативну оцінку світового суспільства до України та її уряду. Тому і за цих умов стає сьогодні можливим виконати цю канонічну місію. Собор Канонічних єпископів Діаспори поклав на мене цю відповідальність, як на канонічного Митрополита Київського і всієї Руси-України про відтворення канонічної Митрополії Київської Руси-України для Української в статусі автокефальної Православної Соборної Церкви. Висвяти Собору нових єпископів для України і для діаспори, де Наші громади потребують Архієреїв, щоб життя наших українських Церков і громад могло розвиватися і надалі, тим більше, що зараз продовжують відбуватися еміграції наших українців за кордон на заробітки, або ж проживання, які особливо потребують на чужині духовної опіки, також потребуємо для діаспори і священиків. Наша Українська Православна Церква, як рідна мати, що повертається з далеких гонінь, щоб приголубити і примирити в єдності своїх рідних дітей, щоб жили
Якщо взяти для кращого розуміння, що для України означає рідна або чужа церква то візьмемо для порівняння антропологію людини з антропологією держави, тобто внутрішньою будовою.
Людина має душу, яка вміщає в себе розум, бажання, звички, почуття, знання і дякувати розумній душі людина керує і піклується про своє фізичне тіло. Так само і держава, яка має свою Церкву, яка теж духовно керує, навчає і веде людей цієї держави до пізнання життя ва гармонії з Богом і тоді економічне благополуччя стає наслідком росту духовної свідомості суспільства. Якщо людина має розумну душу то і тіло буде здорове, якщо вона грішить: п'є, курить, то і тіло буде хворе. Якщо держава має духовно здорову Церкву, де священики живуть праведно з Богом, то люди будуть жити по Божому, а якщо духовенство розпусне і наповнене пороками суспільства, то і люди будуть грішити ще більше. Якщо душа людини наповнена чужими страстями, чужими духами, такими як звичка курити, пити, прелюбодіяти то душа такої людини є підневільна цим духам, які роздирають її почуття і збуджують погані бажання, виконуючі які людина відпадає від Божої благодаті і страждає в проклятті гріха. Держава, яка має свою церкву слабо розвинуто., а чужі церкви як сильні чужі духи, які заглушають голос рідної церкви і навчають людей ненависті один до одного, хто іншої конфесії, навчають маловартісності і анти патріотизму, то така держава завжди ослаблена і постійно б'ється в судорогах духовно-екіномічного біснування під впливом чужих церков, як чужих духів.
Чужі церкви в нашій державі представляють інтереси чужих держав, а не нашої, і це природно, так, як мачуха любить своїх дітей більше ніж прийомних, тому дітям треба звертатись не до мачухи, а до матері яка їх любить. Доки людина буде одержима чужими духами, доти буде грішити і біснуватися. Доки держава буде одержима чужими Церквами, доти буде духовно і матеріально подавлена виглядатиме як не повноцінна, що не спроможна бути щасливою без чужоземної допомоги. Церков з іноземними юрисдикціями повинно бути в Україні 5-10%, а Українська церква повинна бути об'єднана і морально здорова, що могти вилікувати хворе тіло держави, як в духовно соціальному так і в економічно-екологіному аспектах.
Чужі церкви в Україні - це чисто політичні Церкви, бо мусять об'єднувати людей, що вони рідні. Рідна церква в Україні є правдива і Патріотична, яка служить для добра свого народу. Церкви з іноземним підпорядкуванням є церковно-політичними, так як працюючи в чужій державі мусять вдавати себе за рідних прикриваючись назвою українська, щоб представляти корисні інтереси чужої держави.
Такі церкви для України є деструктивні, так як настроюють людей один проти одного. Наприклад: "Не йдіть туди молитись бо там уніати", або ж пропаганда на оборот. Так народ і ділиться брат проти брата, син проти батька. Бо іноземна Російська Православна Церква тільки таким чином може утримати біля себе вірних, але від цього страждає не тільки держава але і занепадає авторитет православ'я, тому що молодь в церкві ненависть звертається до чужих вір. І не буде дивно коли в скорому майбутньому, мусульманство і інші нетрадиційні віри в Україні наберуть потужної сил, що християни будуть шукати один одного днем з вогнем. Тай практичним, правдивим християнином можна сформуватися тільки в рідній церкві, яка як рідна мати каже дітям правду, і зацікавлена, щоб її діти любили один одного не залежно хто якого національного походження, бо всі ми діти України, живемо тут для того щоб жити щасливо в гармонії з Богом, а для цього державні керівники повинні створити всі умови, щоб Українська Церква в Україні стала високо духовною і сильною, яка на сонові соборності поєднає всіх християн в одну щасливу родини з духовним центром в Києві.
More BRAMA Press Releases -- Click Here
Comments and observations about this article and other news
may be posted to the BRAMA News & Politics Comment Board
|
|
Наша кнопка
|
|
![[BRAMA Client Websites]](http://www.brama.com/banners/miniads8.gif){kind=small}
Foto I
