|
П: Слава, кілька запитань для ознайомлення:
Де ви народилися?
Де навчалися?
Де проживають Ваші батьки?
Слава Медведенко: Я народився у Київській області, в селі Карапиші. Невдовзі після мого народження батьки переїхали в
Київ, що було пов’язане з їх роботою. В Києві я почав грати в баскетбол і з Києвом пов’язане все моє життя. Після закінчення
школи навчався в Київському інституті фізичної культури.
П: Чому Ви обрали саме баскетбол? Хто зацікавив вас цією грою?
С.М.: У дитинстві я захоплювався багатьма видами спорту. А одного разу зустрівся з тренером Олександром Димиртовичем
Коваленком. Якби не він, то я б, напевно, ніколи не грав у баскетбол. Олександр Димитрович тепер проживає в Києві. Він
тренував одну із найкращих, на мою думку, команду “БК”. Ця команда була організована всього 3 роки тому. Також грав в
команді “Будівельник” 2 роки.
П: На Вашу думку, в чому основна відмінність баскетболу в Україні і тут, в США, або чим відрізняються українські команди від
американських?
С.М.: Дуже важко порівнювати. Напевно, буде правильніше, якщо я скаду, що це взагалі не порівнюється. Це зовсім інші стилі,
гра команд Національної Баскетбольної Асоціяції дуже динамічна і високотехнічна, а в Україні більш повільна.
П: Які у Вас враження від партнерів по команді?
С.М.: Враження самі найкращі, бо на цей час це найкраща команда світу.
П: А як Вам ведеться поруч із зірками світового баскетболу?
С.М.: Звичайно, зірки є зірки, але в команді це партнери по грі, це одна команда і взаємини у нас дуже гарні. Я не відчуваю,
щоб тут була якась зверхність чи зухвалість. Навпаки, нормальні дружні стосунки і взаємоповага.
П: Отже, Ви всі рівні між собою - і Горрі, і Фокс, і Фішер, Шак, і Кобі?
С.М.: У команді ми всі рівні, а ось як нас трактують журналісти, то це вже зовсім інше ... (з усмішкою).
П: Коли Ви є в Лос-Анджелосі, то граєте (тренуєтеся) всі разом. Але зараз ми не бачимо на майданчику провідних гравців
команди.
С.М.: Це трошки не так. У нас є таке правило. Ті, хто в останній грі був менше задіяний, то тепер повинен тренуватися більше,
а інші гравці - відпочивають. Іншими словами ті, хто менше грав, на такому тренуванні грають між собою. Це для того, щоб
пітримувати рівномірний стан готовності всіх гравців.
П: Яке Ваше враження від тренера команди Філа Джексона?
С.М.: Він дуже гарний психолог, вміє мотивувати людей тоді, коли треба, вміє розмовляти з “зірками”.
П: То можна сказати, що Ви набудете дуже цінний досвід і з часом зможете бути добрим тренером, якшо не в США, то,
можливо, в Україні.
С.М.: Поки що я не дуже в захваті від тренерської роботи. Можливо, з часом я буду по-іншому дивитися на роботу тренера,
але тепер я люблю грати і цим живу.
П: Колишній тренер команди Бостон Селтикс, казав, що Філ Джексон ніколи не мусів працювати з гравцями, які б були менше
підготовлені. Іншими словами, він не займався вихованням гравців, він завжди отримував команду, де вже є найбільші зірки
баскетболу. На вашу думку, чи вміє Філ Джексон працювати зі спортсменами, які потребують більше уваги і опіки в розумнінні
підготовки їх як професійних гравців? Чи займається він свого роду навчанням менш досвідчених гравців?
С.М.: Відомо, що Філ Джексон постійно тренує команду чемпіонів і, зрозуміло, його основне завдання - це чемпіонський
титул. І він робить все, щоб здобути цей титул. І виглядає так, ніби на шляху до здобуття чемпіонського титулу молоді гравці
залишаються в тіні. Як правило, молоді гравці мало грають звідси і таке враження.
П: Зрозуміло, а ось під час тренувань він працює з менш досвідченими гравцями чи це віддається на відкуп помічникам?
С.М.: Так, звичайно, він багато часу приділяє молодим членам команди, і я вважаю, що в цій команді тренера Філ Джексона
можна навчитися багато чого. Бути членом такої команди - це дуже добра сходинка для дальшої кар’єри в спорті.
П: Ми дивилися на таблицю Ваших показників, за якими оцінюється класність і активність в команді гравця. І там чітко
простежується тенденція до зростання вашого рейтинґу. Наскільки Ви особисто задоволені рівенем свого професіоналізму і,
відповідно, показником Вашої майстерності?
С.М.: На цей час я задоволений рівнем мого рейтинґу, але я незадоволений тим, скільки я граю. Я б хотів мати більше
ігрового часу. Я хочу грати краще і більше. І зрозуміло, що я хочу, щоб мої результати зростали. Це ж цілком природньо!
Цей рік дуже суттєво відрізняється. Торік я не розмовляв англійською мовою. Для мене все було нове, починаючи з того, що
Америка разюче різниться від моєї Батьківщини. Вся система організації особистого життя, тренувань, розкладу змагань.
Абсолютно все і, звичайно, я почував себе трохи ніяково. Був потрібний час, щоб не тільки адаптуватися до нових умов, але й
до характеру нових взаємин і, звичайно ж до самого спортивного життя, змагань. Довший час я почував себе схованим і,
відповідно, не міг себе проявити так, як цього хотілось.
Тепер я опанував англійську мову, що дозволяє почувати себе більш комунікативним. Тепер я маю можливість більше і
краще показати свою професійну майстерність.
П: Скоро у Вас закінчується дворічний термін. Завершується серія змагань 2002 року. Які Ваші плани на майбутнє?
С.М.: Зараз я не можу нічого сказати щодо подальших планів чи намірів в баскетбольній кар’єрі. Поки проходять змагання,
ми не можемо про це говорити. Я поки що займаю позицію як “вільний аґент”. Після чемпіонату я побачу, як будуть
складатися обставини. А на даний час вести будь-які переговори про дальшу участь в НБА заборонено.
П: А чи є бажання залишитися в цій самій команді?
С.М.: Так, бажання є.
П: Що Ви плануєте робити після завершення чемпіонату.
С.М.: Одразу полечу в Україну до батьків. Там планую відпочити. Зустрітися зі своїми близькими, друзями, провідати
знайомих і просто побути в рідному Києві, а потім буду думати про продовження спортивної кар’єри.
П: Завтра дуже важлива гра. Лайкерс вже має 3 - 0 очки. Потрібно здобути ще одне, щоб ввійти до фіналу. Ваш прогноз на цю
зустріч.
С.М.: (З усміхом) Вибачте, але я прогнозів не даю. Незалежно від того, якою б легкою ця гра не видавалася.
П: Чи доводилося Вам бачити на трибунах наш державний прапор і чи доводилося Вам чути підтримку співвітчизників?
С.М.: Бачити український прапор на трибунах під час матчів НБА не доводилося, а ось перед початком або після гри доволі
часто доводиться чути привітання і побажання.
П: Ми бажаємо, щоб Ваше майбутнє було щасливим в особистому житті і успішним в професійному. Ми дякуємо за інтерв’ю.
| 
