News from and about Ukraine & Ukrainians: Ukrainian Community Press Releases
BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення



getLinks(); ?>


 
Submit press releases here

BRAMA, March 1, 2002, 10 am ET


Візита Папи і нездійснені сподівання
Дарія Кузик

В Україні Папу Івана Павла ІІ вітали з великою пошаною та ентузіязмом. Його промови в українській мові та їхній зміст сприймали присутні з великою увагою і вдячністю. А слова із промoви Папи 23-ro червня на Бориспільському летовищі; ''Дорогі Українці, обіймаю вас усіх від Донецька до Львова, від Харкова до Одеси та Симферополя!" та зацитований вислів Шевченка: "Нема на світі України, немає другого Дніпра" полонили серця присутніх. "Народе, що живеш на цій землі, не забувай цього!" напоминав Папа.

Але прикро було довідатись, що сподівання відносно проголошення Митрополита Андрея Шептицького блаженним таки не справдились, мимо всіх старань протягом майже пів століття.

Вірність Українській Католицькій Церкві була в нього наслідком його славних попередників на владичих престолах України. До них належить Єпископ Варлаам Шептицький (1647-1717). Слід відмітити, що він на Соборі у Львові в 1694 році поробив усі старання щоби Галичина прилучилась до Унії з Апостольською Столицею, яку ще в 1596 році прийняли Українські Владики Київщини, при збереженні обрядових і канонічних особливостей.

В 1715-му році Митрополит Л. Кішка висвятив на Львівського єпископа Атанасія Шептицького (1686-1746), який видавав літургічні книги, дбав про освіту духовенства, обороняв селян, заснував братство при Церкві Св. Юра, а в 1729 році став київським митрополитом.

Також Єпископ Лев Шептицький (1717-1779) обороняв селян, мимо невдоволення шляхти. У висліді його старань архикнягиня Австрії Марія Терезія оснувала у Відні греко-католицьку духовну семінарію ''Барбареум'' при Церкві св. Варвари в 1774-му році. Єп. Л. Шептицький робив теж старання відносно відновлення Галицької Митрополії. Від 1778-1779 р. управляв Київською Митрополією.

Атанасій Шептицький, який був єпископом галицьким з осідком у Перемишлі від 1762 до 1779 р., був дуже популярний серед духовенства. У 1772-му році він подав докладний звіт про Перемиську епархію апостольському нунцієві Ґарампі.

Дорогою тих славних своїх попередників пішов Митрополит Андрей Шептицький (1865-1944), бажаючи служити своєму рідному народові. Той його плян благословив Папа Лев ХІІІ, який був великим прихильником Української Католицької Церкви і навіть плянував створити Український Патріярxат з тимчасовим осідком у Львові, до якого мали також належати закарпатці. Але примас Угорщини запротестував проти цього.

Папа Лев ХІІІ номінував Андрея Шептицького в 1899 році на єпископа станиславівського, а вже 21 жовтня 1900 року Єп. Андрей одержав номінацію на львівського архиєпископа, митрополита галицького та єпископа Кам'янця Подільського. Інтронізація відбулась 12 січня, 1901.

Десять днів пізніше Митрополит Андрей Шептицький очолював делеґацію до цісаря Франца Йосифа з домаганням рівних прав для українців, які опинились в австрійській монархії. В 1906 році очолював прощу до Св. Землі, в якій взяло участь понад 500 паломників. А 28 червня 1910 р. підніс справу створення українського університету у Львові.

В 1903 році заснував Народну Лічницю, яка була так дуже потрібна для українців у тих важких умовинах. Був ініціятором і співзасновником Земельного Банку у Львові в 1910 р.

Ще в 1908 році Митрополит Андрей створив апостольський вікаріят у Боснії і вислав туди Студитів для духовної опіки над нашими поселенцями. Чин Студитів відновлено старанням Митрополита Шептицького в Галичині в 1904 році. Опісля в 1905 р. заснував у Львові Український церковний музей, а для малярів придбав окреме приміщення.

Щедро уділяв стипендії українським студентам різних професій без огляду на віровизнання. Подарував ґрунт на садівничу школу в Милованні, а також на хліборобську школу в Коршові. Підтримував ''Просвіту", "Рідну Школу", бурси для ґiмназійної та ремісничої молоді і "Пласт", для якого віддав площу в Підлютому на таборування, а також помагав жіночим монастирям.

Митрополит Андрей Шептицький був теж ініціятором Велеградських 3'їздів, які відбувались в роках 1907, 1909, 1911, 1924, 1927, 1932, та 1936. Між тими з'їздами відбувалися конґреси, наради та студійні курси. Так зачалась екуменічна діяльність оперта на християнських основах.

Підчас московської окупації Галичини в 1914 році Митрополита Андрея арештували москалі й вивезли його до Києва, де йому пощастило таємно висвятити о. Йосифа Боцяна на єпископа Луцького й о. Дмитра Яремка на єпископа Острозького.

3 Києва повезли москалі Митрополита Андрея до тюрем у Новгороді й Курську, а в Суздалі над Клязьмою тримали його в монастирі-тюрмі в дуже тісній келії, схожій на могилу. Там прийшлось Митрополитові страждати аж до революції 1917 року.

Після звільнення Митрополит мав ще зустріч у Києві з членами Центральної Ради та аж 10 вересня повернувся до Львова.

Підчас останнього публичного виступу у Відні 28 лютого 1918 року Митрополит Андрей домагався самовизначення народів на основі етнографічного принципу, знаючи якою трагедією завжди було і буде в майбутньому життя поневолених народів.

В грудні 1920-го року поїхав до Риму, а опісля на візитацію Українських Католицьких Церков у Канаді й Америці.

В 1928 р. оснував Богословську Академію у Львові. В 1933 році видав послання, в якому гостро осудив московський комуністичний уряд за зорганізування Голодомору, у висліді якого згинуло понад сім мільйонів українців. Опісля, в 1936 р. видав послання, в якому осуджував постійні злочинні акції комунізму.

Також неґативно ставився до німецьких окупантів за їхні вбивства невинних людей. Митрополит Шептицький завжди був відважним оборонцем всіх покривджених.

Митрополит Андрей рятував переслідуваних і протестував проти пацифікації та проти нищення українських Православних Церков, допомагав убогим і сиротам та переховував жидів не тільки у своїй палаті, але також в українських монастирях.

Забуто також про терпіння і великі заслуги Патріярха Йосифа Сліпого. Забуто що протягом довгих 18 років він безмежно страждав у концентраційних московських таборах, про що коротенько згадав у своєму Завіщанні: "Ув'язнення ніччю, тайні судилища, безконечні допити і підглядання, моральні і фізичні знущання й упокорення, катування, морення голодом; нечестиві слідчі і судді а перед ними я, безборонний в'язень-каторжник, 'німий свідок Церкви', що знеможений фізично і психічно вичерпаний, дає свідчення своїй рідній мовчазній і на смерть приреченій Церкві ... І в'язеннь-каторжник бачив, що і його шлях 'на краю землі' кінчався приреченням на смерть!"

А коли за старанням Папи Йоана ХХІІІ Блаженнішого звільнили, він ніяк не хотів покидати свій нарід і українську Католицьку Церкву та їхати на Собор до Риму.

І врешті погодився, коли дозволено було йому на зустріч з о. Василем Величковським, якого потаємно Блаженніший висвятив на єпископа і доручив йому важливу місію висвячення Єпископів для Української Католицької Церкви в Україні. Про це Блаженніший написав коротко у своєму Завіщанні ... "і вчинивши все, що вимагав від мене архипастирський обов'язок, для забезпечення безперервного апостольського наступства в Українській Церкві, прибув я, фізично зморений, душевно незламаний, до Петрової Столиці."

Єпископ Величковський виконав блискуче своє завдання, чого доказом є зустріч Папи Івана Павла ІІ 25-го червня, 1990 р. з Владиками Української Католицької Церкви з України під проводом Митрополита Володимира Стернюка. Тоді Папа привітав їх словами: "Завдячуємо самому Богові цю зустріч, яка сьогодні починається в домі Наступника св. Петра." (журнал Патріярхат, вересень, 1990).

Тяжко уявити собі в якій ситуації була б наша Церква в Україні, якщо б Патріярх Йосиф перед своїм виїздом на Другий Ватиканський Собор не подбав був про її апостольське наступство.

А мимо того, та всіх інших заслуг Патріярха Йосифа, його не включено у список тих, яких Папа Іван Павло ІІ проголосив БЛАЖЕННИМИ. Також не справдились надії на визнання Патріярхату Української Католицької Церкви-Мучениці. Ця важлива справа чомусь постійно натрапляє на непереможні перешкоди мимо постанови Другого Ватиканського Собору, де сказано що Східні Католицькі Церкви ... "мають право й обов'язок рядити собою."

У своїй промові на другій сесії Другого Ватиканського Собору (11 жовтня, 1963 року) Блаженніший Йосиф Сліпий звернувся до учасників Собору із проханням піднести Митрополію Києво-Галицьку і всієї Руси до патріяршої гідности. Це прохання схвалили всі бурхливими оплесками. Але на тому Соборі були присутні також московські обсерватори,які запротестували проти цього.

І від того часу постійно щось стоїть на перешкоді тій важливій справі, мимо того що за вірність Апостольській Столиці мученичою смертю згинули Владики Української Католицької Церкви та сотні тисяч мирян, священиків і членів монаших чинів.

Траплялись вже різні нагоди, з якими були пов'язувані надії на позитивне вирішення справи Патріярхату УКЦеркви, як ось тисячоліття Християнства в Україні, зустріч в Апостольській Столиці з Владиками з України (1990 р.), Перепоховання Патріярха Йосифа (1992 р.) а також торжественні святкування Святого 2000-го Року. Але постійно щось стояло на перешкоді. Навіть із приїздом Святішого Отця в Україну наші надії не здійснились.

А чейже Патріярхат є дійсно дуже потрібний для Української Католицької Церви як необхідний об'єднуючий чинник найбільшої з усіх Східних Католицьких Церков. Її гілки є розкинені в різних державах чотирьох континентів світу і важно є щоби ані одна з тих гілок не пропала та щоби всі вони відчували опіку і приналежність до своеї рідної Церкви.

Радісною була вістка про екуменічну зустріч із Папою Патріярха Філярета УПЦ Київського Патріярхату і Митрополита Методія УАПЦ.

Слід додати, що підчас свойого побуту в Україні Святіший Отець мав нагоду переконатись що собою уявляє московська православна Церква, яку очолює патріярх Алексєй ІІ, про якого преса писала, що він у минулому був високим достойником КҐБ.

Та, політичного спрямування, православна Церква у своїй діяльності кермується ухвалою Собору 1666 року в Москві, коли то учасники його винесли постанову "Нехай розширяється православієм Московське Царство." Саме члени тої московської Церкви протестували проти приїзду Папи в Україну, де представником Алексєя ІІ є митрополит Володимир Сабодан. Для замилення очей, тій московській Церкві вони дали назву українська православна Церква московського патріярхату замість чесно признатись, що це московська Церква із московською мовою, якої члени ненавидять українську мову і Україну.

Це є та сама Церква, яка тісно співпрацювала із московською комуністичною владою у жорстоких переслідуваннях Української Католицької Церкви і загарбувала Українські Храми Божі та прицерковні будівлі.

А коли прийшлось віддавати ті насильно загарбані Церкви законним власникам, то ті московські владики ще й протестували, забуваючи про сьому заповідь Божу, де ясно написано НЕ КРАДИ ! Забули вони також про те, що загарбане потрібно віддати.

В дні 27 червня, перед відлетом із львівського летовища, Святіший Отець дуже щиро пращався з Україною, згадуючи красу архітектурних пам'яток Києва і Львова, та дякував усім за гостинність і прихильність, і за всі приготування до його приїзду.

Дякував за те, що протягом століть Україна героїчно обороняла Европу від наїздів азійських орд. Дякував за вірність України Христові та за молитви.

"Пращай Україно! Тобі Україно бажаю доробуту і миру!

В мойому серці залишила Ти незабутні спомини.

Молю Всемогучого Господа щоби благословив Тебе.

Україно і загоїв усі Твої рани."


* * * * * * * * * * * * * * * * * *

More BRAMA Press Releases -- Click Here
Comments and observations about this article and other news
may be posted to the BRAMA News & Politics Comment Board

DISCLAIMER:The contents of press releases on this website represent solely the positions of their respective authors and organizations. BRAMA neither endorses nor disapproves of the views expressed therein. BRAMA retains all final rights as to what may or may not appear on these pages. Anyone wishing to comment on the press releases is welcome to post notices to the News and Politics Comment Board.



** Special: [Ukrainian Holidays and Traditions] [SHOP UKRAINIAN] [POLITICS]

BRAMA Home -- BRAMA in Ukrainian -- Calendar -- UkraiNEWStand -- Community Press -- Search BRAMA -- Arts/Culture -- Business -- CLASSIFIEDS -- Compute/Software -- Social Issues -- Education -- Fun -- Law -- e-LISTS&BB's -- Nova Khvylia (New Wave) -- SPORTS -- Travel -- Ukraine -- Government -- Diaspora Directory -- Suggest a Link -- Report a dead link -- About BRAMA - WebHosting - Domains - Advertising -- What's New? -- GOOGLE-- Yahoo!
Copyright © 1997-2011 BRAMA, Inc.tm, Inc. All Rights Reserved.