ЮВІЛЕЙНА ВАТРА
19 листопала у великій залі школи м. Кліфтона (Нью Джерсі) зібралося багато гостей з різних куточків Америки. Саме в цей день відбувалось Урочисте відзначення 50-ліття діяльності Пласту в США.
Представники всіх пластових уладів брали участь у програмі, яка була досить цікавою і різноманітною.
Ще б пак! Адже над сценарієм працювали багато знаних людей і митців, які добре вміють організовувати справжнє свято для душі.
Безпосередню організацію імпрези взяли на себе пластові сеньйори Зеня Брожина, Оксана Кордуба, Андрій Федаш.
Разом з дійовими особами весь час працювали незмінні і завжди енергійні пані Лідія Крушильницька і пані Рома Прийма-Богачевська.
Все дійство відбувалось у формі пригоди де б ули присутні Дух Пласту, пластуни різних часів та інші персонажі. Реальність перепліталася з мітичним відображенням подій, які оригінально поєднувалися з правдивою історією Пласту.
Після першого акту вистави, коли загасло світло в залі, учасники зібрання завмерли в очікуванні дива... І на екрані з’ явилися документальні кадри важливих подій в час таборів та вишколів пластунів у США.
Одночасно зі середини залі до глядачів вийшли дійсні члени Пласту’, які представили вражаючий монтах положень.
Перед залею розкинулась широка панорама географічних назв США, які охопив український скавтський рух.
Були згадані всі пластові оселі й центри, газети і журнали які своїм друкованим словом підтримують і сприяють розвитку Пласту в Америці.
І чи один сивоголовий пластун згадав свою бурхливу юність, коли бачив перед собою стільки молоді в цей день!
Були і сльоза...
Сльози смутку і болючих спогадів під час сценки про пластунів членів УПА і символічного танцю повстанців, які майстерно виконали знамениті "Сисозкрилі".
Але з’являлись також сльози і від сміху, коли свої дотепи рокидали, як горох юнаки і старші пластуни.
Святкова програма була насичена українськими мелодіями, нашими запальними національними танцями, чудовою поезією яку щиро дарували глядачеві самодіяльні актори - пластуни.
Надовго запам’ятається цей день всім, адже в ньому було стільки доброзичливості, радості і любові. Ювілейна ватра не тільки зібрала давніх і нових друзів. Об’єднавши всіх, вона вселила в душі присутніх надію в завтрішній день і підкреслила значимість пластової ідеї.
Пласт вступає в нову епоху. Він повний енергії та сили. Він пам’ятає свою історію і бере з неї приклад.
Отже, час не стоїть на місці. І ми є не просто обсерваторами перемін, але й будівничими нашого майбуття. Недаремно ж вибрали собі гасло пластуни Америки - "Давніми слідами у нове сторіччя!"
Володимир Федорак,
Пластовий сеньйор
|