La Strada-Ukraine  Ukraine/Ykraina   C A S E S

| Home | About | News&Conferences | Cases | Links |

| Help & HOTLINES |

 

U=Ukrainian CP1251
T=Transliterated
E=English
· (E) 4 Stories
· (U/T) Olenka
· (U/T) Nadya
· (U/T) Hrupa 5

 
 

 

Transliterated text appears below

Надя

“...Мене звати Надя. Мені 22 роки. Освіта незакінчена вища.

Три роки тому я приїхала до Києва з Донецька і вступила на навчання в один із столичних вузів. Я гарно співала, любила танцювати, а любов до музики мені передала моя мама, яке сама мене навчила грати на фортепіано.

На стипендію надіятись не приходилось, але перші два курси закінчила, завдячуючи фінансовій підтримці батьків. У мене було багато друзів. Я завжди знаходила час і на дискотеку, і на театр, і на гарну компанію. Я не сумувала ніколи, любила гарно вдягатись.

Коли я приїжджала на канікули в Донецьк, до мене додому сходились всі мої колишні однокласники. Ми засиджувались до самого ранку, не помічаючи як швидко плине час. Мої дві менші сестрички-близнючки Віра і Люба завжди просились до нашого гурту. Я знала, що я їх найбільший авторитет і вони намагались бути у всьому схожими на мене. Вони навіть по-черзі носили моє взуття і одяг. А зачіску робили точнісінько як я, зібравши своє довге волосся на вершечку голови.

Наша старенька бабуся жила у селі недалеко від Донецька і батькам частенько приходилось до неї навідуватись. Але одного разу трапилась біда. Батько загинув в автокатастрофі.

Мама залишилась з моїми двома сестричками сама, а я повернулась до Києва з надією знайти добре сплачувану роботу, плануючи перевезтись на заочне відділення.

Один з моїх однокурсників рекомендував мені звернутись до одного з наших спільних знайомих, у якого начебто були зв”язки з іноземними фірмами. Скоро мене познайомили з Едіком. (Він емігрував до Німеччини 3 роки тому, а до Києва постійно наїжджав за якимись справами). Я була дуже рада, що Едік з великим розумінням поставився до моєї проблеми і обіцяв допомогти. За кілька днів Едік сам знайшов мене і повідомив, що для мене є добресплачувана робота офіціантки в одному з ресторанів Німеччини. Я без вагань погодилась. Крім того Едік запропонував свою допомогу в оформленні закордонного паспорту та візи. Він погодився також з тим, що всі витрати я поверну йому з перших своїх заробітків. Все йшло дуже добре.

Мамі я вирішила не говорити про свої наміри, бо знала - вона буде переживати, що я залишила навчання.

Коли мої документи були готові, Едік запропонував їхати до Німеччини його автомобілем. Він також познайомив мене з двома іншими дівчатами Лільою та Вальою з Кременчука, які збирались їхати на заробітки як і я.

До Німецького кордону ми доїхали досить швидко і без пригод. Я була веселою як завжди.

У Франкфурті ми зупинились в одномісному номері одного з готелей. (Паспорти наші Едік забрав для реєстрації). Вранці Едік приїхав зі своїм знайомим-німцем і пояснив , що він завезе нас куди треба. Але німецькою мовою ніхто з нас не розмовляв і ми не могли з ним спілкуватись.

Ми їхали досить довго. Ночували в дешевому готелі. Наступного дня до нас прийшов незнайомий чоловік і ламаною російською пояснив, що нас привезли до борделю і що наступного дня ми повинні обслуговувати клієнтів у ліжку....

Я пробула в цьому барделі більше семи місяців. Спочатку досить довго я відмовлялась працювати. Мене жорстоко карали і попередили, що я не маю ніяких шансів на втечу: мій паспорт відібраний, мови я не знаю і крім того мені нарахували борг 10 000 німецьких марок, який мені необхідно як можна швидше повернути. Мені сказали, що мене просто вб”ють і ніхто про це не дізнається, якщо я за місяць не відпрацюю ці гроші. Мене замикали в порожній кімнаті без їжі на кілька днів. Мене били і погрожували, що розправляться з моєю родиною. Вони знали абсолютно все про моїх близьких. Лише тепер мені стало зрозуміло, що Едік (його тут називали Стас) був справжнісіньким звідником.

Разом зі мною мешкали інші дівчата. Більшість з них були словачки або польки. Вони розуміли російську. З Лільою та Вальою я зв”язок втратила. Здається їх перевезли до іншого місця. На першому поверсі нашого будинку був ресторан. Нас заставляли працюватий й там. Ми мили посуд, чистили підлогу, витирали вікна. Ввечері ми повинні були сидіти з клієтами за столиками, а потім розважати їх у ліжку.

Майже щодня клієнтів було багато не тільки ввечері, а і серед дня. Нікому не можна було відмовляти. Більшість з них були водії великих автофургонів. Я зрозуміла, що бардель стоїть десь біля великої автомагістралі.

Мене змусили перефарбувати у світлий колір волосся, вживати косметику, лише щоб приваблювати клієнтів. Оплата за це все вираховувалась з мого заробітку. Всі медичні послуги (а їх виникало немало) теж я оплачувала сама.

Мені страшно було уявити, що мої сестрички- близнючки, яким я завжди була прикладом дізнаються про моє становище. А мама?... Я навіть не сказала їй, що їду до Німеччини.

Якось ввечері двоє наших клієнтів занадто багато випили і не хотіли розраховуватись. Зчинилась бійка, на яку приїхала поліція. Вони зробили перевірку документів і арештували всіх у кого їх не було.

Так я потрапила до в”язниці.

Тут мені дозволили зв”язатись з українською амбасадою, яка допомогла повернутись додому. Я б хотіла, щоб судили всіх, хто обманув мене і хто змушував мене до проституції.

Крім того мені дуже важко повертатись до свої рідних після того, що було зі мною. Моє здоров”я підірване... Я вже не потрібна така нікому. Хто може мені допомогти? ”


* * * * * * * * * * * * * * * * * *

Nadya

“...Mene zvaty Nadya. Meni 22 roky. Osvita nezakinchena vysha.

Try roky tomu ya pryyikhala do Kyyeva z Donets'ka i vstupyla na navchannya v odyn iz stolychnykh vuziv. Ya harno spivala, lyubyla tantsyuvaty, a lyubov do muzyky meni peredala moya mama, yake sama mene navchyla hraty na fortepiano.

Na stypendiyu nadiyatys' ne prykhodylos', ale pershi dva kursy zakinchyla, zavdyachuyuchy finansovij' pidtrymtsi bat'kiv. U mene bulo bahato druziv. Ya zavzhdy znakhodyla chas i na dyskoteku, i na teatr, i na harnu kompaniyu. Ya ne sumuvala nikoly, lyubyla harno vdyahatys'.

Koly ya pryyizhdzhala na kanikuly v Donets'k, do mene dodomu skhodylys' vsi moyi kolyshni odnoklasnyky. My zasydzhuvalys' do samoho ranku, ne pomichayuchy yak shvydko plyne chas. Moyi dvi menshi sestrychky-blyznyuchky Vira i Lyuba zavzhdy prosylys' do nashoho hurtu. Ya znala, sho ya yikh naj'bil'shyj' avtorytet i vony namahalys' buty u vs'omu skhozhymy na mene. Vony navit' po-cherzi nosyly moye vzuttya i odyah. A zachisku robyly tochnisin'ko yak ya, zibravshy svoye dovhe volossya na vershechku holovy.

Nasha staren'ka babusya zhyla u seli nedaleko vid Donets'ka i bat'kam chasten'ko prykhodylos' do neyi naviduvatys'. Ale odnoho razu trapylas' bida. Bat'ko zahynuv v avtokatastrofi.

Mama zalyshylas' z moyimy dvoma sestrychkamy sama, a ya povernulas' do Kyyeva z nadiyeyu znaj'ty dobre splachuvanu robotu, planuyuchy pereveztys' na zaochne viddilennya.

Odyn z moyikh odnokursnykiv rekomenduvav meni zvernutys' do odnoho z nashykh spil'nykh znaj'omykh, u yakoho nachebto buly zv”yazky z inozemnymy firmamy. Skoro mene poznaj'omyly z Edikom. (Vin emihruvav do Nimechchyny 3 roky tomu, a do Kyyeva postij'no nayizhdzhav za yakymys' spravamy). Ya bula duzhe rada, sho Edik z velykym rozuminnyam postavyvsya do moyeyi problemy i obitsyav dopomohty. Za kil'ka dniv Edik sam znaj'shov mene i povidomyv, sho dlya mene ye dobresplachuvana robota ofitsiantky v odnomu z restoraniv Nimechchyny. Ya bez vahan' pohodylas'. Krim toho Edik zaproponuvav svoyu dopomohu v oformlenni zakordonnoho pasportu ta vizy. Vin pohodyvsya takozh z tym, sho vsi vytraty ya povernu j'omu z pershykh svoyikh zarobitkiv. Vse j'shlo duzhe dobre.

Mami ya vyrishyla ne hovoryty pro svoyi namiry, bo znala - vona bude perezhyvaty, sho ya zalyshyla navchannya.

Koly moyi dokumenty buly hotovi, Edik zaproponuvav yikhaty do Nimechchyny j'oho avtomobilem. Vin takozh poznaj'omyv mene z dvoma inshymy divchatamy Lil'oyu ta Val'oyu z Kremenchuka, yaki zbyralys' yikhaty na zarobitky yak i ya.

Do Nimets'koho kordonu my doyikhaly dosyt' shvydko i bez pryhod. Ya bula veseloyu yak zavzhdy.

U Frankfurti my zupynylys' v odnomisnomu nomeri odnoho z hotelej'. (Pasporty nashi Edik zabrav dlya reyestratsiyi). Vrantsi Edik pryyikhav zi svoyim znaj'omym-nimtsem i poyasnyv , sho vin zaveze nas kudy treba. Ale nimets'koyu movoyu nikhto z nas ne rozmovlyav i my ne mohly z nym spilkuvatys'.

My yikhaly dosyt' dovho. Nochuvaly v deshevomu hoteli. Nastupnoho dnya do nas pryj'shov neznaj'omyj' cholovik i lamanoyu rosij's'koyu poyasnyv, sho nas pryvezly do bordelyu i sho nastupnoho dnya my povynni obsluhovuvaty kliyentiv u lizhku....

Ya probula v ts'omu bardeli bil'she semy misyatsiv. Spochatku dosyt' dovho ya vidmovlyalas' pratsyuvaty. Mene zhorstoko karaly i poperedyly, sho ya ne mayu niyakykh shansiv na vtechu: mij' pasport vidibranyj', movy ya ne znayu i krim toho meni narakhuvaly borh 10 000 nimets'kykh marok, yakyj' meni neobkhidno yak mozhna shvydshe povernuty. Meni skazaly, sho mene prosto vb”yut' i nikhto pro tse ne diznayet'sya, yaksho ya za misyats' ne vidpratsyuyu tsi hroshi. Mene zamykaly v porozhnij' kimnati bez yizhi na kil'ka dniv. Mene byly i pohrozhuvaly, sho rozpravlyat'sya z moyeyu rodynoyu. Vony znaly absolyutno vse pro moyikh blyz'kykh. Lyshe teper meni stalo zrozumilo, sho Edik (j'oho tut nazyvaly Stas) buv spravzhnisin'kym zvidnykom.

Razom zi mnoyu meshkaly inshi divchata. Bil'shist' z nykh buly slovachky abo pol'ky. Vony rozumily rosij's'ku. Z Lil'oyu ta Val'oyu ya zv”yazok vtratyla. Zdayet'sya yikh perevezly do inshoho mistsya. Na pershomu poversi nashoho budynku buv restoran. Nas zastavlyaly pratsyuvatyj' j' tam. My myly posud, chystyly pidlohu, vytyraly vikna. Vvecheri my povynni buly sydity z kliyetamy za stolykamy, a potim rozvazhaty yikh u lizhku.

Maj'zhe shodnya kliyentiv bulo bahato ne til'ky vvecheri, a i sered dnya. Nikomu ne mozhna bulo vidmovlyaty. Bil'shist' z nykh buly vodiyi velykykh avtofurhoniv. Ya zrozumila, sho bardel' stoyit' des' bilya velykoyi avtomahistrali.

Mene zmusyly perefarbuvaty u svitlyj' kolir volossya, vzhyvaty kosmetyku, lyshe shob pryvablyuvaty kliyentiv. Oplata za tse vse vyrakhovuvalas' z moho zarobitku. Vsi medychni posluhy (a yikh vynykalo nemalo) tezh ya oplachuvala sama.

Meni strashno bulo uyavyty, sho moyi sestrychky- blyznyuchky, yakym ya zavzhdy bula prykladom diznayut'sya pro moye stanovyshe. A mama?... Ya navit' ne skazala yij', sho yidu do Nimechchyny.

Yakos' vvecheri dvoye nashykh kliyentiv zanadto bahato vypyly i ne khotily rozrakhovuvatys'. Zchynylas' bij'ka, na yaku pryyikhala politsiya. Vony zrobyly perevirku dokumentiv i areshtuvaly vsikh u koho yikh ne bulo.

Tak ya potrapyla do v”yaznytsi.

Tut meni dozvolyly zv”yazatys' z ukrayins'koyu ambasadoyu, yaka dopomohla povernutys' dodomu. Ya b khotila, shob sudyly vsikh, khto obmanuv mene i khto zmushuvav mene do prostytutsiyi.

Krim toho meni duzhe vazhko povertatys' do svoyi ridnykh pislya toho, sho bulo zi mnoyu. Moye zdorov”ya pidirvane... Ya vzhe ne potribna taka nikomu. Khto mozhe meni dopomohty? ”

 


BRAMA Home -- UkraiNEWStand -- Community Press -- Calendar
Advertise on BRAMA -- Search BRAMA
Copyright © 1997-2011 BRAMA, Inc.tm, Inc. All Rights Reserved.