БРАМА-Українській Сервер
Е н ц и к л о п е д і я
Української Діяспори
| Зміст - БРАМА |

Загальна Інформація

1. Наша мета 5. Структура та порядок Статтей
2. Що таке Українська діяспора? 6. Організація томів
3. Критерії вибору включення статтей-гасел 7. Спільні організація і зусилля
4. Методолгія дослідження

Головна сторінка ЕУД | Матеріяли Головної Редакційної Ради | З Київського бюра


Наша мета
Енциклопедія Української Діяспори (ЕУД) є галузевим енцикопедичним довідником про одну ділянку українознавства, а саме - минуле й сучасне українського етносу поза межами України. Тим самим, за своїм характером, вона перегукуєтся з подібними галузевими енциклопедіями, виданими останнім часом в Україні (Радянська Енциклопедія Історії України, Українська Літературна Енциклопедія, Географічна Енциклопедія України та ін.).

Але генетично та ідеологічно ЕУД виходить з іншого джерела. Йдеться про відоме діяспорне видання - Енциклопедію Українознавства (ЕУ), започатковану наприкінці 1940-их рр. у Німеччині й продовжувану вже понад 40 років у Франції. Зачинателем і промотором цього монументального видання (21 том) був видатний учений-географ Володимир Кубійович. Ідейну ж спонуку розпочати цей твір у складних умовах еміґрації надала та обставина, що українознавство в Україні з 1930-их рр. було занедбане. Будь-які дослідження у цій галузі підпорядковувались тезам національної політики КПРС. Існувала нагальна потреба представити у правдивому світлі увесь комплекс знань про Україну, заповнити прогалини (так звані "білі плями") й включити в контекст українознавства заборонені ділянки про українську діяспору.

ЕУ це завдання виконала задовільно у своїх трьох томах статтейного варіянту за галузями-дисциплінами, у десяти томах абеткової ЕУ та у їх доповнених і перероблених анголомовних версіях. Робота над ЕУ за межами України якоюсь мірою стимулювала появу Української Радянської Енциклопедії та її галузевих видань й, не виключено, внесла до неї деякі корективи.

Місце діяспори у загальній ЕУ, зрозуміло, знайшло належне віддзеркалення. Можливо, воно було й не пропорційно перенаголошене, на що були свої причини. По-перше, ця "книга знань" (ЕУ), перша у своєму жанрі, готувалася ученими, редакторами та авторами поза Україною й призначалась, насамперед, для читачів у діяспорі. Для них вона була джерелом самопізнання та інформацій про себе. Керувались вони також думкою зберегти відомості про українських людей поза межами батьківщини, їхній стан посідання, сліди і зв'язки з неукраїнським світом. Такі відомості в силу мінливого становища діяспорних спільнот дуже швидко губляться. Їх потрібно було десь зафіксувати - задокументувати факти, людей, події і джерела (навіть дрібнішого значення), щоб вони не згубилися.

Тому, природно, що феномен української діяспори відбито в ЕУ порівняно повніше, аніж життя-буття усієї України. Головний редактор ЕУ був свідомий того, що діяспора зобов'язана зберегти якнайдокладнішу і якнайвичерпнішу інформацію про себе. Це можна було зробити тільки у спеціялізованій енциклопедії-довіднику про діяспору. В. Кубійович неодноразов про це говорив, але складна праця над ЕУ в українському й англійському варіянтах не дала йому змоги цим зайнятись.

Отже, ідея ЕУД, як можливого продовження загальної ЕУ, належить В. Кубійовичу. На жаль, не залишив він якихось проспектів задуманого ним твору чи якогось детального пляну. Сама концепція і енцикопедичний жанр виходять з ЕУ. Це той модель, який себе виправдав і який потрібно було застосувати і в праці над діяспорною енцикопедією, відповідно його модифікуючи. І в цьому сенсі простежується тісний зв'язок між ЕУ та ЕУД.

Що таке Українська діяспора?
Українська діяспора є поняттям водночас складним і простим. Це сукупність людей українського роду, що впродовж довшого чи коротшого часу перебувають поза межами сьогоднішноьої державної території України і там утвердили свою присутність. У більшості випадків вони створили свої спільноти-громади, але іноді в тих чи інших місцях лише відбились сліди одиниць, які деколи були досить помітними; подекуди ця діяспорна спільнота була тільки етнічною масою, що мінімально характеризувалася суспільною самоорганізацією і національною свідомістю.

Існує ще одне визначення цього умовного поняття - "діяспора". Це не тільки вихідці з українських земель та їхні нащадки, розпорошені по різних країнах і континентах в результаті еміґрації, але й етнічні українці, що живуть вже довший час на корінних українських землях (тепер поза Українською державою). В сусідніх з Україною державах вони становлять українську меншість. З практичних причин їх також зараховуємо до діяспори. Сьогодні цей термін чужого походження набув "права громадянства" у світі й українському контексті, і тому вважаємо доцільним його вживати замість понять - "зарубіжні українці", "еміґранти", "втікачі" тощо. Тим більше, що цей термін уже добре апробований стосовно єврейської, вірменської та інших діяспор.

Таким чином, до української діяспори зараховуємо як еміґрантів з України, так й етнічних українців поза Українською державою, себто українські меншості у суміжних з Україною державах. Подібно на Україні живуть іншонаціональні діяспори.

В діяспорі проживає четвертина світового українства. Найбільше діяспорних українців мешкає в державах колишнього СРСР; їх називаємо східньою діяспорою. Доля цієї діяспори на території великої імперії склалася так, що вона не створила суцільної діяспорної спільноти та типового діяспорного життя і структури. Щойно у 1990-их рр. покладено початки в цьому напрямі. Проте низка етнічних властивостей українців (побут, деякою мірою мова, етнографічна культура, а головне - елементи духовности) в державах колишнього СРСР збереглася. Більше чи менше засимільована, східня діяспора надається до її вивчення та енциклопедичного охоплення.

Самобутність і національно-етнічну свідомість більшою мірою зберігають люди українського роду, що знайшлися в західних країнах з визнаними правами людини й практикованою чи тільки деклярованою політикою охорони прав меншостей і багатокультурности. Саме завдяки їм розвинулося багатогранне етнокультурне життя української діяспори поза межами колишньої Російської Імперії, а пізніше - Радянського Союзу. Це самобутнє життя специфічно плекала та частина діяспори, яку доповнювали свідомі вихідці з України, політичні еміґранти різних періодів.

У висліді процесів еміґрації (соціяльно-економічної і політичної у 19-20 ст.) зформувалася чисельна західня діяспора, яка вже включає 3-4 покоління осіб українського роду (у випадку колишньої Юґославії - 10 поколінь). Там розвинулися різні форми суспільного життя, виникли організовані структури (релігійні, освітні, культурні тощо), окремі одиниці відзначилися фаховими, науковими і мистецькими досягненнями, зберігаючи свою ідентичність та сприяючи престижеві українства серед свого оточення. Цю присутність українских людей у світі та їхню творчість бажано задокументувати, що і є головною метою ЕУД.

Критерії вибору і включення статтей-гасел
Отже, головним складником цієї енциклопедії будуть біографії з найрізноманітніших царин життя і людської творчости. Сюди, насамперед, увійдуть українці в діяспорі або люди українського роду, що підпадають під катеґорію енциклопедичних постатей. Разом з тим, і неукраїнці, які мали позитивне чи навіть неґативне відношення до України та української діяспори, але були пов'язані з реґіонами діяспори, повинні знайти своє місце в ЕУД.

Наступною катеґорією статтей-гасел будуть географічні поняття - країни, провінції, стейти, області, міста поселення української діяспори, так звані українські осередки-громади чи колонії. Зокрема, слід подати відомості і про малі села та місцевості, де століттями жили українці, навіть якщо сьогодні їх там немає, бо були звідти виселені або засимільовані. Це стосується, передовсім, деяких суміжних з Україною реґіонів. Варто зафіксувати присутність українців скрізь на земнії кулі, щоб вклад української людини та її присутність у світі були відомими і своїм і чужим.

Так само організоване життя українських громад у кожній країні має знайти своє відображення в ЕУД. Є установи та організації, які проіснували десятки років, інші - тільки одне покоління, а, можливо, навіть протягом меншого періоду. Але якщо вони чимось помітним себе виявили, то про них будуть уміщені короткі відомості в ЕУД. До цієї катеґорії належать різні організації - громадські, культурні, наукові, освітні, мистецькі, творчі, харитативно-допомогові, професійні тощо. Водночас в ЕУД мають бути зафіксовані й видимі вияви (продукти) праці організованого діяспорного суспільства - школи, видавництва, бібліотеки, музеї, пресові органи, створені українцями, як і чужі установи, що мали і мають відношення до українства.

Методологія дослідження
Велику групу гасел складатимуть статті, присвячені цілим ділянкам суспільного та культурного життя (театр, музична творчість, шкільництво, спорт тощо), а також поняттям соціологічного, політичного, економічного і демографічного характеру (наприклад, переписи населення, асиміляція, натуралізація, мовна практика). Майже усі ділянки знання-дисципліни будуть застосовані у відношенні до діяспори: географія, історія, релігія, етнографія, мовознавство, література, політологія, соціологія, економіка, право, освіта, наука, мистецтво, спорт і фізкультура, видавництва та преса й інші.

У редакційній практиці користуємося саме цим галузевим принципом; є особи в мережі співробітників, відповідально за окремі ділянки знання. А другий підхід - реґіонаьний: з певного реґіону чи великого міського осередку знавці даного терену доповнюють наші матеріяли відомостями з усіх ділянок. Це подвійне охоплення людей, місць та установ-організацій сприяє тому, щоб перевірка й селекція гасел та матеріялу були, по можливості, найповнішими та об'єктивними.

Структура та порядок статтей
Метода анкетування людей, установ-організацій, осередків діяспори та преси- видавництв дає змогу зібрати точні відомості, які ще перевіряються шляхом рецензування. Ілюстрації та карти унаочнюють поміщений матеріял. Щоб уникнути повторень, широко застосовується техніка посилання. В деяких збірних статтях, очевидно, неминуче траплятимуться окремі повторення, але дуже свідомо редакція прагне їх вистерігатися. Стиль ЕУД - стандартизований, маскимально сконденсований; вживаємо певну кількість скорочень, список яких подається окремо. В необхідних випадках для кращого розуміння тексту визначені скорочення вживаються як ціле слово. Гасла редаґуються за нормами українського правопису Всеукраїнської Академії Наук, виданого у Харкові 1929 р. (Правописний словник Г. Голоскевича).

Прізвища, яким в ЕУД присвячуються окремі гасла, подаються лише за ініціялами хресного імені. В разі, коли ім'я і прізвище в статті вже згадані, то після першої згадки вживається тільки ініціял або й без нього, якщо з контексту ясно, про кого йдеться. Ніяких титулів при прізвищах у тексті не вживаєтся; іноді (рідко) є визначення лише церковних титулів чи посад. Подекуди подаємо тільки ініціяли навіть тих осіб, про кого в ЕУД немає спеціяльного гасла (статті); це у тих випадках, коли нам не вдалося розкрити ініціяли.

Ілюстрації підбираются відповідно до ваги гасла-сюжету, проте цей критерій не може бути повністю застосований. Нам бракує певних фотографій та ілюстрацій, однак, щоб зберегти рівновагу між енциклопедичним текстом й ілюстративним матеріялом, змушені були вміщувати інші (хоча вони могли б бути пропущені).

Коротші замітки подаємо без підписів або підписуємо ініціялами автора, більші статті (понад 35 рядків) - ініціялом і прізвищем автора. Ряд заміток і статтей спільного авторства підписуємо знаками р.м. (редакційний матеріял).

Без самовиправдання за недоліки, необхідно сказати, що якась частина матеріялів може бути доповнена й уточнена, але при всіх зусиллях редакція здобула тільки ці відомості. Тому будь-які поправки до надрукованих тут даних були б дуже побажані. Все це може придатися в майбутньому. Зокрема, в пляні редакції є видати зведену ЕУД, де матеріяли поділятимуться абетково з усіх континентів, а деякі гасла й статті будуть об'єднані й відповідно перероблені. Саме під цим кутом зауваження, доповнення й уточнення слід надсилати до головної редакції. Не виключене й видання реґіональних томів у перекладі на мову панівного суспільства для даної діяспори (англійську, еспанську, німецьку, французьку, польську і російську). Але це стане можливим тільки тоді, коли окремі томи появляться українською мовою.

Організація томів
В підсумку, цей амбітний проєкт, що складатиметься з семи томів - 1-Сполучені Штати Америки, 2-Канада, 3-Південна Америка, 4-Австралія, Азія, Африка, 5-Західня Європа, 6-Середньо-Східня Європа і 7-країни колишнього СРСР - розпочинаємо так званим "австралійським" томом. Інші будуть виходити в міру їх редакційного завершення. Працю над ними вже розпочато, а окремі томи навіть заавансовані.

Спільні організація і зусилля
Проєкт видання ЕУД реалізується в результаті домовлення між Науковим Товариством ім. Шевченка в Америці та Фундацією ЕУ в США у 1987; з 1988 до праці приступила редакція ЕУД в Чікаґо, США, а в окремих країнах створено редакційні групи. 1993 проєкт поширено на східню діяспору, у зв'язку з чим організовано редакційне відділення у Києві при Інституті Соціології Національної Академії Наук України. Керівні особи з НТШ, вказаної Фундації, НАН України, а також авторитетні громадські діячі в Україні творять Головну Редакціїну Раду ЕУД. Слід згадати вклад і тих осіб з Фундації ЕУ, які належали до зачинателів проєкту, зокрема, її скарбника Володимира Пушкаря, а також блаженної пам'яті першого голови Фундації Атанаса Фіґоля і секретаря Ярослави Олесницької.

ЕУД твориться спільними зусиллями установ та людей в Україні і діяспорі. Таким чином здійснюється на практиці програма співпраці світового українства, інтеґрація українознавчої науки в Україні та діяспорі. А провідна ідея цього енциклопедичного проєкту полягає в тому, щоб Україна була і займала гідне місце у "народів вольних колі".

Василь Маркусь
головний редактор ЕУД


Головна сторінка ЕУД | Матеріяли Головної Редакційної Ради | З Київського бюра



Останне поновлення 20-го грудня 1996
Авторське право (c) 1995-1996 Енциклопедія Української Діяспори, всі права застережені