OSC-CEE-Українській Сервер
Діточі Казки - Пан Коцький

| Зміст - БРАМА | Мистецтво і Культура |
В одного чолівка був кіт
старий, що вже не здужав
і мишей ловити. От хазяїн
його взяв та й вивіз у ліс,
думає: "Нащо він мені здався,
тільки дурно буду годувати, --
нехай лучче в лісі ходить".

Покинув його й сам пїхав.

Коли це приходить до кота
лисичка та й питає його:
-- Що ти таке?
А він і каже:
-- Я -- пан Коцький.
Лисичка й каже:
-- Будь ти мені за чолівка,
а я тобі за жінку буду.

Він і згодився. Веде його
лисичка до своєї хати, -- так
уже йому годить: уловить де
курочку, то сама не їсть, а
йому принесе.

От якось зайчик побачив
лисичку та й каже їй:
-- Лисичко-сестричко,
прийду я до тебе на досвітки.

А вона йому:
-- Є у мене тепер пан Коцький,
то він тебе розірве.

Заєць розказав за пана
Коцького вовкові, ведмедеві
та дикому кабанові.

Зійшлися вони докупи, стали
думати, як би побачити
пана Коцького, та й кажуть:
-- А зготуймо обід!

І взялися міркувати, кому
по що йти. Вовк каже:
-- Я піду по м'ясо, щоб
було що в борщ.

Дикий кабан каже:
-- А я піду по буряки і
картоплю.

Ведмідь:
-- А я меду принесу на
закуску.
Заєць:
-- А я -- капусти.

От роздобули всього, почали
обід варити. Як зварили,
почали радитися, кому йти
кликати на обід пана Коцького.

Ведмідь каже:
-- Я не підбіжу, як
доведеться тікати.

Кабан:
-- А я теж неповороткий.

Вовк:
-- Я старий уже і трохи
недобачаю.

Тільки зайчикові й
приходится.

Прибіг заєць до лисиччиної
нори, коли це лисичка вибігає,
дивиться, що зайчик стоїть
на двох лапках біля хати,
та й питає його:
-- А чого ти прийшов?

Він і каже:
-- Просили вовк, ведмідь,
дикий кабан і я прошу, щоб ти
прийшла зі своїм паном Коцьким
на обід.

А вона йому:
-- Я з ним прийду, але
ви поховайтесь, бо він вас
розірве.

Прибігає зайчик назад та
й хвалиться:
-- Ховайтесь, казала
лисичка, бо він як прийде, то
розірве нас.

Вони й почали ховатися:
ведмідь лізе на дерево, вовк
сідає за кущем, кабан
заривається у хмиз, а зайчик лізе
в кущ.

Коли це веде лисичка свого
пана Коцького. Доводить до
столу, а він побачив, що на
столі м'яса багато, та й каже:
-- Ма-у!.. Ма-у!.. Ма-у!..

А ті думають: "От, вражого
батька син, ще иому и мало!
Це він і нас поїсть!"

Виліз пан Коцький на стіл
та й почав їсти, аж за ушима
лящить. А як наївся, то так
і простьгся на столі.

А кабан лежав близько від
столу в хмизі, та якось комар
і вкусив ого за хвіст, а він
так хвостом і крутнув; кіт же
подумав, що то миша, та туди;
та кабана за хвіст.

Кабан як схопиться, та
навтіки!

Пан Коцький злякався кабана,
скочив на дерево та й
подерся туди, де ведмідь сидів.

Ведмідь як побачив, що кіт
лізе до нього, почав вище лізти
по дереву, та до такого
доліз, що й дерево не здержало
-- так він додолу впав --
гуп! --та просто на вовка, --
мало не розавив сердешного.

Як схопляться вони, як
дременуть, то тільки видко. Заєць
і собі за ними -- забіг не знать куди ...

А потім посходилися та й
кажуть:
-- Такий малий, а тільки -
тільки нас усіх не поїв!


Художник ілустраціїв - Валентина Мелниченко